LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль імунних, аутоімунних та метаболічних розладів у патогенезі дифтерії та їх корекція

22 (28,8 %) та тяжкі – у 39 (50,5 %). У 106 хворих перебіг дифтерії ускладнився розвитком поліневритів (ДП), із яких у 49 (46,3 %) пацієнтів були легкі форми, у 31 (29,2 %) - середньотяжкі та 26 (24,5 %)- тяжкі. Летальних випадків від ДНН не було. Від ІТШ загинуло 6 пацієнтів (13,4 %), а від ДП, у результаті розвитку гіпостатичної пневмонії – 3 (2,8%).


Таблиця 1

Частота розвитку ускладнень у хворих на дифтерію



Клінічні форми

Ускладнення

Середньої тяжкості

Тяжкі

Гіпертоксичні


Абс.ч.

%

Абс.ч.

%

Абс.ч.

%

Міокардит

35

19,4

90

100

35

100

Поліневрит

18

10,4

71

82,2

35

100

Нефрозонефрит

8

4,4

34

37,7

35

100

Інфекційно-токсичний шок

0

0

13

14,4

33

94,3


Згідно методичним рекомендаціям хворим призначалася протидифтерійна сироватка (ПДС), але 121 пацієнт її не отримав. Серед них було 111 пацієнтів з легкими формами, 8 - з середньої тяжкості та 2 - з тяжкими. Основними причинами не призначення ПДС були - помилкові діагнози, зокрема "ангіна", "перитонзілярний абсцес", "носійство дифтерії" - 51 хворий, позитивні внутрішньошкірні та підшкірні проби на ПДС - 12, госпіталізація після того, коли клінічні прояви хвороби вже згасли - 58. На догоспітальному етапі протидифтерійну сироватку (ПДС) отримали тільки 28 пацієнтів (4,8 %).

При проведені аналізу клінічних проявів легких форм дифтерії було встановлено, що вірогідної різниці в тривалості основних симптомів захворювання у групах хворих, які отримували різні дози ПДС не було (р>0,05). Але слід зазначити, що у тих пацієнтів, яким ПДС не було призначено, довше тривали загальна слабкість, головний біль, біль у горлі, гіперемія слизової ротоглотки, тахікардія.

Аналізуючи строки захворювання, можна зазначити, що гострий період при легких формах тривав 5-7 днів, середньотяжких - 7-10 днів та тяжких - 10 - 15 днів. Виходячи з цього, терміни ранньої та пізньої реконвалесценції у пацієнтів з легкими та середньої тяжкості формами припадали на 2-й та 3-й тиждень, відповідно, у пацієнтів з тяжкими - на 3-й та 4-5-й, відповідно.

Аналіз клінічного перебігу дифтерії показав, що розвиток таких явищ як інтоксикація, місцевий запальний процес, ускладнення потребують подальшого вивчення. Тому ми вважаємо за доцільне вивчити метаболічні й імунні розлади у хворих по періодам захворювання, щотижня.


Метаболічні розлади у хворих на дифтерію

Проведені дослідження показали, що показники СМО та NO2- у хворих на дифтерію зростали залежно від тяжкості процесу та наявності ускладнень. Так, при легких формах у гострий період у рівень СМО у сироватці крові у порівнянні з контролем зростав у 1,4 рази (р<0,001), при середньої тяжкості - у 1,7 (р<0,001), при тяжких - у 2,3 рази (р<0,001) (табл. 2).

У подальшому, у хворих незалежно від тяжкості хвороби рівень СМО в сироватці зберігався підвищеним. У періоді реконвалесценції перед випискою у хворих з легкими та середньої тяжкості формами він перевищував контроль у 1,1 рази, а при тяжких - у 1,3 рази (р<0,05).

Гострий період захворювання характеризувався значним підвищенням в сечі рівня СМО (р<0,05) в усіх групах. Найбільшими були показники у хворих з тяжкими формами. У подальшому перебігу захворювання зазначений показник знижувався і у період реконвалесценції перед випискою наближався до показників здорових осіб.


Таблиця 2

Вміст СМО в сироватці крові у хворих на дифтерію (ум. од.)

Строки обстеження

Клінічні форми

(тижні)

Легкі (n=56)

Середньої тяжкості (n=39)

Тяжкі (n=48)

1

0,3100,012 *

0,3660,013 * **

0,4970,036 * ** ***

2

0,2930,013 *

0,3230,014 *

0,4280,021 * ** ***

3

0,2550,015

0,2810,016 *

0,3210,014 * **

4

-

0,2340,021

0,3070,023 *

5

-

-

0,2840,014 *

Контроль (n=25)

0,2160,025


Примітка: * - вірогідність розбіжностей результатів порівняно з контролем; **- вірогідність розбіжностей результатів порівняно з легкими формами; ***- вірогідність розбіжностей результатів між середньої тяжкості та тяжкими формами.


Аналіз динаміки СМО залежно від наявності ускладнень показав, що при їх появі рівень СМО в сироватці крові зростав і вірогідно перевищував показники у хворих без ускладнень (р<0,05). Найбільш високим рівень СМО у сироватці крові був у хворих з ДМ+ДНН і вірогідно перевищував показники при інших ускладненнях (р<0,05). Вміст СМО хворих з ДНН переважав показники пацієнтів з ДМ (р<0,05). Вміст СМО у сечі хворих з ДНН та ДМ+ДНН навпаки, був нижчим за показники у хворих без ускладнень та у хворих з ДМ (р<0,05). При визначені співвідношення показників СМО (сеча/кров) було встановлено, що воно значно знижувалося у хворих під час розвитку ДНН. Така динаміка показників свідчить про затримку в організмі СМО у хворих з ДНН (табл. 3).

Підсумовуючи результати, можна зазначити, що рівень СМО у біологічних рідинах є одним із показників метаболічної інтоксикації. Маючи високу біологічну активність вони здатні чинити влив на різноманітні ланки імуногенезу захворювання (Л.Л. Громашевська, 1997), тим самим вирішувати тяжкість перебігу, розвиток ускладнень, наслідки захворювання.

Таблиця 3

Показники СМО у хворих на дифтерію з ускладненнями (ум.од.)

Підгрупи



Сеча /

хворих

Кров

Сеча

кров

Без ускладнень(n=9)

0,4030,015

3,8110,142

9,45

ДМ (n=14)

0,4640,013 *

3,7630,112

8,10

ДНН (n=13)

0,5110,018 *