LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль змін верхніх дихальних та травних шляхів у первинній діагностиці аутоімунного тиреоїдиту та гіпотиреозу

в агарі [C.Mancini et al., 1965].

Специфічні тканинні антитіла до тиреоглобуліну визначали методом пасивної гемаглютинації з еритроцитним діагностику-мом, навантаженим даним антигеном [C.Boyden, 1951].

Фіксовані імунні комплекси визначалися методом прямої імуно-флюоресценції [Hаsсkova, 1974]. С-реактивний білок визначали за загальноприйнятою методикою [П.М.Пашинин, 1961].

Розрахунки показників проводились за загальновживаними методами раціональної статистики на запрограмованому мікро-калькуляторі МК-61.


РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ


Результати дослідження аутоімунних реакцій у хворих на аутоімунний тиреоїдит, показали, що у більшості пацієнтів були значні зміни їх показників. У всіх цих хворих виявлено антитіла до тиреоглобуліну у великих розведеннях.

Сироватка хворих на аутоімунний тиреоїдит містила одно-часно антитіла до язикового мигдалика, м'якого піднебіння, під-небінних мигдаликів. Найчастіше виявлялися антитіла до антигену язикового мигдалика; середній логарифмічний показник (Xlg) їх титру становив — 1:380; титр антитіл до антигену м'якого піднебіння складав Xlg — 1:340, а титр антитіл до антигену під-небінних мигдаликів — Xlg — 1:260.

Антитіла до тиреоглобуліну було виявлено у 27 (89,0%) жінок та у 7 (11,0%) чоловіків, антитіла до язикового мигдалика — у 26 (86,0%) жінок і у 7 (11,0%) чоловіків, антитіла до антигену м'якого піднебіння — у 25 (83,0%) жінок i 6 (9,0%) чоловіків, антитіла до антигену піднебінних мигдаликів — у 18 (59,0%) жінок та 2 (5,0%) чоловіків.

У здорових осіб антитіла до антигену язикового мигдалика, м'якого піднебіння, а також до піднебінних мигдаликів виявлялися як у жінок, так і у чоловіків зі слабо позитивним результатом: Xlg становив — 1:30.

Клінічні особливості симптомів з боку верхніх дихальних та травних шляхів у хворих на аутоімунний тиреоїдит вивчали шляхом оториноларингологічного та ендокринологічного обстежень у 65 хворих. Усіх хворих розділили на три групи за функціо-нальним станом і за структурою щитовидної залози.

У першій групі — 35 хворих на аутоімунний тиреоїдит з клініч-ними ознаками еутиреозу виявлено такі рівні гормонів: Т3 — 1,51 0,06 нмоль/л, при p<0,001, T4 — 87,0 7,22 нмоль/л, при p<0,001, ТзГ — 18,93 0,98 мкг/мл, при p<0,001. Титр антитіл до тиреоглобуліну та до мікросомальної фракції був у них в межах 1:40-1:80.

Другу групу хворих на аутоімунний тиреоїдит з клінічними ознаками гіпертиреозу становило 10 осіб. Титр антитіл до тиреоглобуліну та до мікросомальної фракції становив у них — 1:40-1:80.

Рівень гормонів у цих хворих становив: Т3 — 2,67 0,19 нмоль/л, при p<0,01, T4 — 157,0 15,3 нмоль/л, при p<0,02, а рівень ТзГ — 18,77 3,22 мкг/мл, при p<0,015 (в нормі р<0,05).

При дослідженні гормонального статусу у третій групі хворих (20 пацієнтів) з явищами гіпотиреозу встановлено значне статистично достовірне зниження показників: Т3 — 0,81 0,10 нмоль/л, при p<0,015, T4 — 49,75 1,92 нмоль/л, при p<0,05, ТзГ — 20,20 1,81 мкг/мл, при p<0,05. Титр антитіл до тиреоглобуліну і до мікросомальної фракції становив 1:160-1:1280.

Найбільш виражені симптоми з боку верхніх дихальних та травних шляхів встановлено у групі хворих на аутоімунний тиреоїдит з гіпотиреоїдним станом, а саме:

1) гіперемію, ін'єкцію судин м'якого піднебіння, в т.ч. язичка — у 19 (95,0%) хворих, набряк язичка — у 16 (80,0%), драглистий набряк язичка, його гіпертрофію — у 2 (10,0%) хворих;

2) збільшення язикового мигдалика — у 19 (95,0%) хворих, почервоніння та ін'єкцію судин на поверхні язикового мигдалика — у 10 (50,0%) обстежених, збільшення фолікулів язикового мигдалика — у 7 (30,0%) хворих;

3) згрубіння голосових складок — у 7 (30,0%) хворих, їх асиметричний набряк — у 9 (45,0%), драглистий набряк голосових складок, і, в деяких випадках, слизової оболонки підголос-никової ділянки при наявності помірної гіпермії та сухості сли-зівки — у 11 (60,0%).

Ступінь вираженості змін у верхніх дихальних та травних шляхах відповідав ступеневі важкості гіпотиреозу і збільшувався з наростанням останнього. Чим нижчий рівень гормонів щитовидної залози і чим вищий рівень титрів антитіл до тиреоглобуліну та до мікросомальної фракції тим більш виражені патологічні зміни у тканинах верхніх дихальних та травних шляхів.

Результати дослідження імунної системи у 12 хворих на вузловий еутиреоїдний зоб, у 10 хворих на аутоімунний тиреоїдит та у 10 хворих на ревматоїдний поліартрит в порівнянні з контролем показали в більшості випадків значні зміни імунологічних показників, а рівень тиреоїдних гормонів у них був в межах норми. 12 хворим на вузловий еутиреоїдний зоб проведено хірур-гічне втручання. З боку верхніх дихальних та травних шляхів у хворих на вузловий еутиреоїдний зоб встановлено таку законо-мірність: збільшення язикового мигдалика (за відсутності ін'єк- ції на його поверхні), відповідало ступеневі гіперплазії щитовидної залози. Гістологічним дослідженням видаленої тканини залози у двох випадках встановлено лімфоплазмоцитарну інфільтра-цію, що можна оцінити як ознаку аутоімунного процесу.

При еутиреоїдному вузловому зобі констатується порушення гуморального імунітету, яке виражається у достовірному під-вищенні рівнів імуноглобулінів, Ig A — 2,72 0,79 г/л при р<0,5, Ig M — 2,03 0,32 г/л при p<0,12 та Ig G — 13,92 0,46 г/л при p<0,02. Вміст циркулюючих імунних комплексів був знижений. У хворих цієї групи відмічалося зниження абсолютної і відносної кількості Т-лімфоцитів, що відповідно складає: Тзаг — 57,10 3,11% при достовірності р<0,007, Табс — 1148,8 60,8 кл/мкл (p<0,011), яке відбувалось за рахунок Та — 26,80 3,49% (p<0,05), Тс — 14,30 1,74% (p<0,05) і нормалізація Тх — 29,70 3,84% (p<0,05).

Залежності змін ендокринної активності щитовидної залози і імунної системи, а також симтомів з боку верхніх дихальних та травних шляхів від ступеня і форми гіперплазії щитовидної залози нами не виявлено.

Дванадцятьом з 111 хворих на аутоімунний тиреоїдит проведено хірургічне втручання. З боку верхніх дихальних та травних шляхів у них спостерігалися такі зміни: почервоніння, ін'єкція судин м'якого піднебіння переважно в ділянці язичка і прилеглої частини піднебінної завіски, інколи у вигляді ореола — у п'яти (40,0%) хворих, набряк язичка — у двох (10,0%). Гіпер-плазію язикового мигдалика констатовано у семи (58,0%) обстежених осіб. Лімфоїдна тканина торкалась язикової поверхні надгортанника, на його поверхні виступали часточки: збільшені в розмірах фолікули констатовано у одного (5,0%) хворого. У чотирьох осіб (30,0%) поверхню мигдалика вкривали судини різного калібру: вени і артерії було видно неозброєним оком. При ларингоскопії у двох (15,0%) хворих були згрубіння голосових складок. П'ятеро (40,0%) хворих з еутиреоїдним станом відзна-чало швидку втомлюваність голосу, який відновлювався після відпочинку. Титр антитіл до тиреоглобуліну та до мікросомальної фракції становив у цих хворих 1:80-1:320.

При гістологічному дослідженні видаленої