LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль епіфізу та аденогіпофізу в перебігу вагітності з наступним виникненням пізнього гестозу

геніталій у вагітних, які страждали на пізній гестоз була вдвічі вищою (80,9%), ніж у вагітних з фізіологічним перебігом вагітності (46,8%).

Спираючись на те, що мелатонін має високу ефективність у захисті від оксидантного стресу, бо сам виконує функцію антиоксиданта, можемо стверджувати, що достатній вміст ендогенного мелатоніну в організмі людини здатний запобігати запальним захворюванням. Тому висока частота запальних захворювань у жінок, страждаючих на пізній гестоз, у яких вміст мелатоніну в крові був знижений вже на початку гестації, схиляють до думки, що тенденція до зменшення вмісту цього гормону з'явилась задовго до виникнення вагітності, яка тільки погіршила цей стан напругою адаптаційних систем.

Розглядаючи менструальну функцію жінок, слід відзначити, що відсоток порушень у вагітних, які страждали на пізній гестоз, був істотно вищим (19,0%), ніж у вагітних із фізіологічним перебігом (4,2%) (p<0,05). Привертає увагу те, що різноманітні порушення менструальної функції частіше спостерігались у жінок зі зниженим вмістом мелатоніну в крові, що вказує на те, що мелатонін відіграє важливу роль у порушеннях у гіпоталамо-гіпофізарно-яєчниковій системі. А якщо врахувати той факт, що ці вагітні у термін гестації 25 – 37 тижнів страждали на пізній гестоз, можна передбачити, що порушення менструального циклу є суттєвим фактором ризику щодо розвитку пізнього гестозу.

У всіх вагітних із підвищеним ризиком виникнення пізнього гестозу спостерігалось суттєве (р<0,001) підвищення показників судинної резистентності спіральних артерій матки в порівнянні зі здоровими вагітними без факторів ризику (табл. 2).

При подальшому динамічному спостереженні за вагітними ІІа та ІІб підгруп було встановлено, що у вагітних ІІа підгрупи з вмістом мелатоніну >33,45 пг/мл, у термін гестації 25 – 37 тижнів перебіг не ускладнився розвитком пізнього гестозу: вагітність була фізіологічною, ці вагітні склали ІІІб підгрупу, а показники резистентності в спіральних артеріях матки істотно не відрізнялись від показників у здорових вагітних у цих термінах гестації (25 – 37 тижнів).

Факт відсутності пізнього гестозу у вагітних ІІа підгрупи, в яких у термін гестації 12 – 25 тижнів спостерігалось підвищення ІР, ІП та СДС, можливо, пояснюється переважною більшістю (75%) в цій групі повторнороділь, в яких компенсаторно-пристосовчі здібності розвинуті більше, ніж у першороділь, і гомеостаз фетоплацентарного комплексу був повністю компенсований у другій половині вагітності за рахунок активації всіх імуно-біологічних комплексів (О.П.Ліпко, 1997).


Таблиця 2

Показники гемодинаміки в спіральних артеріях матки

Групи обстежених вагітних

n

І Р

І П


СДС

Іа підгрупа

здорові вагітні у 12 – 25 тижнів

із вмістом мелатоніну

>33,45 пг/мл

39

0,36 0,02

0,530,02

1,540,06

Іб підгрупа

здорові вагітні у 12 – 25 тижнів

із вмістом мелатоніну

<33,45 пг/мл

11

0,360,04


0,520,02


1,540,06


ІІа підгрупа

із вмістом мелатоніну

>33,45 пг/мл

8

0,410,02*


0,590,02*


1,680,06*


ІІб підгрупа

із вмістом мелатоніну

<33,45 пг/мл

52

0,420,02*


0,590,02*


1,690,06*


р* <0,001– по відношенню до вагітних Іа підгрупи.


Слід підкреслити, що ступінь підвищення показників резистентності у вагітних у подальшому не впливає на ступінь тяжкості гестозу, тому цей показник може бути лише прогностичним критерієм розвитку пізнього гестозу.

Нами вивчався також вміст гормонів: естрадіолу, прогестерону, кальцитоніну, паратгормону, АКТГ, кортизолу та ендогенного адаптогену – мелатоніну, починаючи з 12-го тижня вагітності (табл. 3).

Таблиця 3

Показники гормонального статусу здорових вагітних у терміни гестації 12 – 25 та 25 – 37 тижнів

Назва гормону

І а

підгрупа

(n=39)

І б

підгрупа

(n=11)

IІа

підгрупа

(n=8)

ІІб

підгрупа

(n=52)

Естрадіол

(пг/мл)

478,628,3

463,321,5


444,321,8


232,622,4*


Прогестерон (нмоль/л)

92,45,6

99,63,6


91,527,3


93,822,6


Кортизол (нмоль/л)

286,525,5

245,435,1


302,667,4


489,576,1*


АКТГ

(пг/мл)

17,71,8

19,62,3


18,71,7


21,51,6


Паратіреоїдний гормон (пг/мл)

29,52,3

26,52,8


39,56,3


39,56,7


Кальцітонін (пг/мл)

5,31,3

6,01,4


5,61,3


5,41,2


Мелатонін (пг/мл)

54,783,68

33,453,74**


42,524,7


28,82,5**


р*<0,05 – відносно до Іа підгрупи;

р**<0,001 – відносно до Іа підгрупи.


Рівні кальцитоніну, паратиреоїдного гормону, АКТГ та прогестерону у вагітних обстежених груп у 12 – 25 тижнів суттєво не відрізнялись у порівнянні з вагітними, в яких пізній гестоз не розвився, тому на доклінічній стадії розвитку пізнього гестозу ці гормони не можуть бути критерієм ранньої його діагностики.

Встановлено, що вміст естрадіолу був знижений, а кортизолу значно підвищений у вагітних ІІб групи (підвищеного ризику розвитку пізнього гестозу) у порівнянні з Іа контрольною групою, що вказує на раннє формування плацентарної недостатності та на підсилення напруги компенсаторно-пристосовчих можливостей організму вже на стадії доклінічних проявів пізнього гестозу. Але такі гормональні зсуви не були зафіксовані у вагітних Іб підгрупи, в яких теж вагітність ускладнилась розвитком пізнього гестозу, тому ці гормони теж не можуть бути критерієм ранньої його діагностики.

Виходячи з даних табл. 2 та 3, видно, що вміст