LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль збуджуючих амінокислот і опіатних механізмів у розвитку резистентних форм епілептичного синдрому (експериментальне дослідження)

100-200 мкВ. Подібна активність відзначалася в 18 з 27 щурів і реєструвалася протягом 20-40 с з моменту припинення введення DAMGО, а потім відновлювалися низькоамплітудні (20-40 мкВ) розряди частотою 30-80 Гц.

5. Особливості електричної активності зрізів гіпокампа в умовах формування ЕС-кіндлінгу.Стимуляція колатералей Шаффера викликала синаптичну відповідь у ділянці СА1 пірамідних нейронів гіпокампу. У віддаленому періоді кіндлінгу були відсутні відмінності між амплітудами викликаних потенціалів як при 10-мс, так і при 100-мс інтервалах порівняно з відповідними показниками в контролі (P>0,05). Введення в інкубаційне середовище DАМGО (300 нМ) разом з NMDA (1,0 мкМ) у таких кількостях, які при їх окремому застосуванні не змінювали параметри досліджуваних потенціалів, супроводжувалося зростанням амплітуди першого спайку на 47% порівняно з таким у контролі, збільшенням (у 2,7 разу) амплітуди другого спайка при 10-мс інтервалі між стимулами (P<0,05). Меншою мірою (на 22%) зростала амплітуда другого потенціалу в умовах парної ЕС з міжстимульним інтервалом 100 мс (P<0,05). За даних умов відзначався розвиток додаткових розрядів у період після другого викликаного потенціалу.

6. Особливості електричної активності зрізів гіпокампа в умовах формування пікротоксин-викликаного кіндлінгу.У ранньому періоді кіндлінгу величина стимулу, необхідного для реєстрації популяційної відповіді, становила 4,60,8 В у зрізах гіпокампа кіндлінгових тварин і 8,10,6 В - у зрізах тварин контрольної групи (Р<0,01). У віддаленому періоді кіндлінгу цей показник становив 3,10,4 В, що не відрізнялося від відповідного показника в щурів у ранньому періоді кіндлінгу (P>0,05). Амплітуда першого і другого спайків кіндлінгових зрізів становила 3,10,3 і 0,80,1 мВ відповідно - у ранньому періоді кіндлінгу, тимчасом як у
контрольних дослідах ці показники дорівнювали відповідно 2,60,2 і 0,250,08 мВ. При цьому різниця величин ефективної амплітуди кіндлінгових і контрольних зрізів гіпокампа становила 13% (Р<0,05) для першого спайку і 67% (P<0,001) - для другого. Зазначений показник у віддаленому періоді становив відповідно 3,30,4 і 1,00,2 мВ, що не відрізнялося від показників у ранньому періоді кіндлінгу (P>0,05). Введення в інкубаційне середовище пікротоксину як у ранньому, так і у віддаленому періодах кіндлінгу супроводжувалося зростанням амплітуди популяційних спайків.

7. Ефекти дії DAMGО і NMDA. Амплітуда популяційного спайку тварин у віддаленому періоді пікротоксин-викликаного кіндлінгу становила 2,60,2 мВ і не відрізнялася істотно від такої у щурів групи контролю (інтактні тварини) (P>0,05). Розрахунковий коефіцієнт Q не змінювався в умовах введення в інкубаційне середовище DАМGО (300 нМ), хоча відзначалася тенденція до його збільшення в зрізах гіпокампа щурів з віддаленим кіндлінгом. Деяке зростання досліджуваного показника також мало місце у кіндлінгових щурів при додаванні в середовище NMDA (1,0 мкМ) (P>0,05). Введення в інкубаційне середовище NMDA (1,0 мкМ) на фоні завчасного введення DAMGО (300 нМ) супроводжувалося збільшенням досліджуваного показника, який протягом усього періоду спостереження перевищував відповідний показник у групах тварин з роздільним застосуванням препаратів (P<0,05).

8. Ефективність сумісного застосування налоксону з антиепілептичними препаратами - діазепамом і вальпроатом натрію у віддаленому періоді кіндлінгу.Проведені дослідження показали, що налоксон був менш ефективним відносно каїнат-викликаних судорог у щурів з фармакологічним кіндлінгом - його ED50 у даних умовах була в 2,1 разу вищою від такого показника у щурів з ЕС-кіндлінгом. Аналогічна закономірність спостерігалася стосовно діазепаму та вальпроату натрію.

Перерахунок дози ED50 налоксону на моделі каїнат-викликаних судорог (0,6 мкг, в/шл) у віддаленому періоді ЕС-кіндлінгу показав її значне зниження в умовах сумісного введення різних доз діазепаму. Так, на фоні застосування дози діазепаму, що дорівнювала 80% від його ED50 знов розрахована доза ED50 налоксону була меншою за ED50 налоксону, визначену окремо, більше ніж у 30 разів і становила 0,005 мг/кг.

Перерахунок дози ED50 налоксону у щурів з фармакологічним кіндлінгом у віддаленому періоді його розвитку показав її значне зниження в умовах сумісного введення різних доз діазепаму. Так, на фоні застосування дози діиазепаму, що дорівнювала 20% від його ED50, знов розрахована доза ED50 налоксону була меншою за ED50 налоксону, визначену окремо, в 2 рази, а сумісно з дозою діазепаму, яка дорівнювала 60% від ED50, знов розрахована доза ED50 налоксону була меншою за ED50 налоксону, визначеної окремо, в 19 разів і становила 0,02 мг/кг.

Доза ED50 налоксону за умови сумісного введення різних доз вальпроату
натрію була меншою за ED50 налоксону, визначену окремо, на 59,0% у віддаленому періоді ЕС-кіндлінгу і на 58,6% - при пікротоксин-викликаному кіндлінзі.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено узагальнення і нове вирішення проблеми вивчення механізмів взаємодії ендогенної опіатної системи й активності агоністів рецепторів збуджуючих амінокислот, які зумовлюють різні аспекти виникнення та
розвитку резистентних форм епілепсії. Отримані результати свідчать, що у віддаленому періоді кіндлінгу підвищена чутливість до дії агоністів рецепторів збуджуючих амінокислот водночас пов'язана з підвищенням чутливості до епілептогенної дії агоністів -опіатних рецепторів (DAMGО), що є важливою ланкою патогенезу резистентних форм експериментального епілептичного синдрому.

  • Віддалений період ЕС-кіндлінгу є моделлю резистентної форми епілепсії, що характеризується підсиленням виразності просудорожних ефектів, які спостерігаються при стимуляції -опіатних рецепторів, і зниженням виразності протисудорожних ефектів, які спостерігаються при стимуляції - і -опіатних рецепторів. При цьому характерним є розвиток феномену підвищення судорожної готовності до дії агоністів рецепторів збуджуючих амінокислот, підсилення виразності якого відзначається при стимуляції -опіатних рецепторів, послаблення - під впливом стимуляції - і -опіатних рецепторів. Виразність просудорожних ефектів активації -опіатних рецепторів у віддаленому періоді ЕС-кіндлінгу в порівняльному аспекті перевищує виразність протисудорожних ефектів активації - і -опіатних рецепторів.

  • Підсилення просудорожної дії агоністів збуджуючих амінокислот відзначається при внутрішньошлуночковому та внутрішньомозковому введенні агоністу -опіатних рецепторів DАМGО, при аплікації КК і NMDA на лобові відділи кори головного мозку, а також при їхніх внутрішньомозкових уведеннях. Це свідчить про залучення структур старої та нової кори, ретикулярної частини чорної речовини до реалізації зазначеного ефекту.

  • Під впливом DАМGО у віддаленому періоді ЕС-кіндлінгу відзначається зміна спектральної характеристики ЕЕГ у щурів у вигляді підсилення потужності хвиль q- і a-діапазонів (у 2,2 і 2,1 разу відповідно), що свідчить про


  •