LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль захисно-пристосувальних систем в патогенезі захворювань нирок у ліквідаторів аварії на ЧАЕС

і виявивши, що співвідношення медіанних показників суміжних діапазонів лімфоцитозу рівне Ф0,5 (1,27), ми розрахували діапазон ЗАРО підвищеної активації: 34-43,5%. Слідуючи цій же логіці, ми виділили дві зони ЗАРО переактивації: помірної переактивації (44-54,5%) та вираженої переактивації (55-70%), а також дві зони стресу: помірний стрес (18-20%) та виражений стрес (13-17%). Проте надалі виявилося, що така деталізація надмірна і не підвищує інформативності, тому ми відмовилися від зонування. Згідно з авторами, ЗАРО вважається повноцінною (високих рівнів реактивності, ВРР) при знаходженні еозинофілів та паличкоядерних нейтрофілів в діапазоні 1-6%, моноцитів: 4-7%, лейкоцитів: 4-8 Г/л. Вихід за межі діапазонів розглядається як елемент напруження (дизгармонії) і свідчить про неповноцінність ЗАРО (низький рівень реактивності, НРР). В якості характеристик типу ЗАРО розглядали також функціональний стан головних адаптивних залоз: щитовидної, кори наднирників та гонад.

Попередній аналіз виявив неузгодження між станом неспецифічної резистентності і типами загальних адаптаційних реакцій, що їх детермінують. Це спонукало нас до перегляду ранжування та кількісної оцінки останніх. Результатом аналізу стала авторська шкала (табл. 8).

Таблиця 8

Шкала кількісної оцінки типів загальних адаптаційних реакцій організму


Загальна адаптаційна реакція (ЗАРО)

Ранг

ІА

Спокійна активація високих рівнів реактивності (СА ВРР)

1

7

Підвищена активація високих рівнів реактивності (ПА ВРР)

2

5,5

Тренування високих рівнів реактивності (Т ВРР)

3

4,3

Напруження (Стрес)

4

3,4

Спокійна активація низьких рівнів реактивності (СА НРР)

5

2,7

Тренування низьких рівнів реактивності (Т НРР)

6

2,1

Переактивація (ПерА)

7

1,7

Підвищена активація низьких рівнів реактивності (ПА НРР)

8

1,3


Щоб віддати належне авторам концепції ЗАРО, пропонуємо надалі одиницю індексу адаптації номінувати ГКУ (Гаркаві Л.Х., Квакіна Е.Б., Уколова М.А.).

Застосування запропонованої нами шкали дає можливість ретроспективно констатувати, що середній індекс адаптації в обох вибірках осіб, на які спричинили свою дію чинники чорнобильської катастрофи, складає відповідно 2,16 і 2,34, тобто лише 62,3 % і 67,6 % від індексу адаптації хворих із "чистих" теренів та 39,3% і 42,5% - здорових осіб (Алєксєєв О.І., Попович І.Л., Панасюк Є.М. та ін., 1996).

Отже, особи, які потерпіли від наслідків чорнобильської катастрофи, характеризуються ослабленням пристосувально-захисних механізмів. З іншого боку, відомо про значну роль змін імунного статусу у виникненні та перебігу пієлонефриту. З огляду на це, ми поставили перед собою мету проаналізувати взаємозв'язки між станом адаптації та окремих ланок імунітету.

Обстежений нами контингент ліквідаторів в цілому характеризується зниженою екскрецією з сечею метаболітів глюкокортикоїдів (до 59,7-70,2% СН) в поєднанні із практично нормальним рівнем екскреції метаболітів андрогенів (92,6-100,1% СН) та Na/K-коефіцієнтом плазми як маркером мінералокортикоїдної активності (99,0-106,9% СН). Стосовно тиреоїдних гормонів відхилення неоднозначні: на тлі близького до норми рівня ТТГ вміст в плазмі Т4 виявився підвищеним на 16,4-30,8%, натомість Т3 - зниженим на 14,4-18,1%, що, очевидно, зумовлено порушенням дейодування Т4 в периферійних тканинах. Сумарний тиреоїдний індекс складає 88,8-94,2% СН. Отже, для контингенту в цілому характерна гіпофункція ерготропних систем (глюкокортикоїдної і тиреоїдної) в поєднанні із нормальною функцією трофотропних систем (мінералокортикоїдної і андрогенної).

Якщо відхилення від норми ендокринних параметрів виражене помірно чи цілком відсутнє, то кореляційні взаємозв'язки між ними як відображення узгодженості ("гармонійності" за авторською термінологією) виявилися різко ослабленими. Відображенням дизгармонії є висока (68,6%) частота патологічних (несприятливих) ЗАРО: ПА НРР - 50,0% і переактивації - 18,6%. Натомість частість нормальних (сприятливих) ЗАРО склала лише 10,0% (ПА ВРР - 8,6%, СА ВРР - 1,4%), а преморбідних (проміжних) - 21,4% (Т НРР - 7,1%, СА НРР - 12,9%, хронічний стрес - 1,4%). Пересічний індекс адаптації склав 2,08 ГКУ, тобто лише 38% такого у здорових донорів. Отже, для ліквідаторів в цілому характерний дезадаптоз.

Більш повне уявлення про стан адаптації дають адаптаційні профілі, які відображують частість окремих типів ЗАРО. Виявлено, що на противагу здоровим донорам, серед яких домінуючою є ЗАРО ПА ВРР при цілковитій відсутності проміжних та несприятливих типів ЗАРО, серед ліквідаторів домінуючою є ЗАРО з мінімальним індексом адаптації (ПА НРР). При цьому частота її у випадках активного процесу складає 70%, латентного - 60%, ремісії запалення чи його відсутності - 40%. Частота іншої несприятливої ЗАРО - переактивації - складає відповідно 20%, 25%, 30% і 10%. Натомість сприятливі ЗАРО констатовані у 16,6% ліквідаторів без пієлонефриту та у 20% випадків КПН в фазі ремісії при цілковитій їх відсутності у випадках латентного чи активного КПН. Відсутність супутнього пієлонефриту супроводжується також більшою частотою проміжних ЗАРО: 33,3% проти 10-15% при його наявності. Кореляційний аналіз показує, що стан адаптації, вірніше дезадаптації, визначає відхилення від норми (оцінене індексом D) вмісту NK-лімфоцитів на 99,0%, відносних параметрів фагоцитарної ланки - на 96,4%, Т-клітинної ланки - на 91,4%, В-клітинної - на 90,8%.

Оскільки стан імунітету, в свою чергу, визначає вираженість сечового синдрому як маркера запального процесу в нирках, цілком зрозумілими є виявлені закономірні інверсні лінійні кореляційні зв'язки між індексом адаптації та логарифмами бактерійурії (-0,918), еритроцитурії (-0,883), протеїнурії (-0,679) та лейкоцитурії (-0,607).

Множинний кореляційний аналіз свідчить, що інтегральний індекс імунодисфункції на 100% детермінується 4 ендокринними параметрами:

D27= -6,07-0,126T3-0,081T4+0,323KС-0,17OKС; R2=1.

Із досліджених 39 метаболічних параметрів нами виявлено 8, які суттєво пов'язані із інтегральним станом імунітету, оціненим індексом D8. При цьому зниження 4 із них (пізня глікемія в оральному глюкозотолерантному тесті, рівень дієнових кон'югатів, β-ліпопротеїдів та активність холінестерази плазми) визначає поглиблення імунодисфункції, як і підвищення інших 4 параметрів (рівень в плазмі