LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль імунної системи і неспецифічної реактивності організму в патогенезі отруєнь фосфороорганічними пестицидами і синтетичними регуляторами росту рослин

41


АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФАРМАКОЛОГІЇ ТА ТОКСИКОЛОГІЇ







Жмінько Петро Григорович





УДК 615.9+577.3+612.017+616.008+615.099.08





РОЛЬ ІМУННОЇ СИСТЕМИ І НЕСПЕЦИФІЧНОЇ РЕАКТИВНОСТІ ОРГАНІЗМУ В ПАТОГЕНЕЗІ ОТРУЄНЬ ФОСФОРОРГАНІЧНИМИ ПЕСТИЦИДАМИ І СИНТЕТИЧНИМИ РЕГУЛЯТОРАМИ РОСТУ РОСЛИН







14.03.06 – токсикологія





Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора біологічних наук









Київ – 2005





Дисертацією є рукопис.


Робота виконана в Інституті екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя Міністерства охорони здоров'я України.


Наукові консультанти:


член-кореспондент НАН і АМН України,

доктор медичних наук, професор

Каган Юрій Соломонович,

Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя
МОЗ України, керівник відділу токсикології;


член-кореспондент АМН України,

доктор медичних наук, професор

Проданчук Микола Георгійович,

Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя
МОЗ України, директор інституту.


Офіційні опоненти:


доктор біологічних наук, професор Коваленко Валентина Миколаївна, Інститут фармакології та токсикології АМН України, завідувач відділу токсикології;


доктор медичних наук, старший науковий співробітник Жирнов Віктор Валентинович, Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, завідувач відділу сигнальних систем клітин;


доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Томашевська Людмила Анатоліївна, Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України, завідувач відділу токсикологічних досліджень.


Провідна установа:


Інститут медицини праці, АМН України, м. Київ.


Захист відбудеться " 18 " травня 2005 р. о 1300 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.550.01 при Інституті фармакології та токсикології АМН України (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 14).


З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту фармакології та токсикології АМН України (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 14).


Автореферат розісланий " 16 " квітня 2005 р.



Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук І.В. Данова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Темпи виробництва і застосування хімічних засобів захисту рослин весь час зростають. Значну кількість від загального обсягу їх складають інсектициди, зокрема фосфорорганічні і пиретроїди (R. Repetto, S.S. Baliga, 1996). На сьогодні в Україні розширюється асортимент фосфорорганічних пестицидів (ФОП) і регуляторів росту рослин (РРР) та спектр сільськогосподарських культур на яких вони застосовуються (Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні). Пестициди і РРР є біологічно активними речовинами і широкомасштабне застосування їх в сільському господарстві може негативно впливати на здоров'я людини.

Відомо, що основним в механізмі токсичної дії ФОП є блокування холінестерази (ХЕ) і порушення функцій нервової системи (Ю.С. Каган, 1981; D.M. Maxwell, D.E. Lenz, 1992). Однак, між токсичністю і інгібуванням активності ХЕ не завжди спостерігається пряма залежність (С.Н. Голиков, 1972), інколи при отруєнні неспецифічні ефекти передують специфічним (В.А. Желтов, 1980), а деякі ФОП, навіть за відсутності інтоксикацій, викликають синдром віддаленої нейротоксичної дії (ВНД) (M.K. Johnson, 1992; В.С. Валевский и др., 2003). Для синтетичних РРР характерне порушення функцій центральної нервової системи і печінки (С.П. Пономаренко, 1999), зниження імунної реактивності організму (С.Н. Кузьминский, В.И. Попко, 1993). У працюючих з пестицидами та у населення, яке проживає у районах з інтенсивним застосуванням засобів захисту рослин, виявлено збільшення випадків алергічних і інфекційних захворювань, імунодефіцит по Т-типу, тяжкий перебіг соматичної патології, ріст ендокринопатій і онкологічних хвороб (М.З. Саидов и др., 1990; К. Miller, 1995; B.D. Banerjee et al., 1996; I. Voccia et al., 1999; Н.М. Недопитанська, 1999; N.T. Fear et al., 1999; В.Г. Бардов та ін., 2000). За останнє десятиріччя збільшилось число гострих отруєнь пестицидами, в тому числі і ФОП (M. O'Malley, 1997;
В.В. Афанасьев та ін., 1998; Г.М. Балан та ін., 2001). Негативний вплив їх на здоров'я людей може бути пов'язаний з багатьма причинами (І.В. Саноцький, 1998; В.Г. Бардов та ін., 1998; Л.Г. Засипка, 2001). Одною з них є те, що токсиколого-гігієнічна регламентація їх проводиться без урахування імунотоксичної дії, що знижує надійність раніше встановлених нормативів. Крім того, ще недостатньо з'ясовані механізми регуляції порушеного гомеостазу, що ускладнює прогнозування шкідливих ефектів і розробку заходів профілактики.

Визнано, що основною системою детоксикації і збереження гомеостазу є монооксигеназна гідроксилююча система (МОГС). В залежності від стану МОГС метаболізм одних і тих же пестицидів може протікати різними шляхами, направленими як на детоксикацію речовин, так і на підвищення їх токсичності (Ю.С. Каган, 1981; Д.И. Метелица, 1982, С.С.Михайлов, И.Г. Щербак, 1983). Поряд з МОГС важливе значення в токсичній дії ксенобіотиків мають процеси сорбції на мембранах, зв'язування з білками сироватки крові, депонування в ліпідах (С.Н. Голиков та ін., 1986; A. Альберт, 1989). Білки, мембрани, ліпіди є "місцем втрат" на шляху до мішені біологічної дії ксенобіотиків, що, в більшості випадків, сприяє зменшенню їх токсичності (А.И. Луйк, В.Д. Лукьянчук, 1984; A. Альберт, 1989). Однак, взаємодія хімічних речовин з компонентами клітин і тканин може мати і негативні наслідки в результаті зміни їх структури і функції (Б.А. Курчий, 1988; T. Ogata, S. Manabe, 1990; Е.Л. Левицкий, Ю.И. Губський, 1994; H. Racay et al., 1997; Л.Б. Бондаренко, В.М. Коваленко, 2000). Не виключено також, що зв'язування пестицидів з білками та імунокомпетентними клітинами може викликати модифікацію імунних процесів в організмі, що, в свою чергу, буде сприяти порушенню функції імунної системи і розвитку патології. В зв'язку з цим, значна увага приділяється дослідженню імунної системи, як мішені токсичної дії ксенобіотиків (L. Koller, 1984; L.H. El-Sayed, 2001). Особливо важливою є проблема аутоімунних уражень за дії ксенобіотиків, визначення їх механізмів, зокрема ролі імунних комплексів у розвитку цих процесів та в формуванні патології хімічної етіології (В.В. Сура та