LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль ехосканування і термографії у визначенні стадій гострого пієлонефриту

1976-84).

Ультразвукове обстеження нирок, заочеревного простору, сечового міхура, передміхурової залози проводилося в реальному масштабі часу на ультразвуковому скануючому пристрої типу 1846 фірми "Брюль і К'єр" (Данія-Швеція) з використанням подвійного секторного датчика (3,5 МГц і 5,0 МГц).

Регістрація ехограм проводилась за допомогою спеціального пристрою, який дозволяє фіксувати зображення фотоапаратом дзеркального типу. Ультразвукове дослідження нирок проводилось як з боку спини, так і передньої і бічних поверхонь живота. В зв'язку з тим, що верхній сегмент нирок закритий ребрами, його дослідження проводять при затримці дихання в фазі глибокого вдиху.

Оцінка ефективності термографії, ехографії як діагностичного дослідження проводилася шляхом вирахування операційних характеристик тестів : чутливість, специфічність і діагностична ефективність (В.В.Власов, 1988). Кількісні результати дослідження оброблялись з використанням методів варіаційної статистики.

Результати дослідження та їх обговорення. В ході обстеження 180 хворих з гострим серозним і гнійним пієлонефритом лейкоцитоз виявили у 65% хворих, причому чисельні значення кількості лейкоцитів крові були від 4,3•109 до 30,4•109 в 1 л. Частота лейкоцитозу при гнійній та серозній формах пієлонефриту відповідно складала 72% і 58% і становила : при серозному пієлонефриті - 9,5 0,39 109 в 1 л, при гнійному - 13,1 0,56 109 в 1 л.

Зсув лейкоцитарної формули вліво зумовлений якісними змінами поліморфноядерних лейкоцитів, тобто появою незрілих форм лейкоцитів. В основному ці зміни спостерігаються при запальних процесах і відображають певні зміни в осередку запалення. Тому поява юних форм нейтрофільних лейкоцитів може служити одним із діагностичних критеріїв гнійного запалення.

При вивченні показників нейтрофільного зсуву лейкоцитарної формули вліво сума незрілих нейтрофілів у 180 хворих на гострий пієлонефрит гнійне ураження нирки діагностовано у 74 хворих. Помилковопозитивні результати одержані у 19 хворих серозним пієлонефритом, помилковонегативні-у 17 хворих гнійним пієлонефритом. Чутливість даного методу відносно діагностики гнійної стадії захворювання складає 82%, специфічність - 79%, діагностична ефективність - 80%. Таким чином, кількісні і якісні зміни нейтрофільного ряду не дозволяють диференціювати стадію запалення при гострому пієлонефриті.

Лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) використовують в діагностиці багатьох захворювань запального характеру. Загально- визнаним вважається показник лейкоцитарного індексу інтоксикації 1,5 (при відсутності патологічного процесу). Даний показник підвищений при раковій, уремічній, септичній інтоксикації, травмах головного мозку, що вказує, що ЛІІ має ознаки неспецифічності (В.М.Суханов и соавт., 1968).

При вивченні ЛІІ у 180 хворих на гострий пієлонефрит помилковопозитивні результати одержані у 38 хворих серозним пієлонефритом, помилковонегативні - у 23 хворих гнійним пієлонефритом. В зв'язку з цим чутливість даного показника відносно діагностики гнійної стадії захворювання складає 74%, специфічність - 52%, діагностична ефективність - 67%, що також не дозволяє диференціювати стадію запалення в нирках.

Зміни нейтрофільного ряду лейкоцитів посідають основне місце в визначенні активності запального процесу. Особливе значення має зміщення в лейкоцитарній формулі вліво, що вказує на зміни в осередку запалення і характеризує в деякій мірі стадію запального процесу. З метою підвищення ефективності розмежу-вання стадій запального процесу при гострому пієлонефриті нами запропоновано використання лейкоцитарного показника Р, який інтегрально відображає патологічні зміни лейкоцитів крові і розраховується як добуток кількості лейкоцитів в 1 л та суми незрілих нейтрофільних лейкоцитів у відсотках :

Р1 = Л r Лнезр., де

109

Л - загальна кількість лейкоцитів в 1 л ,

Лнезр. - сума незрілих нейтрофільних лейкоцитів в відсотках.

При значенні діагностичного показника 120 діагностується гнійна стадія гострого пієлонефриту, а при < 120 - серозна стадія гострого пієлонефриту. В ході обстеження 180 хворих з гострим пієлонефритом при використанні лейкоцитарного показника гнійна стадія вірно діагностована в 75 випадках. Помилковонегативні результати одержані у 15 хворих, із них у 3 хворих був цукровий діабет важкого перебігу, 12 хворих були похилого та старечого віку. Помилковопозитивні результати одержані у 18 хворих, із них у 12 підвищення лейкоцитарного показника було за рахунок високого лейкоцитозу в крові при нормальній кількості незрілих нейтрофільних лейкоцитів. Тільки у 6 хворих серозним пієлонефритом відмічався лейкоцитоз із вираженим зсувом лейкоцитарної формули вліво. Таким чином, чутливість даного діагностичного показника складає 83%, специфічність - 80%, діагностична ефективність - 82%.

Для визначення ступеня впливу фактора запалення нирки на формування поверхневих теплових полів і вивчення ефективності термографії в діагностиці гострого пієлонефриту нами було обстежено 132 хворих на гострий пієлонефрит. Головними факторами, які обумовлюють формування патологічних поверхневих теплових полів при сечокам'яній хворобі (СКХ) є обструкція верхніх сечових шляхів і стан функції нирок.

Гострий пієлонефрит, незалежно від форми і стадії, термографічно проявляється патологічною термоасиметрією не менше, як в 78% випадків. За даними С.П.Пасечникова [1990], при обструкції верхніх сечових шляхів конкрементами у хворих СКХ частота патологічної термоасиметрії в середньому склала 78,1%, а при гострому пієлонефриті на такому ж фоні ця цифра виросла до 94%, що свідчить про взаємодоповнення факторів обструкції і запалення при формуванні поверхневих теплових полів.

За нашими даними значення максимального градієнта температури при СКХ з обструкцією верхніх сечових шляхів, гострому обструктивному і гострому первинному пієлонефриті складають відповідно 1,5 0,34С, 1,8 0,30С і 1,2 0,20С, достовірно відрізняючись між собою (р<0,001), що вказує на сумацію факторів обструкції і запалення з одного боку, і значення запалення, з іншого боку.

Необхідно відмітити відсутність достовірних різниць величин максимального градієнта температури при серозному і гнійному обструктивному пієлонефриті. Ці дані підтверджують переважання обструктивного фактора над запальним у процесі формування теплових полів і одночасно вказують на неможливість розмежування стадій гострого обструктивного пієлонефриту за допомогою термографії. В той же час значення максимального градієнта температури у хворих гострим первинним пієлонефритом прямо залежить від важкості запального процесу. У 51 із 66 (78%) хворих з серозною стадією захворювання цей показник був 1,0С, а у 66 хворих з гнійною стадією запалення, навпроти, в 100% випадків він коливався від