LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль і місце променевої терапії в комплексному лікуванні раку яєчників

відповідно.

З одного боку, величина пухлини зумовлює ефект проведеної променевої терапії, з іншого, наявність резидуальної пухлини після декількох курсів поліхемотерапії зумовлює велику ймовірність подальшого прогресування захворювання. Ми вважаємо доцільним застосувати терапевтичне опромінення хворим на первинно невилікований рак яєчників, щоб закріпити ефект попереднього комбінованого лікування, наприкінці третього етапу протипухлинної терапії, що збільшує тривалість періоду стабілізації в 1,7 разу в порівнянні з використанням його на 1-му етапі (рис. 6).

Отримані нами результати 5-річної виживаності хворих із первинно невилікованим раком яєчників при Т2N0M0 – T2-3N0-1M1 стадіях пухлинного процесу, які одержували променеву терапію, підтверджуються нечисленними на сьогодні даними літератури про доцільність використання опромінення хворих після циторедуктивних операцій [Rothenberg M.L., 1992; Chiara S., 1994; Thomas G.M., Dembo A.J., 1993]. Однак ці автори дотримуються тактики використання променевої терапії тільки у випадку мінімальної величини залишкової пухлини – менше 2 см. Це дещо суперечить нашим результатам щодо ефективності використання променевого лікування при будь-яких обсягах залишкової пухлини, оскільки якщо немає позитивної динаміки в регресії залишків пухлини протягом чи після попередніх протипухлинних заходів, не може бути єдиних показань та протипоказань для використання всіх існуючих нині методів лікування раку яєчників.

Це підтверджено даними електронної мікроскопії. При використанні хемопроменевої терапії майже в 42,8% випадків спостерігаються зміни ультраструктури ракових клітин, що свідчить про необоротність процесів порушення на відміну від 22,2% у випадку лікування тільки хіміопрепаратами.

Таким чином, результати проведеного дослідження показують доцільність використання терапевтичного опромінення в комплексі протипухлинної терапії у хворих із первинно невилікованим раком яєчників за розробленим нами алгоритмом (рис.7).

Запропонований нами алгоритм терапевтичного опромінення первинно невилікованого раку яєчників адекватний поставленій меті і завданням – зменшення обсягу пухлинного осередку після циторедуктивних операцій для збільшення періоду стабілізації пухлинного процесу.










Рис. 7. Алгоритм програми лікування рака яєчників після циторедуктивної

операції


Більшість хворих на рецидивуючий рак яєчників не може бути вилікованими. Аналізуючи доцільність використання променевої терапії у даного контингенту хворих, виявлено, що тривалість періоду ремісії після лікування першого рецидиву залежить від радикальності програми первинного лікування, при реалізації якої ефективність терапії рецидиву залежить від його клінічної форми й розміру.

При локальних рецидивах (метастаз Шнітцлера або рецидив на куксі шийки матки) застосування променевої терапії в схемі комплексного лікування сприяло 100%-ому безпосередньому ефекту, а тривалість ремісії склала відповідно 25,5 і 20,0 місяця. Зі збільшенням розмірів рецидивуючої пухлини при великому ураженні органів малого таза або дисемінації процесу по черевній порожнині кількість хворих із безпосереднім клінічним ефектом зменшилася до 71,4 і 80,0% відповідно, як і тривалість ремісії – до 16,2 і 9,8 місяця (рис. 8).

Категорія хворих, що одержували тільки поліхемотерапію, мала великий обсяг рецидивуючої пухлини з великим ураженням органів малого таза або дисемінацією процесу по черевній порожнині.

Безпосередній клінічний ефект склав 75% і 40%, а тривалість періоду ремісії – 10,6 і 5,6 місяця. Тобто, застосування променевої терапії в схемі лікування першого рецидиву у хворих, що одержали радикальну програму первинного лікування, підвищило безпосередні й найближчі результати терапії.

Інша картина спостерігалась при лікуванні рецидивуючого раку яєчників хемопроменевим методом у хворих, що одержували на першому етапі циторедуктиве хірургічне лікування. Тривалість ремісії не залежить від клінічної форми рецидиву, складаючи при солітарному ураженні 8,4 місяця проти 7,1 при дисемінації процесу по черевній порожнині (рис. 9).

Хворі, що одержували тільки поліхемотерапію при лікуванні рецидиву, мали аналогічну тривалість ремісії.

Таким чином, виявлено, що променева терапія не подовжує період ремісії при лікуванні рецидивів у хворих на рак яєчників після нерадикальної програми первинної терапії.

З огляду на те, що невдача терапії рецидивів певною мірою зумовлена резистентністю пухлини, набутої на фоні проведення спеціального лікування, ми розробили спосіб терапії рецидивуючого раку яєчників з використанням методу сенсибілізації пухлини низькими дозами іонізувальної радіації. Застосування даного методу у хворих з великим ураженням тканин малого таза і дисемінацією пухлинного процесу по черевній порожнині збільшило тривалість ремісії до 21,8 і 21,0 місяця відповідно, незалежно від радикальності програми первинного лікування (рис. 10). Клінічний ефект застосування променевої терапії був значним як по періоду ремісії, так і ліквідації симптомів часткової кишкової непрохідності, що має велике значення для підтримки якості життя у таких хворих. А вміле використання променевої терапії у хворих із віддаленними метастазами слід вважати ефективним паліативним методом.

Дія іонізувальної радіації може викликати тривалі метаболічні порушення. Одним із найбільш важливих є проблема впливу променевої терапії на ліпідний обмін, яка у хворих на рак яєчників вивчена недостатньо. Аналізуючи в цілому дані динаміки ліпідного профілю в процесі лікування хворих на рак яєчників, можна відзначити деякі закономірності.

Курс ад'ювантної хемотерапії після оптимальної операції спричинив зміни показників ліпідного профілю гіперліпідемічної спрямованості. Рівень загального холестерину (ЗХ) збільшувався порівняно з вихідними показниками майже на 25% і складав 7,50,45 мМоль/л (р<0,01), паралельно підвищувався і рівень триглицеридів (ТГ) до 4,050,55 мМоль/л (на 50%, р<0,05) та їх носіїв (0,810,07 мМоль/л). Вміст ліпопротеїнів високої й низької щільності (ЛПВЩ і ЛПНЩ) також виявляв тенденцію до підвищення – 3,260,48 і 2,720,7 мМоль/л відповідно.

Підсилення протипухлинної терапії променевим компонентом не погіршу-вало ліпідний профіль. Рівень ЗХ був підвищеним (6,750,11 мМоль/л; р<0,01), вміст ЛПВЩ та ЛПНЩ, також як і в контролі, демонстрував тенденцію до підвищення – 2,830,31 і 2,980,36 мМоль/л відповідно.

Взагалі, проведення після оптимальної операції курсу ад'ювантної терапії, як і її комбінації з променевою терапією, за показниками ліпідного профілю демонструвало різке зниження впливу на ліпідний обмін пухлинного фактора і задовільний прогноз щодо відсутності пухлини та її похідних, які "споживають" холестерин. Про це свідчило підвищення ЗХ і його носіїв – ліпопротеїнів. Додаткове введення в