LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль імунних, аутоімунних та метаболічних розладів у патогенезі дифтерії та їх корекція

ведення хворих.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Харківської медичної академії післядипломної освіти і є фрагментом наукової роботи кафедри інфекційних хвороб за темою: "Аутоімунні процеси у хворих на дифтерію", державний реєстраційний номер 0198И00281.

Мета і задачі дослідження:

Мета - підвищити можливості раннього прогнозування тяжкості перебігу та наслідків дифтерії на підставі вивчення імунних, аутоімунних, метаболічних та морфологічних розладів і з урахуванням отриманих даних розробити та оптимізувати лікувальну тактику.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні задачі:

  • Визначити у хворих на дифтерію рівень ендогенної інтоксикації та її вплив на тяжкість хвороби.

  • Дослідити стан гуморального і секреторного імунітету та вплив порушень у зазначених системах на тяжкість і наслідки хвороби.

  • Встановити наявність формування аутоімунних процесів у хворих на дифтерію, з'ясувати умови і строки появи органоспецифічних антитіл та визначити їх роль у перебігу інфекційного процесу.

  • Оцінити кореляційні зв'язки між тяжкістю перебігу хвороби та біохімічними, імунними й аутоімунними показниками. Виділити з них найбільш інформативні показники та з'ясувати можливість їхнього використання для контролю за перебігом хвороби.

  • Експериментально на моделі дифтерійної інтоксикації визначити значення процесів активації протеолізу у патогенезі органної патології та дослідити їх зв'язки з ПОЛ.

  • З урахуванням отриманих у експерименті результатів удосконалити патогенетичну терапію у хворих на дифтерію.

    Об'єкти дослідження: хворі на дифтерію, експериментальні моделі дифтерійного токсикозу (морські свинки).

    Предмет дослідження: біохімічні, імунні розлади у хворих на дифтерію та їхня оцінка в формуванні тяжкості перебігу та розвитку ускладнень, біохімічні й патоморфологічні процеси на експериментальних моделях дифтерійного токсикозу.

    Методи дослідження: хворим проводилось бактеріологічне дослідження секрету з слизової оболонки ротоглотки та носа на наявність коринебактерій дифтерії. Для оцінки порушень гомеостазу використовували загальноклінічні, біохімічні та імунологічні дослідження крові та секрету ротоглотки. В експериментальних тварин вивчали ПОЛ, протеолітичні та ультрамікроскопічні зміни у внутрішніх органах.

    Наукова новизна отриманих результатів.

  • Вперше створений і вивчений новий спосіб оцінки тяжкості перебігу дифтерії, на підставі визначення рівня нітроксидемії в крові хворих, і доведений її зв'язок з розвитком міокардитів. Величину показників оксиду азоту можна вважати додатковим критерієм у оцінці тяжкості хвороби (патент України № 43688 А від 17.12.2001 р.).

  • Об?рунтовані і запропоновані нові критерії прогнозування розвитку ускладнень дифтерії на підставі комплексного визначення аутоімунних процесів у хворих. Встановлено достовірне збільшення рівнів аутоантитіл до міокарду та нирок у хворих з ускладненнями на міокардит та нефрозонефрит та їх вплив на тяжкість перебігу (патент України № 52149 А від 16.12.2002 р.).

  • Отримані нові дані, які свідчать, що в умовах експериментального дифтерійного токсикозу у міокарді, нирках, печінці та легенях активізуються протеолітичні процеси, на підставі чого були доповнені відомості про патогенез захворювання. Встановлено зв'язок між активністю протеолізу та тяжкістю перебігу, що визначаються дозою токсину. Застосування емоксипіну у експериментальних тварин зменшує активність протеолітичних та деструктивних процесів у внутрішніх органах, що підтверджується даними електронної мікроскопії.

  • Уточнено кореляційний зв'язок між рівнем секреторного імунітету та тяжкістю й строками захворювання. Виявлено, що у хворих з тяжкими формами дифтерії існує зниження концентрацій sIgA у слині.

  • Виявлена залежність між рівнем IgE у сироватці крові та тяжкістю процесу і розвитком ускладнень, що підтверджує участь у патогенезі дифтерії алергічних реакцій негайного типу.

  • Встановлена кореляційна залежність між показниками метаболізму (СМО, NO2-), імунітету (sIgA, IgG, IgE, ЦІК) й аутоімунних процесів (ААТ), визначає характер імунної відповіді у хворих на дифтерію.

    Практична значимість отриманих результатів.

    Дослідження динаміки показників аутоантитіл до міокарду у хворих на дифтерію дозволило рекомендувати їх як додаткові критерії тяжкості міокардиту, що надають можливість раннього прогнозування зазначеного ускладнення (патент України № 52149 А від 16.12.2002 р.).

    Традиційні методи оцінки тяжкості перебігу дифтерії можуть бути доповнені новим інформативним тестом, який оснований на визначені в крові рівня оксиду азоту (патент України № 43688 А від 17.12.2001 р.). Для оцінки тяжкості ендогенної інтоксикації у хворих можна використовувати показники середньомолекулярних олігопептидів у крові та сечі.

    На підставі експериментальних та клінічних даних доведена доцільність застосування емоксипіну в комплексній терапії хворих на тяжкі форми дифтерії.

    Основні результати дисертаційних досліджень впроваджені у роботу Харківської обласної клінічної інфекційної лікарні, Сумської обласної інфекційної клінічної лікарні, використовуються в навчальному процесі на кафедрах інфекційних хвороб Харківської медичної академії післядипломної освіти, Харківського державного медичного університету та Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

    Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем особисто і полягає в аналітичному огляді наукової літератури по даному питанню, курації хворих. Дисертант самостійно провів вибір обсягу і методів досліджень, провів клінічне та параклінічне обстеження хворих, проаналізував та узагальнив отримані результати, впровадив результати роботи в практику охорони здоров'я, підготовив наукові дані до публікації.

    Апробація результатів дисертації. Результати досліджень були докладені на 5-му з'їзді інфекціоністів України: "Актуальні питання клінічної інфектології" (Тернопіль, 1998), науково-практичних конференціях: "Инфекции не знают границ" (Харків, 1999), "Нове в діагностиці і терапії інфекційних хвороб", (Мукачеве, 2000), "Нейроінфекції. Інші інфекційні хвороби", (Харків, 2001), "Інфекційні хвороби в практиці терапевта", (Харків, 2001), "Тяжкі форми інфекційних хвороб і невідкладні стани", (Дніпропетровськ, 2002).

    Публікації за темою дисертації. За темою дисертації опубліковано 60 робіт, з них 26 в виданнях рекомендованих ВАК України, з них 6 самостійних. Отримано 2 деклараційні патенти на винаходи.

    Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 297 сторінках машинопису і складається з вступу, огляду літератури, об'єктів та методів, 6 розділів власних досліджень, обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку використаної літератури. Робота ілюстрована 67 таблицями і 28 рисунками. Список використаної літератури


  •