LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль і місце променевої терапії в комплексному лікуванні раку яєчників

виживаність підвищилася на 25,6% при 2-річному терміні спостережень і на 37,1% – при 5-річному, склавши 83,37,2%. Загальна виживаність хворих основної групи на 3-й рік спостережень вірогідно перевищила аналогічний показник у контролі тільки на 21,8%, а на 5-й рік – на 37,1%, склавши також 83,37,2%.

Дані, отримані нами щодо порічної загальної виживаності хворих на рак яєчників Т2N0M0 – Т3N0M0 стадій основної групи при 5-річному терміні спостережень, практично не відрізняються від результатів клінічних спостережень інших авторів [Dembo A.J., 1994; Huget P., 1990; Lindner H, 1990]. При цьому безрецидивна виживаність таких хворих порівнювалася із загальною виживаністю в пізніші терміни спостереження.

Отже, отримані нами дані свідчать, що використання ад'ювантного курсу променевої терапії як компонента комплексного лікування раку яєчників за розробленим нами алгоритмом (рис. 3) вірогідно збільшило загальну й, особливо, безрецидивну виживаність хворих, більш чітко виражену в пізніші терміни спостереження, що підтверджує ефективність використання ад'ювантного курсу променевої терапії в комплексі протипухлинного лікування раку яєчників.











Рис.3. Алгоритм ад'ювантної програми лікування раку яєчників

Запропонований нами алгоритм є адекватним меті та завданням профі-лактичного післяопераційного опромінення – зниженню частоти локорегіо-нарного рецидивування шляхом додаткового впливу на субклінічні зони пухлинного росту для знищення окремих пухлинних клітин чи їх комплексів, що зберегли життєздатність, у ранньому періоді, коли їх маса є незначною.

При поширених формах захворювання можна проводити тільки циторедуктивні операції; у таких випадках після хірургічного етапу лікування в черевній порожнині пальпуватиметься резидуальна пухлинна тканина різного обсягу і локалізації, переважно в ділянці малого таза у вигляді пухлинного конгломерату чи інфільтрату, і дана категорія хворих є первинно невилікованою.

Прогресія пухлини відзначена у 84,6% цих хворих при Т2N0M0 стадії, у 96,9% – при Т3N0-1M0, і у 97,7% – при T2-3N0-1M1 стадії переважно в перші 2 роки після комбінованого лікування.

Аналіз перебігу захворювання даної категорії хворих показав, що якщо після перших 3 курсів поліхемотерапії значної позитивної динаміки пухлинного процесу не досягнуто, то малоймовірно, що подальша поліхемотерапія приведе до збільшення періоду ремісії. Потребується додатковий вплив на резидуальну пухлину.

Безпосередні результати, отримані нами щодо оцінки ефективності викорис-тання променевої терапії в схемі протипухлинного лікування такої категорії хворих незалежно від стадії захворювання, показали, що повна регресія пухлини спостерігалася у 38,4% пацієнток, часткова – у 35,6%, тобто у 74% хворих досягнуто клінічного ефекту. Аналіз постадійного ефекту променевого лікування показав, що при Т2N0M0 стадії спостерігається 100% клінічний ефект, при Т3N0-1M0 – його досягнуто у 67,5% хворих, а при T2-3N0-1M1 – у70% (рис. 4).

Отримані результати, очевидно, пов'язані як з розмірами залишкової первин-ної пухлини, так і з її локалізацією. В останньому випадку при локалізації пухлин-ного осередка, переважно в малому тазі, розширюються можливості збільшувати інтегральну дозу до 50 – 60Гр без небезпеки вразити суміжні органи, іноді уможливлюється використання брахітерапії й більш високої дози, що дозволяє збільшити ймовірність пригнічення пухлини, чим і зумовлений отриманий нами ефект променевої терапії при Т2N0M0 стадії первинно невилікованого раку яєчників.

З огляду на той факт, що при Т3N0-1M0 і T2-3N0-1M1 стадіях раку яєчників залишкові пухлинні маси дисемінують не тільки по органах малого таза, але й по всій черевній порожнині, останнє лімітує сумарну дозу опромінення, що визначає безпечну дозу для проведення променевого лікування. Тому частота вилікування таких хворих невелика, що узгоджується з даними літератури [Thomas G.M., Dembo A.J., 1994].

Необхідно відзначити, що в 12,3% (7 хворих з Т3N0-1M0 і 2 – з T2-3N0-1M1 стадією) первинно невилікованого раку яєчників через великий обсяг залишкової пухлини, розташованої за межами малого таза, на фоні променевої терапії відзначене прогресування захворювання, внаслідок чого остання була припинена.

Отриманий безпосередній клінічний ефект терапевтичного опромінення корелював з частотою і терміном відновлення захворювання. При місцевопоширених формах раку яєчників (Т2N0M0) частота випадків пролонгації хвороби знизилася на 23,1%, у тому числі в малому тазі – в 2 рази (рис. 5). Зменшення частоти випадків відновлення захворювання на 16,9% відзначено при дисемінованих формах (Т3N0-1M0). Поряд з цим при T2-3N0-1M1 стадії захворювання променева терапія вірогідно не впливає на частоту випадків поновлення хвороби.

Зниження частоти випадків відновлення хвороби в групі пацієнток, що одержували променеву терапію, зумовило збільшення періоду ремісії на 11,0 і 17,3 місяця відповідно за 3- і 5-річні терміни спостереження при Т2N0M0, на 9,3 і 14,3 місяця – при Т3N0-1M0 стадії захворювання (табл. 4).

Застосування променевої терапії хворим із первинно невилікованим раком яєчників з Т2N0M0 стадією захворювання підвищує 3-річну виживаність до 61,5% і 5-річну до 38,5%, що вище даних показників у контролі на 30,7% і 23,1% відповідно.

Таблиця 4

Аналіз середньої тривалості ремісії у хворих основної та контрольної груп

Стадія захворювання

(TNM)

Час спостереження (міс.)


3 роки

5 років


3-я група

4-а група

Р log-rank

3-я група

4-а група

Р log-rank

Т2N0M0

23,90,9

12,90,97

0,03

34,11,8

16,81,6

0,04

Т3N0-1M0

20,00,3

10,70,2

0,00005

25,90,5

11,60,2

0,00009

T2-3N0-1M1

13,60,6

9,10,2

0,09

16,20,9

10,20,3

0,08


При Т3N0-1M0 стадії захворювання 3-річна виживаність склала в основній групі 47,5%, в контролі – 29,2% , а 5-річна – 22,5%, в контролі – 15,4% відповідно. Використання променевої терапії у хворих з T2-3N0-1M1 стадією раку яєчників збільшує тільки виживаність перших 2-х років спостереження до 70,0-40,0% проти 45,5% і 18,2% відповідно. Променева терапія істотно не вплинула на 3- і 5-річну виживаність даної категорії хворих. Останні склали 13,6% і 15%, 4,6% і 10% у контрольній і основній групах,