LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль імунних, аутоімунних та метаболічних розладів у патогенезі дифтерії та їх корекція

хворих з ДМ значно перевищували такі у пацієнтів без ускладнень (p<0,05) (рис. 3).



Рис. 3. Динаміка антитіл до міокарду у хворих на дифтерію з міокардитами


Таким чином, можна зазначити, що ААТ до міокарду у значній мірі відображають тяжкість перебігу ДМ. На підставі вивчення показників ААТ до міокарду у гострий період захворювання ми запропонували спосіб прогнозування тяжкості перебігу міокардиту у хворих на дифтерію (Патент України № 52149 А від 16.12.2002).

У хворих з ДНН рівень ААТ до нирок значно перевищував показники контрольної групи (p<0,05) та показники, які були отримані у групі хворих без ДНН (p<0,05).

Між показниками СМО, NO2-, та аутоантитілами до міокарду, нДНК існував помірний кореляційний зв'язок (р<0,05). Кореляція з показниками IgG та ЦІК, пояснює природу ААТ.

З метою з'ясування впливу на рівень ААТ до міокарду інших чинників було проведено регресійний аналіз, що дозволило вивести формулу залежності показника ААТ до міокарду від показників імунітету та нитроксидемії.

ААТ = 0,679756 + 0,000445783*ЦІК + 0,000162427*IgE + 0,00663636* IgG +
+ 0,00545551* NO2-

Виявлені зміни досліджуваних показників ААТ є додатковими свідченнями деструктивної дії екзотоксину коринебактерії дифтерії та інших токсичних чинників на органи і тканини ураженого організму і можуть бути причиною розвитку ускладнень.

Таким чином, у патогенезі дифтерії та її ускладнень значну роль відіграють аутоімунні процеси. Зростання в сироватці крові рівня аутоантитіл до міокарду, нирок, у період реконвалесценції є однією з причин появи ускладнень. На підставі визначення рівня ААТ до міокарду з'являється можливість прогнозувати розвиток і тяжкість міокардитів.

Одним із механізмів утворення аутоантигену та наступного розвитку аутоімунних процесів можуть бути процеси протеолізу та ПОЛ (К.М. Веремеєнко, 1988; В.Т. Долгих, 2000). Це обумовило експериментальну частину нашої роботи.

При проведені багатофакторного аналізу методом головних компонентів у клініці був виділений фактор - тяжкість дифтерійного процесу, в результаті чого отримали формулу, яка визначала показник тяжкості (К).

К = 0,968936*ААТ + 0,916416*ЦІК + 0,938462*СМО + 0,909332*IgE + 0,821841*IgG + 0,890472*NO2- - 0,79705*sIgA.

Для легких форм К складав 365,3422,69 (342,64 - 388,04), середньої тяжкості - 439,2730,34 (408,93 - 469,61) і тяжких - 792,3756,72 (735,64 - 849,09).


Протеолітичні процеси та перекисне окислення ліпідів у внутрішніх органах при експериментальній дифтерійній інтоксикації

Проведені на морських свинках дослідження показали, що у експериментальних тварин вже з першого дня відбувалося підвищення показників загальної активності протеїназ (ЗАП) у внутрішніх органах. Показники ЗАП в цей період значно переважали контроль (p<0,05). Найбільше зростання ЗАП відбувалося у міокарді - у тварин із токсикозом середньої тяжкості у 3,2 рази і при тяжкому токсикозі - у 4,1 рази. В подальшому ході експерименту рівень ЗАП продовжував підвищуватись і на 7-й день був найвищим. У цей термін різниця між показниками обох груп була вірогідною (p<0,05). На 7 день показники ЗАП у міокарді, залежно від тяжкості перевищували контроль у 7,0 та 8,7 рази; в легенях - у 6,3 та 8,5 рази; печінці - у 4,5 та 6,1 рази; нирках - 4,8 та 5,7 рази. Отримані результати свідчать про те, що при дифтерійному токсикозі протеолітичні процеси найбільш інтенсивно відбуваються у міокарді (рис. 4).

При дослідженні показників a1-ІП було визначено, що його рівень у внутрішніх органах знижувався, починаючи з першої доби експерименту, причому більше у тварин з тяжким токсикозом (p<0,05). На 7-му добу експерименту рівень a1-ІП був найменшим. Така динаміка показників a1-ІП помірно корелює з рівнем ЗАП (p<0,05) і свідчить про те, що в нейтралізації протеїназної активності при дифтерії бере участь a1-ІП.

Значні зміни в системі інгібіторів протеїназ були виявлені при визначені в органах вмісту a2-МГ. Встановлено, що у міокарді та нирках рівень a2-МГ починав знижуватись вже з першої доби експерименту. Але, якщо при середньої тяжкості токсикозі його рівень на 7-му добу зростав, то при тяжкому продовжував знижуватись (p<0,05). Вміст a2-МГ в міокарді тварин 2-ї групи було в 1,8 рази нижчим ніж у контрольних, а в нирках - в 2,1 рази. Вміст a2-МГ в легенях та печінці підвищувався пропорційно тяжкості токсикозу і зберігався високим на 4 - 7 добах експерименту. Встановлено зворотній кореляційний зв'язок між вмістом в міокарді та нирках a2-МГ та ЗАП (p<0,05). Судячи з динаміки показника, a2-МГ є також відповідальним за пригнічення протеолізу у внутрішніх органах морських свинок.



Рис. 4. Динаміка показників загальної активності протеїназ (мг/лгод.) у внутрішніх органах експериментальних тварин


В цілому, на тлі експериментального дифтерійного токсикозу у внутрішніх органах тварин відбувалася активізація протеолітичних процесів, що виражалося в підвищенні ЗАП, зменшенні концентрацій a1-ІП и a2-МГ, що виражалося у зниженні співвідношення "інгібітор протеїназ/ЗАП". Особливо це стосувалося міокарду та нирок.

Дослідження системи перекисне окислення ліпідів / антиоксидантний захист (ПОЛ/АОЗ) показали, що при тяжкій експериментальній дифтерійній інтоксикації інтенсивність зазначених реакцій у тканинах органів, що досліджувалися мала суттєві відмінності від інтактних тварин. У внутрішніх органах тварин, особливо міокарді, вже з другої доби експерименту відбувалося значне накопичення вторинних продуктів пероксидації - дієнових кон'ю?атів (ДК) та малонового діальдегіду (МДА) (р<0,05). В цей термін відбувалася мобілізація антиоксидантного ферментного захисту, що виражалося в підвищені показників супероксиддісмутази (СОД), глутатіонпероксидази (ГП) (р<0,05).

На 7-й добі експерименту у міокарді відзначалися найбільш суттєві зміни - вміст ДК та МДА був в 1,7 рази вищим за показники інтактних тварин (р<0,05), а рівні СОД, каталази (КАТ) та ГП були значно нижчими ніж у інтактних тварин, відповідно - в 1,3 , 1,5 та 1,2 рази (р<0,05).

При визначені кореляційних взаємовідносин у міокарді, між системами ПОЛ/АОЗ та протеїнази - інгібітори протеїназ було встановлено, що між ними існували певні зв'язки. Між показниками ДК - ЗАП та СОД - a2-МГ існував помірний прямий кореляційний зв'язок (p<0,05), а між ДК - a2-МГ - помірний зворотній (p<0,05). Інші зв'язки між показниками ПОЛ/АОЗ та протеолізом були слабкими (p>0,05).

Проведене дослідження показало, що між системами ПОЛ/АОЗ та протеолізом існують кореляційні зв'язки. Головним чином вони були виявлені між ДК, СОД з одного боку, та a2-МГ, ЗАП з іншого. Зазначені явища підтверджують думку про доцільність застосування інгібіторів протеолізу та антиоксидантів у терапії дифтерії.

Експериментальне вивчення впливу емоксипіну (антиоксидант, антигіпоксант) на динаміку протеолізу в органах показало, що показники ЗАП протягом експерименту перевищували такі у здорових тварин, але були значно нижчими ніж у морських