LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль еозинофілів та їх взаємодія із тучними клітинами у патогенезі запалення

процесу.

Наведені результати підтверджують причетність еозинофілів до патогенезу гострого неімунного запалення, їхню активну, самостійну по відношенню до нейтрофілів роль, а також свідчать про те, що еозинофіли мають велике значення в розвитку і перебігу запалення і можуть виконувати не тільки регуляторну функцію відносно ТК і процесу в цілому, а й ефекторну.

При вивченні взаємодії еозинофілів і ТК у патогенезі запалення на першому етапі досліджували роль еозинофілів у реакції ТК. Для цього вивчали морфофункціональний стан ТК вогнища при запаленні, викликаному на тлі еозинофілії. При звичайному перебігу запалення абсолютна кількість ТК у порівнянні з початковою (інтактний контроль) достовірно знижується вже на 5-ту хвилину запалення і дещо відновлюється на 15–30-ту хвилину. Це може пояснюватися тим, що кількість видимих внаслідок забарвлення гранул ТК через інтенсивну дегрануляцію зменшується, але потім, внаслідок включення посиленого синтезу біологічно активних речовин, збільшується. На 6-ту годину кількість ТК знову достовірно зменшується, що співпадає з першим піком накопичення лейкоцитів, головним чином нейтрофілів, у вогнищі, біологічно активні продукти яких (АФК, лізосомальні ферменти та ін.) справляють активуючу, цитотоксичну і цитолітичну дію (вторинна альтерація) зокрема на ТК (Клименко Н.А., 1993). Це підтверджується максимальним зменшенням відносної кількості ТК на 6-ту годину. На 12-ту годину – 1-шу добу абсолютна кількість ТК помітно відновлюється, наближаючись до початкової, мабуть, внаслідок посиленого синтезу в клітинах, раніше дегранульованих, але таких, що залишилися життєздатними, а також внаслідок надходження кістковомозкових клітин. На це вказує деяке відновлення відносної кількості ТК в цей період, незважаючи на накопичення лейкоцитів у вогнищі, що триває. На 2-гу – 3-тю добу абсолютна (і відносна) кількість ТК знову знижується, що, очевидно, пов'язано з піком накопичення моноцитів-макрофагів у вогнищі, які також є джерелом АФК, окислу азоту, лізосомальних ферментів та ін. У наступні терміни дослідження (5, 7 і 10-та доба) відбувається деяке відновлення абсолютної і відносної кількості ТК, яка є постійною і помітно зниженою порівняно з початковою.

При запаленні на тлі еозинофілії абсолютна кількість ТК, в порівнянні з початковою (контроль на еозинофілію), має тенденцію до зниження на 15–30-ту хвилину, практично відновлюється на 3-тю – 6-ту годину, потім характеризується значним зниженням аж до їх відсутності у частини щурів на 1-шу – 2-гу добу і дещо відновлюється на 3-тю – 10-ту добу. Відносна кількість ТК характеризується поступово наростаючою тенденцією до зниження на 12-ту годину, дещо відновлюється на 1-шу – 2-гу добу, достовірно знижується на 5-у добу і знов дещо підвищується на 7-му – 10-ту добу.

Порівняно з такою при природному ході запалення абсолютна кількість ТК має тенденцію до перевищення на 5-ту хвилину і 3-тю годину, достовірно більша на 6-ту годину і характеризується тенденцією до відставання на 15-ту і 30-ту хвилину, 1, 2, 5 і 10-ту добу. Загалом звертає на себе увагу більш помітне зниження кількості ТК.

Що стосується дегрануляції ТК, то при природному ході запалення кількість недегранульованих ТК прогресивно знижується (тобто дегрануляція наростає) до 30-ї хвилини і потім утримується на достовірно зниженому близькому рівні до 10-ї доби із з деяким збільшенням на 3-тю годину і 1-шу добу, мабуть, у зв'язку з надходженням кістковомозкових клітин. При запаленні на тлі еозинофілії кількість недегранульованих ТК достовірно знижується на 5-ту хвилину і особливо – на 3-тю годину, але потім змінюється хвилеподібно, практично відновлюючись на 6-ту годину, 2, 5 і 10-ту добу, знижуючись на 12-ту годину і характеризуючись помітною тенденцією до зменшення на 3-тю і 7-му добу. Порівняно з такою при звичайному перебігу запалення вона менша на
5-ту хвилину і 3-тю годину і більша на 6-ту годину, 2-гу і 5-ту добу. Це свідчить про значну активацію ТК відносно як дегрануляції, так і синтезу біологічно активних речовин, мабуть, у зв'язку з посиленим надходженням еозинофілів із крові у вогнище, а також, ймовірно, про зсув у динаміці припливу кістковомозкових клітин.

При вивченні інтенсивності дегрануляції ТК встановлено, що при запаленні на тлі еозинофілії, в порівнянні зі звичайним перебігом запалення, кількість ТК І (найменшого) ступеня дегрануляції достовірно більша на 5-ту хвилину, має тенденцію до перевищення на 30-ту хвилину, до відставання – на 6-ту, 12-ту годину, 1, 2 і 10-ту добу і достовірно менша на 3, 5 і 7-му добу. Кількість ТК ІІ (середнього) ступеня дегрануляції характеризується тенденцією до перевищення на 5-ту хвилину і 3-тю годину, до відставання – на
30-ту хвилину, 7-му і 10-ту добу, і достовірно менша на 6-ту годину, 1, 2 і 5-ту добу. Кількість ТК ІІІ (найбільшого) ступеня дегрануляції, навпаки, має тенденцію до відставання на 5-ту, 15-ту хвилину, 5-ту і 10-ту добу, достовірно менша на 1-шу добу, але багаторазово більша на 3-тю годину, достовірно – на 2-гу і 3-тю добу і дещо – на 30-ту хвилину і 12-ту годину. У сукупності це говорить про те, що інтенсивність дегрануляції ТК при запаленні на тлі еозинофілії в цілому більша, ніж при природному ході запалення, тільки спочатку виражена дегрануляція І–ІІ ступенів, а пізніше – ІІ–ІІІ ступенів, особливо на 3-тю годину, що, мабуть, пов'язано з накопиченням лейкоцитів, зокрема великої кількості еозинофілів за умов еозинофілії, в цей час у вогнищі та їхньою дегранулюючою дією на ТК.

При вивченні вмісту вільного гістаміну в ексудаті встановлено, що за природних умов запалення в перші хвилини відбувається різке його підвищення, як видно, внаслідок інтенсивної дегрануляції ТК. Проте вже на 30-ту хвилину кількість гістаміну повертається до контрольного значення, мабуть, в результаті зниження інтенсивності дегрануляції ТК, з одного боку, і витрачання гістаміну на зв'язування зі специфічними рецепторами, інактивацію гістаміназою, зв'язування з білками (амінопексія) і надходження в кров – з іншого. На
6-ту годину спостерігається другий пік збільшення вмісту вільного гістаміну в ексудаті, мабуть, у зв'язку з повторним посиленням дегрануляції ТК під впливом продуктів лейкоцитів, і саме в цей час спостерігається перший пік накопичення лейкоцитів у вогнищі запалення. На 1-шу – 7-му добу кількість гістаміну знижена порівняно з такою на 6-ту годину, але залишається вищою за контрольне значення, і ще більше вона знижується на 10-ту добу.

Кількість гістаміну в ексудаті при запаленні на тлі еозинофілії в перші п'ять хвилин різко підвищується, як і при звичайному розвитку запалення, і до 3-ї доби вона залишається практично на тому ж високому рівні. До 7–10-ї доби кількість гістаміну зменшується. Порівняно з такою при звичайному перебігу запалення кількість вільного гістаміну в ексудаті достовірно менша вже в контролі (що можна пояснити посиленою його інактивацією під дією надлишку гістамінази еозинофілів, яких більше виходить в тканини у щурів з еозинофілією, ніж у інтактних щурів), а також на 6-ту годину; більша – на 15-ту і 30-ту хвилину, 1-шу і 3-тю добу і не відрізняється в решту термінів, тобто в цілому вміст вільного гістаміну більший, що відповідає інтенсивнішій дегрануляції ТК.

При вивченні кількості гістаміну в крові при звичайному