LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль захисно-пристосувальних систем в патогенезі захворювань нирок у ліквідаторів аварії на ЧАЕС

С-реактивного білка, сіалових кислот, α1-глобулінів та рання гіперглікемічна реакція в оральному глюкозотолерантному тесті).

Порівняльний аналіз імунітету і параметрів сечового синдрому та ниркових функцій у ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Оскільки головна небезпека хронічного пієлонефриту для організму полягає в пошкодженні життєво важливих ниркових функцій аж до розвитку ниркової недостатності, проаналізовано зв'язки між параметрами імунітету і функціонального стану нирок, а також між останніми та бактерійуією і лейкоцитурією.

Виявлено, що імунний статус в цілому, який оцінювали інтегральним індексом D27, визначає вираженість бактерійурії на 92,7%. Скорочення кількості параметрів для оцінки імунного статусу до 8 найлабільніших суттєво не знижує міри детермінації (91,0%). Лейкоцитурія визначається обома інтегральними індексами імунного статусу відповідно на 62,2% і 56,6%. Із показників функцій нирок в найбільшій мірі зумовлений імунним статусом водний діурез.

В-ланка чинить на функціональні параметри визначальний вплив, приблизно рівносильний, але протилежний за характером до такого Т-ланки, що узгоджується із реципрокним відхиленням від норми даних ланок імунітету. NK-лімфоцити за своїми зв'язками більше уподібнюються до фагоцитарної ланки, ніж до Т-клітинної. Із інтегральних параметрів РРГ тісніше пов'язана із імунними параметрами швидкість секреції радіофармакону порівняно із швидкістю екскреції, що опосередковано, очевидно, дистрофією секреторного епітелію канальців.

Виявлено, що сечовий синдром в цілому (а отже і вираженість запального процесу в нирці) в найбільшій мірі визначає саме ключовий параметр видільної функції нирок - період напівочищення (T1/2Cl), а також пов'язані з ним швидкості секреції і екскреції в ураженій нирці. На 3/4 визначається сечовим синдромом кліренсний індекс Вінтера, на 70% - період напіввиведення (T1/2max), дещо в меншій мірі - інші параметри РРГ та проби Реберга-Тарєєва. Натомість індекс секреторної активності та час максимуму накопичення (Tmax) у враженій нирці виявилися помірно залежними від вираженості в ній запального процесу. Аналогічна міра залежності констатована для кліренсу сечовини. Із параметрів екскреції найбільш пов'язаною (інверсно) із сечовим синдромом виявилася амілазурія. В той же час екскреція азотистих шлаків і МСМ визначається ним лише на 1/3 - 1/10.

Вплив стандартного бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець на стан адаптації та захисних систем. Згідно з існуючими рекомендаціями, підставами для бальнеотерапії на курорті Трускавець є хронічний неспецифічний первинний та вторинний пієлонефрит, цистит, простатит в стадії клініко-лабораторної ремісії із задовільною функцією нирок і сечовивідних шляхів, стан після оперативного втручання через 1-1,5 місяця, хронічний пієлонефрит, цистит у хворих з аномаліями розвитку нирок і сечовивідних шляхів із задовільною уродинамікою.

Головним завданням бальнеотерапії є підвищення резистентності організму, як загальної, так і імунної, з метою профілактики обтяження асептичного уролітіазу пієлонефритом, профілактики рецидивів у хворих в фазі ремісії, поглиблення і пролонгації останньої, пригнічення латентного запального процесу. Важлива роль відводиться "дренажу" сечовивідних шляхів (вимивання слизу, мікробів, продуктів їх розпаду, кристалів солей і дрібних конкрементів) завдяки посиленню кровообігу в нирках, покращенню тонусу чашечко-мисочкової системи, прискоренню діурезу, дезінтоксикації організму шляхом збільшення екскреції азотистих шлаків, нормалізації електролітного обміну, зниженню літогенності сечі (Тиктинський О.Л., Олександров В.П., 2000). Актуальним є нормалізація гіперкоагуляції і гіпокортицизму, типових для пієлонефриту (Люлько О.В.,1989). Останнім часом акцентується увага на необхідності пригнічення у хворих пієлонефритом вільнорадикального окислення, підвищення протеолітичної активності крові (Коваленко В.М., 1998).

Стандартний бальнеотерапевтичний комплекс (СБТК) курорту Трускавець включає: щоденне пиття біоактивної води Нафтуся (12-13 мл/кг за добу, 18-20оС, тричі на день, за 1 год до їжі, або ж цю добову дозу у 6 прийомів, за 1 год до і через 1 год після їжі), аплікації озокериту на поперекову ділянку чи у вигляді "трусів" (45оС, експозиція 30 хв, через день, 8-10 процедур), мінеральні купелі (концентрація Cl-SO4-Na-Mg солі 20-30 г/л, to - 36-37о С, тривалість 8-10 хв) через день, 8 процедур, дієта № 5, ЛФК (РР - ІІ-ІІІ).

Згідно з адаптогенною теорією механізму лікувально-профілактичної дії біоактивної води Нафтуся (Івасівка С.В., 1999; Попович І.Л., 2000), існує реальна можливість впливу на перелічені ланки саногенезу хронічного пієлонефриту.

Під впливом бальнеотерапії в кожній із груп виявлено підвищення індексу адаптації, зокрема, у хворих з активною фазою КПН – із 1,460,09 до 2,190,55; з латентною – із 1,610,12 до 2,550,35; з КПН у фазі ремісії – із 2,470,25 до 3,290,31, все ж не досягаючи рівня здорових (5,490,15 од. ГКУ). Це є відображенням адаптогенної дії бальнеочинників курорту, скерованої на гармонізацію функціонування головних адаптивних систем.

Обчислення інтегрального індексу D18 фагоцитарної ланки імунітету свідчать, що вираженість депресії даної ланки у хворих на КПН в активній фазі зменшилася із -4,91 до -1,95, тобто відбувся перехід від ІІб ст. до Іб ст. Менш значне вихідне пригнічення функції мікрофагів у хворих на КПН у фазі ремісії чи латентного процесу наприкінці лікування суттєво не змінювалося, складаючи відповідно -1,69 і -1,49 та -1,98 і -1,60, тобто залишаючись на рівні Іб ст.

Інтегральні індекси D9 стану Т-ланки свідчать про здатність стандартного бальнеотерапевтичного комплексу зменшувати її депресію у хворих з активною фазою із рівня ІІа ст. до Іб ст. (від -2,67 до -1,65). Ще відчутніший сприятливий ефект констатовано у випадках латентного КПН: вираженість імунодефіциту зменшилася із ІІа ст. до Іа ст. (від -2,56 до -1,40). Сприятливі зміни в межах Іа ст. мали місце і у хворих в фазі ремісії (зменшення індексу депресії від -1,32 до -1,03).Кіллерна ланка імунітету, виявлена початково пригніченою в усіх групах, під впливом бальнеотерапії теж проявляла тенденцію, хоч і менш відчутну, до нормалізації.

Так, у хворих з А КПН міра її депресії зменшувалася від -1,83 до -1,26; а з Л КПН – від -1,84 до -1,21, тобто мало місце балансування на межі між Іб і Іа ст. Фаза ремісії характеризувалася сприятливими змінами в межах Іа ст. (від -1,38 до -0,94).

В-ланка імунітету, на відміну від попередніх, виявилася активованою до рівня ІІб ст. (+3,89) у випадках А КПН, ІІа ст. (+2,97) – Л КПН та Іб ст. (+1,96) – у хворих в фазі ремісії. Наприкінці курсу бальнеотерапії інтегральний індекс D9 виявлено майже однаковим у всіх групах: відповідно +1,90; +1,83 і +1,94.

Отже, бальнеотерапія на курорті