LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль ехосканування і термографії у визначенні стадій гострого пієлонефриту

1,0С до 1,7С. Крім того, у 60 із 66 (91%) хворих гнійними формами пієлонефриту зони патологічної термоасиметрії розповсюджувались за межі проекції нирки, тоді як при серозній стадії захворювання перехід зон термоасиметрії на грудну клітку відмічено лише в 10% випадках. Вказані ознаки дозволяють достовірно оцінити важкість первинного гострого пієлонефриту, виявляючи за допомогою термографії стадію захворювання.

Таким чином чутливість даного способу діагностики гнійної стадії складає 100%, специфічність - 77%, діагностична ефективність - 80%.

Разом з тим, усвідомлюючи багатофакторність механізму формування поверхневих теплових полів і витікаючу з цього неспецифічність даних термографії, ми, не дивлячись на достовірність згаданих критеріїв, вважаємо, що в клінічній практиці тільки лише на основі результатів цього методу дослідження неможливо дати заключення про стадію гострого пієлонефриту, оскільки при цьому фактично вирішується питання про хірургічне лікування хворого.

Враховуючи викладене, ми вивчили можливість використання даних термографії в сполученні з результатами інших методів дослідження. Нами запропоновано діагностичний алгоритм, який враховує наступні етапи :

  • забір крові на лейкоцитоз з визначенням формули;

  • проведення термографії поперекової ділянки з метою визначення зон максимальної температури;

  • розрахунок діагностичного показника (Р) за формулою :


    Р2 = Л r Лнезр. r DТмакс. , де

    109

    Л - загальна кількість лейкоцитів в 1 л ,

    Лнезр. - сума незрілих нейтрофільних лейкоцитів,

    DТмакс. - значення максимального градієнта температури

    При значенні діагностичного показника 140 діагностується гнійний пієлонефрит, а при значенні < 140 - серозний пієлонефрит. Із 132 хворих гострим первинним і вторинним пієлонефритом гнійна стадія захворювання була вірно діагностована у 58 випадках, у 10 хворих з серозним пієлонефритом був помилковонегативний результат. Чутливість даного способу діагностики гнійної стадії гострого пієлонефриту складає 88%, специфічність - 84%, діагностична ефективність - 86%.

    При ехоскануванні нирок при гнійному обструктивному пієлонефриті на перший план виступають наслідки обструкції в вигляді поширення чашечко-мискової системи нирки та сечовода. В групі хворих з гнійним пієлонефритом, як обструктивним, так і необструктивним виражена ділятація чашечко-мискового комплексу відмічається у 63 8% випадків, а в групі хворих з серозним пієлонефритом - 26 5% випадків. Однак розширення чашечко-мискового комплексу не можна розцінювати як специфічну ознаку гострого пієлонефриту, оскільки воно відображає лише факт порушення уродинаміки верхніх сечових шляхів, яке зустрічається при будь-яких обструктивних уропатіях, незалежно від наявності гнійнозапальних захворювань.

    При гострому первинному пієлонефриті ехографічна симптоматика була більш біднішою. Закономірно виявилось лише збільшення розмірів нирки на боці ураження і потовщення її паренхіми. Вираженість подібних змін варіювала в широких межах. В більшості випадків гострого необструктивного пієлонефрита інтерпретація ультрасонограм за якісними ознаками утруднена. В зв'язку з цим ми спробували використати ряд кількісних критеріїв оцінки ультрасонограм.

    Як показав проведений аналіз, найбільшою інформативністю серед кількісних показників є максимальне потовщення паренхіми нирки. Даний показник є універсальним для всіх трьох форм гострого гнійного пієлонефриту (абсцеса, карбункула, апостематоза), оскільки найбільшим змінам при запальних процесах в нирках підлягає саме паренхіма ураженого органа.

    За нашими даними, одержаними при обстеженні 30 здорових людей, в нормі товщина паренхіми нирки складає 1,7 0,1 см. Середньостатистичні величини показника максимальної товщини паренхіми нирки складали в групах хворих з гострим серозним обструктивним пієлонефритом 1,9 0,37 см, з гострим серозним необструктивним пієлонефритом 1,9 0,38 см, з гострим гнійним обструктивним пієлонефритом 2,2 0,5 см, з гострим гнійним необструктивним пієлонефритом 2,6 0,7 см. Середньостатистичне значення максимальної товщини ниркової паренхіми при гострому серозному пієлонефриті збільшувалось до 1,9 0,37 см, при гнійній його формі - до 2,4 0,6 см, що достовірно відрізнялось від норми і серозної стадії захворювання (р < 0,05). З практичної точки зору, в якості критерію діагностики гострого пієлонефрита можна використовувати збільшення максимальної товщини ниркової паренхіми до 2 см і більше. Частота подібних змін в групі з гострим гнійним необструктивним пієлонефритом було 81 6%, в групі з серозним пієлонефритом - 48 6%.

    Таким чином чутливість даного способу діагностики гнійної стадії захворювання складає 81% , специфічність - 49%, діагностична ефективність - 65%.

    Ниркова паренхіма при гострому пієлонефриті на ехограмах може представлятися як однорідною, так і неоднорідною. Однорідний ультразвуковий характер паренхіми спостерігався у 40 8% хворих з гнійним пієлонефритом і у 65 5% хворих з серозним пієлонефритом. Неоднорідність ниркової паренхіми відмічено у 60 8% хворих з гнійним пієлонефритом і у 35 8% хворих з гострим серозним пієлонефритом. Ультразвукова неоднорідність ниркової паренхіми проявлялася осередковим або дифузними її змінами.

    Характеризуючи ехографічні ознаки карбункула, необхідно відмітити, що у 41 8% хворих з цією формою гнійного пієлонефриту відмічався осередок з рівними контурами потовщення і ущільнення ниркової паренхіми, в 5 3% випадків при починаючій трансформації карбункула в абсцес відповідний участок ниркової паренхіми видається ехонегативним.

    В групі хворих з серозним пієлонефритом осередкова гіперехогенність ниркової паренхіми зустрічалася у 16 4%, а гіпоехогенність - у 4 2%. Дифузне потовщення ниркової паренхіми з підвищенням її ехогенності відмічено у 9 3% хворих з гнійним пієлонефритом, з гіпоехогенністю - у 5 3% хворих з гострим серозним пієлонефритом. Дифузна неоднорідність ниркової паренхіми виявлена у 15 5% хворих.

    Ультрасонографія є високоінформативним методом діагностики, особливо при гострому обструктивному пієлонефриті. Разом з тим ультрасонографія при гострому необструктивному пієлонефриті менш інформативна. Використання ультразвукового дослідження при гострому пієлонефриті, як самостійного методу діагностики стадій запального процесу в нирках, є в деякій мірі сумнівним.

    В той же час використання сполучених результатів сумісно з даними інших методів дослідження підвищує якість інформації про характер і вираженість патологічного процесу, сприяє тим самим більш ефективному рішенню комплексу проблем діагностики гострого пієлонефриту.

    Виходячи з цього, нами запропоновано використання інтегрального діагностичного показника і є рішення про видачу патенту №10192А,


  •