LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль епіфізу та аденогіпофізу в перебігу вагітності з наступним виникненням пізнього гестозу

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ





РУБИНСЬКА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА






УДК: 618.3-008.6-02:[612.433.018+612.826.33.015.22






РОЛЬ ЕПІФІЗУ ТА АДЕНОГІПОФІЗУ В ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ З НАСТУПНИМ ВИНИКНЕННЯМ ПІЗНЬОГО ГЕСТОЗУ






14.01.01 – акушерство та гінекологія






Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук








Харків – 2005


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: академік НАН України, доктор медичних наук, професор Грищенко Валентин Іванович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології №1.



Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Щербакова Валентина Василівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології № 1;


доктор медичних наук, професор Воронін Корнелій Валентинович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри акушерства та гінекології.



Провідна установа: Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (м. Київ), відділення патології вагітності та пологів.




Захист відбудеться " 27 " жовтня 2005 р. О 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському державному медичному університеті за адресою: 61022, м. Харків, пр. Леніна, 4.



З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету за адресою: 61022, м. Харків, пр. Леніна, 4.



Автореферат розісланий " 27 " вересня 2005 р.




Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор В.В. Лазуренко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Пізні гестози до теперішнього часу залишаються однією з основних причин невиношування вагітності, кровотеч у ІІІ періоді пологів та ранньому післяпологовому періоді, мертвонародження та материнської смертності. Частота виникнення пізніх гестозів у південно-європейському регіоні в теперішній час становить 16 – 17 % (Е.К. Айламазян, 1995), але вона постійно зростає, що пояснюється несприятливими екологічними та соціальними умовами суспільства, а також високим рівнем екстрагенітальної патології серед вагітних жінок (В.І. Грищенко, 1997; В.І. Кулаков, Л.Е. Мурашко, 1998; Е.А.Чернуха, 1999; В.В. Щербакова, 1999; Т.Н. Колгушкіна, 2000; К.В. Воронін, 2004).

На теперішній час існує положення, що повністю вилікувати пізній гестоз можливо лише шляхом переривання вагітності, тому що ефект від медикаментозного лікування спостерігається лише протягом лікування, а після його припинення симптоми захворювання з'являються та прогресують знову. Виходячи з цього, найбільш перспективними є рання доклінічна діагностика пізніх гестозів та їх профілактика.

Із урахуванням вищевикладеного, нашу увагу привернула можливість виявлення пізнього гестозу ще задовго до перших його проявів та використання нових ефективних методів профілактики цього ускладнення вагітності.

Відомо, що пізні гестози виникають у результаті дезадаптації до вагітності, що пов'язано з іммунологічними, нейрогенними, ендокринними та іншими порушеннями в організмі матері (В.І. Грищенко, 1997). Головними медіаторами, що здійснюють зв'язок між нервовою та імунною системами, в свою чергу, являються регуляторні пептиди, серед яких провідна роль відводиться мелатоніну. Мелатонін є нейрогормоном, який регулює імуно-нейроендокринні та інші функції організму, тому логічно припустити, що він також може відігравати значну роль в етіопатогенезі пізнього гестозу (І.Ф. Беленічев та співавт., 2002). Встановлено, що мелатонін інгібірує продукцію адренокортикотропного гормону (АКТГ), який за звісними даними є основним гормоном стресу. Ще Г.А. Палладі (1987) вказував на підвищений вміст АКТГ та кортизолу у крові вагітних з пізнім гестозом у порівнянні з неускладненою вагітністю. Одже, стресогенні стани сприяють підвищенню серотоніну та зниженню синтезу мелатоніну. Доведена наявність низької екскреції мелатоніну із сечею у вагітних, страждаючих на пізні гестози (В.Г. Карпенко, 2001).

Вищевикладене доводить перспективність визначення гормональної функції епіфізу та аденогіпофізу у вагітних для ранньої діагностики пізніх гестозів та можливості його превентивного лікування, що й обумовило вибір теми даної роботи.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі акушерства та гінекології №1 Харківського державного медичного університету в межах комплексної науково-дослідної програми: "Нові підходи до профілактики та лікування перинатальної охорони плоду та при порушеннях репродуктивної функції" (Державний реєстраційний номер 0104U002231). Автор самостійно виконував фрагменти роботи з вивчення ролі епіфізу та аденогіпофізу в перебігу вагітності з наступним виникненням пізнього гестозу, в тому числі після превентивного лікування даного ускладнення.

Мета і завдання дослідження. Мета даної роботи полягає в удосконаленні методів доклінічної діагностики та превентивного лікування пізнього гестозу на підставі визначення ролі епіфізу та аденогіпофізу в етіопатогенезі пізнього гестозу.

Для досягнення цієї мети вважали за необхідне вирішити такі задачі:

1. Провести клініко-статистичне дослідження перебігу вагітності в жінок із підвищеним ризиком виникнення пізнього гестозу та визначення ролі епіфізу та аденогіпофізу в його патогенезі.

2. Вивчити стан гормональної системи у вагітних із підвищеним ризиком виникнення пізнього гестозу на основі вмісту гормонів епіфізу, аденогіпофізу, щитоподібної та паращитоподібної залоз, яєчників, наднирників та їх зв'язок із порушеннями матково-плацентарного кровообігу при пізньому гестозі й роль у виникненні дезадаптаційних порушень гомеостазу, які призводять до розвитку пізнього гестозу.

3. Провести порівняльне допплерометричне дослідження спіральних артерій матки у вагітних із підвищеним ризиком виникнення пізнього гестозу та при неускладненому перебігу вагітності.

4. Розробити новий метод доклінічної діагностики пізнього гестозу та нові підходи до превентивного лікування пізнього гестозу з урахуванням стану адаптаційної системи.

Об'єкт дослідження – пізні гестози.

Предмет дослідження – клінічні, біохімічні, інструментальні, доплерометрічні та гормональні показники