LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль захисно-пристосувальних систем в патогенезі захворювань нирок у ліквідаторів аварії на ЧАЕС

Натомість стихання запалення супроводжується помірним послабленням такого спряження на фоні зменшення імунодисфункції.

Шлях гемостазо-фагоцитарних відносин трохи відхиляється від такого гемостазо-Т-В-клітинних. По-перше, КС майже однаково низький як при АУ, так і при Л КПН. По-друге, асоційована із ремісією редукція депресії фагоцитозу супроводжується подальшим посиленням спряження його параметрів з такими гемостазу. Нагадаємо, що в даній фазі вираженість тромбофілії мінімальна.

Принципово аналогічні закономірності виявляються при застосуванні для оцінки імунодисфункції індекса Т.

Виявлено, що в процесі переходу від АУ до Л КПН з подальшою його маніфестацією зменшення тромбофілії супроводжується майже лінійним посиленням спряження параметрів гемостазу з такими Т- і В-ланок імунітету. Разом з тим, перехід у фазу Р КПН асоціюється, поряд із мінімізацією тромбофілії, зниженням КС. Натомість відсутність динаміки гемостазо-фагоцитарного спряження на першому етапі патогенезу трансформується надалі у майже лінійну інверсну залежність між індексом тромбофілії і КС.

Отже, якщо розглядати АУ як асептичну фазу КПН, можна заключити, що по-перше, динаміка імунодисфункції, визначаючи фази КПН, закономірно пов'язана із динамікою тромбофілії, по-друге, міра спряження параметрів імунітету і гемостазу залежить від фазності змін.

За Лєбєдєвим К.А. і Понякіною І.Д. (1990), ступінь активності імунної системи тісно пов'язаний з рівнем спряження її компонентів. Базуючись на викладеній концепції, нами проаналізовано в кожній нозологічній групі ліквідаторів кореляційні взаємозв'язки між параметрами всередині фагоцитарної ланки, об'єднаної Т,В- ланки, а також між обома ланками з побудовою гістограм і обчисленням коефіцієнтів спряження.

На першому етапі відтворено сумісну динаміку індексів D, які характеризують стан фагоцитарної та Т,В-клітинної ланок імунітету, з одного боку, і коефіцієнтів спряження показників в межах кожної із ланок, з іншого, у вигляді послідовних етапів: норма - асептичний уролітіаз - латентний КПН - активний КПН - ремісія. Виявилось, що навіть за відсутності супутнього інфекційно-запального процесу в ураженій нирці має місце певний, практично однаковий, рівень напруження обох ланок імунної системи, який поєднується із незначною їх дисфункцією. Не виключено, що це зумовлено наявністю хронічних вогнищ інфекції в жовчевому міхурі та товстому кишківнику. Трансформація асептичної фази у латентну інфекцію супроводжується поглибленням імунодисфункції, разом з тим зміни коефіцієнта спряження носять різноспрямований характер: якщо напруженість у фагоцитарній ланці дещо знижується, то у Т,В-клітинній - стрімко зростає. Подальше поглиблення імунодисфункції обох ланок в фазі активного пієлонефриту супроводжується досягненням приблизно однакової міри спряження їх параметрів, знову ж таки внаслідок різноспрямованих змін. Досягнення ремісії запалення разом з редукцією імунодисфункції асоціюється із максималізацією напруження у Т,В-ланці при збереженні на попередньому, все ж високому, рівні КС в фагоцитарній ланці.

В клініці добре відомі і інші варіанти розвитку хронічного КПН: безпосередній перехід латентного процесу в фазу ремісії, як і активної фази у латентну. Тому мають право на розгляд і інші шляхи. Зокрема, можна вважати, що досягнення ремісії латентного КПН супроводжується з боку фагоцитарної ланки, передовсім, посиленням спряження її компонентів при збереженні рівня депресії. Натомість в Т,В-ланці разом із підвищенням КС суттєво зменшується вираженість імунодисфункції. За умов переходу активного процесу у латентний - саме у фагоцитарній ланці послаблюються водночас і напруження, і депресія, тоді як у Т,В-клітинній редукція дисфункції не лише менш відчутна, а й досягається за рахунок росту напруження її функціонування.

На заключному етапі було відстежено розвиток процесу за динамікою коефіцієнтів спряження параметрів захисних систем, як внутрішньосистемного, так і міжсистемного, в поєднанні із змінами імунного статусу в цілому, який оцінювали індексами D і Т, що охоплюють 27 показників.

Виявлено два варіанти змін. Перший стосується ступеня скорельованості параметрів імунітету і гемостазу. У осіб з АУ коефіцієнт спряження мінімальний, розвиток Л КПН супроводжується його підвищенням; максимальне спряження параметрів виявлено при А КПН, тоді як перехід у фазу ремісіі асоціюється із зменшенням коефіцієнта. Внутрішньосистемна скорельованість параметрів фагоцитарної ланки та її ж і гемостазу характеризується незначним зниженням коефіцієнтів при переході від АУ до Л КПН з наступним їх суттєвим підвищенням у активній фазі та фазі ремісіі. При другому варіанті спряження між Т,В-ланкою і фагоцитозом, внутрішньосистемне між параметрами Т,В-ланки зростає при переході від АУ до Л КПН, проте активація процесу поєднується із незначним зниженням коефіцієнтів з наступним підвищенням при настанні ремісії.

Імунодисфункція, особливо пригнічення фагоцитарної ланки, закономірно пов'язана із порушеннями ліпопероксидації, які проявляються у зниженні вмісту в плазмі дієнових кон'югатів і малонового диальдегіду в поєднанні із нормальною чи підвищеною активністю каталази плазми і супероксиддисмутази еритроцитів. За відсутності суттєвих розбіжностей між параметрами ліпопероксидації виявлена різна міра їх спряження з імунними параметрами: мінімальна у випадках АУ (0,217), вища - у хворих в латентній та активній фазах (0,467 і 0,483 відповідно), максимальна (0,633) – в фазі ремісії.

Порівняльний аналіз показників імунітету і загальних адаптаційних реакцій організму (ЗАРО). Згідно з концепцією Гаркаві Л.Х., Квакіної Є.Б., Уколової М.А. (1990), між типами ЗАРО мають місце як кількісні, так і якісні відмінності, які, в свою чергу, відбиваються на неспецифічній резистентності організму. Одним із важливих проявів резистентності є імунітет, який забезпечує, зокрема, стійкість до інфекції і детермінує виникнення та перебіг хронічних інфекційно-запальних процесів. Проте автори концепції при характеристиці резистентності станові імунітету майже не приділили уваги. В цьому плані у нас були вагомі підстави припустити наявність суттєвих відмінностей між особами з різними типами ЗАРО. Тому наші дослідження були спрямовані на виявлення особливостей імунного статусу у осіб з різними типами загальних адаптаційних реакцій.

Типування ЗАРО здійснювали за лейкограмою периферичної крові згідно з класичною методикою Гаркаві Л.Х., Квакіної Є.Б., Уколової М.А. (1990), з незначною власною модифікацією. Типоутворюючою ознакою є відносний вміст лімфоцитів. Діапазон 21-27% свідчить про те, що ЗАРО знаходиться у стані тренування, 28-33% - спокійної активації. Далі йде ЗАРО підвищеної активації, верхня межа для якої авторами чітко не вказана: 40-45%. Використавши число Фібоначчі (модуль Ф, "золота пропорція"),