LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль і місце променевої терапії в комплексному лікуванні раку яєчників

схему лікування ад'ювантної променевої терапії підсилювало атерогенний стан.

Проведення після циторедуктивної операції індукційної хемотерапії сприяло підвищенню рівня ЗХ до 6,40,37 мМоль/л (на 20%, р<0,05) та його носіїв – ЛПВЩ та ЛПНЩ до 3,70,4 і 2,80,35 мМоль/л (відповідно – на 60-70%, р<0,05). Також відзначалося зростання рівня ТГ до 4,00,60 мМоль/л та їх носіїв – ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) – до 0,80,04 мМоль/л. Подібну атерогенну дію індукційної хемотерапії можна розцінювати як свідчення її протипухлинної ефективності. На фоні поширеного ракового процесу після паліативного хірургічного втручання і досить низьких початкових значень ліпідних показників, проведення індукційної хемотерапії супроводжувалося підвищенням вивчених ліпідних функцій, що може свідчити про відсутність на даному етапі "споживачів" ліпідів у вигляді залишків пухлини та її похідних.

Доповнення індукційної хемотерапії променевою тільки у частини хворих (у 10 із 22) призводило до гіперліпідемії, яка розцінювалась нами як позитивна. У ціх хворих збільшувався як ЗХ (понад 6,0 мМоль/л), так і його носії – ЛПВЩ та ЛПНЩ. Рівні ТГ та ЛПДНЩ залишалися без істотних змін. У решти (12 хворих) – ЛПНЩ, які вважають найінформативнішим маркером утилізації ліпідів пухлинними клітинами, зменщувались в середньому на 46% (до 1,240,24 мМоль/л). Це дозволяє динаміку рівня ЛПНЩ вважати досить інформативним метаболічним маркером прогнозу онкологічного процесу, а також критерієм ефективності протипухлинної терапії.

При рецидивуванні пухлин ліпідні показники крові (ЗХ, ТГ, їх носії) були в 1,5-2 рази знижені у хворих із рецидивами в порівнянні із станом стійкої ремісії.

Вивчення імунного стану хворих на рак яєчників має велике значення, оскільки оптимізація методів терапії онкологічних хворих тісно пов'язана із поглибленням знань про стан імунного гомеостазу. Проведене на фоні імунної недостатності комплексне лікування, яке включає хемотерапію, оперативне втручання й променеве лікування, може значно збільшити вже наявні зрушення [Зарядьєва Е.А., Жорданіа К.І., 1996].

Проведені нами імунологічні дослідження виявили значні коливання вихідного стану окремих показників імунограм хворих на рак яєчників, що свідчить про наявність факторів, які визначають реакції імунного стану хворих до лікування. До таких факторів, безсумнівно, належить стадія захворювання. Так, при Т1N0M0 стадії раку яєчників імунна реактивність ще досить висока, а, починаючи з Т2N0M0 спостерігається пригнічення імунних реакцій, що залежить від ступеня поширеності процесу. Проведена протипухлинна терапія незалежно від програми лікування призводила до пригнічення лейко- і лімфопоезу і спричинила розвиток вторинної імунодепресії.

Результати імунологічного моніторингу хворих, які після оптимальної операції одержували протипухлинне лікування за ад'ювантною програмою, показали, що наприкінці 1-го етапу і через 6 місяців після неї практично у всіх хворих відбуваються зміни імунограм, характерні для так званої цитостатичної хвороби – пригнічення лімфопоезу, зниження абсолютної кількості тимусзалеж-них лімфоцитів, відносного збільшення вмісту Т-супресорів, рівня циркулюючих імунних комплексів при значному зниженні інтенсивності внутріклітинного кілінгу стафілокока фагоцитуючими нейтрофілами периферичної крові. У хворих, які одержували на 1-му етапі ад'ювантну терапію з використанням променевого методу, через 12 місяців на фоні ремісії більшість показників імунологічної реактивності досягала референтних меж фізіологічної норми і може бути непрямим підтвердженням радикальності проведеного лікування (рис. 11).

Аналіз стану імунного гомеостазу хворих із первинно невилікованим раком яєчників наприкінці 3-го етапу індукційної протипухлинної терапії (термін включення в програму лікування променевого методу) і через 3 місяці після неї не виявив позитивної динаміки досліджуваних показників імунітету (рис. 12), і узгоджується з думкою Ю.А. Гриневича (1981) про те, що це є результатом поєднання супресивної дії променевої й хемотерапії і токсичного впливу на досліджувану систему продуктів розпаду залишкової пухлини, накопичення в крові пухлинних антигенів чи комплексу антитіло–антиген–антитіло.

Аналізуючи отримані результати взагалі, слід зазначити, що застосування променевої терапії в комплексній програмі протипухлинного лікування раку яєчників знижує частоту виникнення рецидивів, збільшує тривалість періоду до їх появи, підвищує безрецидивну виживаність, особливо, за наявності несприятливих факторів прогнозу, що, в цілому, поліпшує якість життя хворих. Даний вид терапії необхідно використовувати в антибластомному лікуванні злоякісних пухлин яєчників незалежно від характеру хірургічного втручання й особливостей пухлинного процесу.

ВИСНОВКИ

1. Променева терапія є ефективним чинником комплексного лікування раку яєчників, який значно покращує його результати і дозволяє вирішити проблему підвищення ефективності протипухлинної терапії даної патології.

2. Значущими факторами несприятливого прогнозу у випадках раку яєчників є стадія захворювання, наявність асциту, спайковий процес і обсяг залишкової пухлини. Променева терапія за розробленими схемами збільшує в 2 рази медіану загальної та безрецидивної виживаності хворих порівняно з традиційним комбінованим лікуванням, особливо за наявності несприятливих факторів ризику.

3. Ад'ювантна променева терапія при комплексному лікуванні хворих на рак яєчників після оптимальної операції вірогідно збільшила безрецидивну виживаність навіть за наявності таких несприятливих факторів, як асцит і спайковий процес у пацієнток Т2N0M0 – Т3N0M0 стадій захворювання. Медіана безрецидивної виживаності хворих із Т2N0M0 стадією на 9,0 місяця перевищила даний показник у контролі, а при Т3N0M0 стадії – на 14,0 місяця.

П'ятирічна безрецидивна виживаність хворих із Т1N0M0 - Т3N0M0 стадіями збільшилася до 81,42,2% проти 57,71,3% у контрольній групі. В основній групі п'ятирічна безрецидивна виживаність при Т1N0M0 стадії дорівнювала 90,09,8%; при Т2N0M0 – 76,24,4%; при Т3N0M0 – 83,37,2%; а в контрольній – 82,44,6%; 47,12,9%; 46,23,4% відповідно.

4. Частота виникнення рецидивів раку яєчників при використанні в післяопераційному періоді ад'ювантного курсу променевої терапії знизилася при Т2N0M0 стадії вдвічі, а при Т3N0M0 – у три рази і відстрочила їх появу на 4,0 місяця. При Т1N0M0 стадії захворювання не виявлено переваг від доповнення традиційної схеми променевим лікуванням по частоті виникнення рецидивів, однак подовжила час до їх появи на 8.9 місяця і значно поліпшила якість життя хворих.

5. Застосування терапевтичного опромінення в первинно невилікованих хворих на рак яєчників на 3-му етапі протипухлинного лікування збільшило медіану періоду ремісії до 24,0 місяця при середній його тривалості 30,4 місяця, що відповідно в 2,5 і 1,7 разу вище порівняно з променевим лікуванням на 1-му етапі і знизило