LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль епіфізу та аденогіпофізу в перебігу вагітності з наступним виникненням пізнього гестозу

у вагітних з високим ризиком виникнення пізнього гестозу, визначення ефективності препарату "ВІТА-мелатонін" для превентивного лікування даного ускладнення вагітності.

Методи дослідження – у роботі використані клініко-лабораторні, інструментальні, допплерометричні, гормональні та статистичні методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. На підставі досліджень, які проведено, виявлені нові аспекти патогенезу пізніх гестозів у вигляді функціональних відхилень у діяльності епіфізу та аденогіпофізу на основі вмісту мелатоніну та АКТГ, що дозволило оптимізувати превентивне лікування вагітних з високим ризиком щодо виникнення даного ускладнення.

Уперше широко вивчені функціональні відхилення діяльності епіфізу та аденогіпофізу у вагітних з високим ризиком щодо виникнення пізнього гестозу та ускладненою гестозом вагітністю, що дозволяє встановити зміни, які мають значну роль у діагностиці доклінічних форм гестозу.

Уперше вивчено взаємозв'язок між функційними змінами епіфізу, аденогіпофізу та змінами гемодинаміки в спіральних артеріях матки, а також змінами ендокринного гомеостазу.

Уперше доведено клінічну, гемодинамічну та гормональну ефективність включення препарату "ВІТА-мелатонін" до комплексної превентивної терапії пізніх гестозів.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені для практичної охорони здоров'я науково-обгрунтовані нові методи ранньої діагностики пізніх гестозів та превентивного лікування даного ускладнення вагітності за допомогою препарату "ВІТА-мелатонін", які дозволять полегшити перебіг або взагалі уникнути виникнення пізнього гестозу.

Розроблений новий метод ранньої діагностики пізнього гестозу впроваджений у практику в жіночіх консультаціях пологового будинку №1, полікліники №10, поліклінічному відділенні місцевої лікарні №1, МСЧ №12 та у пологовому будинку №5 м. Харкова.

За результатами дослідження одержано патент на винахід (патент України № 62517 А "Спосіб доклінічної діагностики пізнього гестозу").

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проаналізована наукова та патентно-інформаційна література з проблеми пізніх гестозів. Автор приймала участь у виборі теми, визначила адекватну мету й задачі дослідження. Здобувачем особисто спостерігались 110 вагітних із 12 тижня, протягом усього терміну гестації до виписки з пологового будинку після пологів, у тому числі 63 вагітні з підвищеним ризиком виникнення пізнього гестозу, який був простежений вже з доклінічного етапу. Проведено формування груп, первинна обробка та статистичний аналіз клініко-лабораторних, інструментальних, доплерометричних та гормональних досліджень. Здобувачем написані всі розділи роботи, сформульовані висновки та запропоновані практичні рекомендації, забезпечено їх впровадження в практичну охорону здоров'я та відображено в опублікованих роботах за темою дисертації.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Матеріали дисертації було докладено й обговорено на засіданні Харківського медичного товариства акушерів-гінекологів м. Харкова (2005), міжвузівських конференціях молодих учених і фахівців "Медицина третього тисячоліття" (Харків, 2001, 2002). Обговорення матеріалів роботи відбулося на сумісному засіданні кафедр акушерства та гінекології № 1 і № 2 Харківського державного медичного університету (2005).

Публікація результатів дослідження. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових робіт, із них: 4 – в журналах, зареєстрованих ВАК України. Серед інших публікацій – 1 патент на винахід та 2 роботи у збірниках тез доповідей науково- практичних конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена на 129 сторінках машинопису, містить 25 таблиць, 1 графік, 5 діаграм, 3 малюнки та 2 виписки з історії пологів. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, 3 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів, висновків та практичних рекомендацій. Бібліографічний покажчик включає 165 використаних літературних джерел, в тому числі 34 – закордонних авторів.





ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


Матеріали і методи дослідження. Для виконання поставлених у роботі задач обстежено 110 вагітних, починаючи з 12 тижня вагітності і протягом всього терміну гестації до виписки з пологового будинку після пологів. Із 12 – 25 тижня вагітності вони мали фізіологічний перебіг вагітності, але серед них були 50 (45,5%) вагітних без факторів ризику щодо виникнення пізнього гестозу (І група) та 60 (54,5%) вагітних із наявністю підвищеного ризику щодо виникнення пізнього гестозу (ІІ група). Вагітні з підвищеним ризиком розвитку пізнього гестозу відбирались за методичними рекомендаціями О.Т. Михайленко (1990); враховувались лабільність АТ, порушення оваріально-менструального циклу, конфліктні випадки в родині, викидні в анамнезі, схильність до набряків (позитивна проба Мак-Клюра-Олдрича та підвищений нічний діурез), наявність тромбоцитопенії, підвищений гематокрит, наявність гестозу в попередніх вагітностях, а також підвищення резистентності в спіральних артеріях матки при доплерометрії. У кожної вагітної з групи ризику щодо виникнення пізнього гестозу визначалась наявність не менше трьох позитивних показників. При подальшому спостереженні за цими вагітними в термін 25 – 37 тижнів були виділені ІІІ група – 47 (42,7%) вагітних та ІV група – 63 (57,3%) вагітних: здорові та страждаючі на пізні гестози, відповідно.

Для аналізу перебігу вагітності всім жінкам проводилось загальноприйняте клініко-лабораторне обстеження: клінічний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові з визначенням гематокриту та кількості тромбоцитів, визначення групи крові та Rh-фактору, визначення білків, білкових фракцій, креатинину, білірубіну та сечовини, коагулограма. Проводились зовнішнє акушерське та піхвове дослідження.

Використані інструментальні методи дослідження: проба Мак-Клюра-Олдріча, реєстрація АТ у положеннях на лівому боці, на спині та сидячи.

Проводилось ультразвукове дослідження за допомогою апарата УЗД складного сканування "Брюлль и Кьєр" (Японія), який працює за типом сірої шкали в реальному масштабі часу. Ультразвукове дослідження вагітних проводилось відповідно з методичними рекомендаціями Л.С. Персіанінова та

В.Н. Демідова (1982 ).

У всіх вагітних вивчалась матково-плацентарна гемодинаміка за допомогою допплерометричного дослідження спіральних артерій матки в безпосередній близькості до базальної мембрани (в зоні підвищеної ехогенності) з використанням кольорової допплерівської приставки. Обчислювались показники якісного аналізу кровообігу – індекс резистентності (ІР), індекс пульсації (ІП), показник співвідношення сістолічного тиску до діастолічного (СДС).

Із метою виключення супутньої екстрагенітальної патології проводилась консультація вагітних лікарями таких спеціальностей як терапевт, офтальмолог, ендокринолог та невропатолог.

Гормональні дослідження проводились імуноферментним методом. Використовувались набори