LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль ендотоксину кишкової палички і системи антиендотоксинових антитіл при бронхіальній астмі у дітей

збільшився рівень анти-ЛПС-IgМ (з 0,2160,013 у.о. до 0,2230,037 у.о.; p<0,05), але досягнуті значення достовірно відрізнялись від контрольної групи дітей. На завершення періоду спостереження зберігались достовірні порушення окремих лабораторних показників: IgЕ, IgM, ЦІК, МСМ і показників ФЗД: ЖЄЛ, ФЖЄЛ, ПОШВ, відносно контрольної групи. У дітей основної групи під впливом СКЛ з включенням в комплекс ентеросорбенту „Днепр" достовірно збільшився рівень анти-ЛПС-IgМ (0,2830,011 у.о.) і спостерігалась тенденція до підвищення рівня анти-ЛПС-IgG (0,1040,003 у.о.). В результаті чого рівні анти-ЛПС-IgМ і анти-ЛПС-IgG достовірно не відрізнялись від показників контрольної групи дітей. На відміну від групи порівняння в основній групі нормалізувався рівень МСМ і IgM. По закінченню періоду спостереження зберігались помірно підвищений рівень IgЕ (93,03011,450 МЕ/мл; p<0,05), ЦІК (0,0590,002 у.о.; p<0,05), але ці показники були нижче, ніж в групі порівняння. Із показників ФЗД зберігались помірно знижені, відносно контрольної групи, об'ємні показники: ЖЄЛ і ФЖЄЛ. На тлі відновлення резервів зв'язування ЛПС можна очікувати покращення даних показників в більш пізні терміни як пролонгований ефект СКЛ. Застосування ентеросорбенту в СКЛ дітей з БА супроводжувалось не тільки оптимізацією в стані АЕА, але і більш вираженим покращенням показників загального імунітету, ФЗД, зниженням ЕІ, що свідчило про участь ЕТ в генезі цих порушень при БА у дітей.

Шляхи взаємодії і керування адаптивною імунною відповіддю з боку вродженої імунної системи складні і до кінця не вивчені. Кореляційний аналіз показав, що в періоді загострення достовірно підвищений рівень анти-ЛПС-IgМ при легкому і середньотяжкому загостренні як до, так і після лікування корелював з підвищенням рівня загального IgМ (r=0,515)і більш низьким рівнем МСМ (r= -0,322), що було позитивним моментом, а знижений рівень анти-ЛПС-IgG у всіх дітей до початку і після лікування був пов'язаний зі зниженням пула регуляторних лімфоцитів CD4+ (r=0,357) і зниженням фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів ФЧ (r=0,348). Поза періоду загострення багаточисленні зв'язки достовірно зниженого рівня анти-ЛПС-IgМ з вивчаємими показниками свідчили про негативний вплив на стан адаптивного імунітету: CD3+ (r=0,498), CD4+ (r=0,335), CD8+ (r=0,601), IgM (r=0,470) і IgG (r= -0,521), CD20+ (r= -0,661). Негативний вплив мав і достовірно знижений рівень анти-ЛПС-IgG, про що свідчили сильний прямий зв'язок з ПЗФ (r=0,775) і слабка зворотна кореляція з CD4+ (r= -0,490). Наявність прямих кореляційних зв'язків дефіциту АЕА (анти-ЛПС-IgА, анти-ЛПС-IgМ і анти-ЛПС-IgG) зі зниженим рівнем пула регуляторних CD4+ підтверджувало участь ЕТ і порушень в системі АЕА в патогенезі основних імунних порушень при БА у дітей.

У групах дітей, що отримували терапію, направлену на зниження ендотоксинової агресії, нормалізація рівнів анти-ЛПС-IgМ і анти-ЛПС-IgG супроводжувалась зменшенням кореляційних зв'язків. Зниження резервів зв'язування ЛПС кишкової палички АЕА було зв'язуючою ланкою формування імунних порушень та ЕІ, що підтверджувало участь ЛПС в патогенезі БА у дітей.

При аналізі віддалених результатів клінічного спостереження за досягненням і тривалістю ремісії під впливом базисної терапії та комплексного застосування її з препаратом Мукоза композитум (рисунок 1) встановлено, що стану клінічної ремісії досягли всі діти основної групи – 30 (100 %) і 20 (66,7%) дітей із групи порівняння. Хороший лікувальний ефект зберігався протягом 3-х місяців у всіх дітей основної групи (100 %) і у 14 (70 %) із 20 дітей групи порівняння, що дозволило перейти на більш низький ступінь лікування та зменшити об'єм терапії. Протягом 6 місяців лікувальний ефект був стійким у 24 (80 %) дітей основної групи, причому, у 5 дітей мали місце загострення легкого ступеня тяжкості і у 1 дитини – середнього ступеня тяжкості; у дітей контрольної групи ремісія зберігалась у 11 (55 %) дітей.Значимим є і той факт, що протягом 6 місяців спостереження ні у однієї дитини основної групи не було загострень супутніх захворювань органів травлення. Відновлення до фізіологічного рівня АЕА сприяло не тільки досягненню періоду ремісії, але і збільшенню її тривалості.

ВИСНОВКИ

В дисертації представлено теоретичне узагальнення і практичне рішення актуальної наукової задачі, яка полягає в доповненні механізмів формування персистуючого запального процесу при БА у дітей за участю бактеріального ендотоксину і доповнення існуючих методів амбулаторного і санаторно-курортного лікування з урахуванням стану системи антиендотоксинових антитіл.

  • При бронхіальній астмі у дітей виявлені порушення в системі антиендотоксинових антитіл, які свідчать про участь ендотоксину кишкової палички в ініціації загострення БА, це підвищені рівні анти-ЛПС-IgM і анти-ЛПС-IgА при зниженому рівні анти-ЛПС-IgG. В періоді клінічного благополуччя порушення свідчать про реалізацію флогогенної дії ендотоксину і його участь в порушеннях клітинної, гуморальної, фагоцитарної ланок імунітету і формуванні ендогенної інтоксикації на тлі зниження резервів зв'язування ендотоксину (анти-ЛПС-IgM і анти-ЛПС-IgG).

  • У дітей, що хворіють на бронхіальну астму з персистуючим середньотяжким і тяжким перебігом, при ранньому дебюті хвороби (тривалість 5 і більше років), за наявності супутніх захворювань органів травлення виявлені зниження гуморальних антиендотоксинових чинників (анти-ЛПС-IgM і анти-ЛПС-IgG) є лабораторними маркерами тяжкості перебігу хвороби.

  • Зв'язок стану системи антиендотоксинових антитіл зі статю і групами крові як генотипними маркерами (рівень анти-ЛПС-IgG у хлопчиків достовірно нижче, ніж у дівчаток, а у дітей з I (0) і II (A) групами крові достовірно порушені рівні анти-ЛПС-IgА, анти-ЛПС-IgM і анти-ЛПС-IgG) дозволяє вважати порушення резервів зв'язування ЛПС одним із внутрішніх чинників ризику формування БА у дітей.

  • Мешкання в регіонах антропогенного забруднення сприяє порушенню елімінації ендотоксину: зниженню резервів зв'язування ЛПС анти-ЛПС-IgA, анти-ЛПС-IgM і анти-ЛПС-IgG незалежно від ступеня тяжкості і більш вираженному – при ранньому дебюті хвороби.

  • Кореляційні зв'язки між порушеннями в системі антиендотоксинових антитіл і зміненими показниками імунологічної реактивності, ендогенною інтоксикацією підтверджують участь ендотоксину в патогенезі БА і свідчать про складні взаємовідносини вродженого і адаптивного імунітету. Наявність прямих кореляційних зв'язків дефіциту антиендотоксинових антитіл (анти-ЛПС-IgА, анти-ЛПС-IgМ і анти-ЛПС-IgG) зі зниженням пула регуляторних CD4+ підтверджує участь ендотоксинемії в патогенезі основних імунологічних порушень при БА у дітей.

  • Базисна терапія бронхіальної астми немає суттєвого впливу на стан гуморальних антиендотоксинових чинників, оскільки після лікування


  •