LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль імунної системи і неспецифічної реактивності організму в патогенезі отруєнь фосфороорганічними пестицидами і синтетичними регуляторами росту рослин

рослин у токсикогенній стадії інгібують активність монооксигеназної системи печінки щурів, що проявляється зниженням N-деметилазної активності на 36-84%, п-гідроксилазної активності на 30-67%, вмісту цитохрому Р-450 – на 30-66% (р<0,05). В подальшому спостерігається відновлення цих ферментативних активностей або їх індукція.

2. Фосфорорганічні пестициди (циклофос, його тіоновий ізомер, етафос, ЄШ-7) і регулятор росту рослин ресин, введені перорально в дозі 1/5 ЛД50, трьохразово, в токсикогенній стадії викликають індукцію N-деметилазної і п-гідроксилазної активностей на 21-80%, збільшення вмісту цитохрому Р-450 – на 17-48% і вільних радикалів – на 10-51% (р<0,05).Індукція ферментів МОГС призводить до активації метаболізму зазначених ФОП, про що свідчить збільшення їх антихолінестеразної дії. За умов хронічної дії циклофос в дозі 6,3 мг/кг, симарп – 23 мг/кг, упродовж 6 місяців та івін – 130 мг/кг, упродовж 2 місяців, чинять нестійкий інгібуючий ефект на інтенсивність процесів деметилювання в печінці щурів, відповідно на 29%, 38% і 76% (р<0,05).

3. Реакція організму щурів на вплив фосфорорганічних речовин і регуляторів росту рослин (за умов гострої і підгострої дії) характеризується збільшенням вмісту великодисперсних циркулюючих імунних комплексів на 56-260%, функціональної активності нейтрофілів на 55-156% та лімфоцитів на 50-225%. Активація клітин макрофагальної системи сприяє елімінації імунних комплексів. Між показниками імунної і монооксигеназної систем реципрокний функціональний зв'язок більш чітко проявляється в токсикогенній стадії.

4. Характерним для хронічної дії циклофоса і симарпа є імунодепресивний ефект за Т-типом, на що вказує зниження функціональної активності Т-лімфоцитів на 33-27% (р<0,05), маси тимуса – на 11-16% (р<0,05), а також наявність морфологічних порушень в імунокомпетентних органах (дистрофія, мікронекрози, зменшення кількості лімфоцитів у корі тимуса). Зміни функціональної активності В-лімфоцитів та нейтрофілів носять фазовий характер. Імунізація еритроцитами барана щурів, яким упродовж 6 місяців вводили циклофос і симарп (1/100 ЛД50), призводить до зниження реактивності імунної системи, зокрема, функціональної активності нейтрофілів на 43 і 37% (р<0,05), титру гетерофільних гемагглютининів – на 24% і 37% (р<0,05) і рівня циркулюючих імунних комплексів – на 44% і 19% (р<0,05) відповідно.

5. Ступінь зв'язування фосфорорганічних пестицидів з альбуміном у 3-6 разів більший, ніж з IgМ сироватки крові людини. Найбільша спорідненість їх до білків сироватки крові різних видів ссавців характерна для етафоса (68-87%), а найменша – для тіонового ізомеру циклофоса (до 7%). Взаємодія ФОП і синтетичних РРР з штучними фосфоліпідними мембранами залежить від їх ліпофільності. За умов гострої дії ФОП змінюється в'язкість і структура мембран: підвищення гемолізу еритроцитів (на 42-160%) і набрякання мітохондрій печінки щурів (р<0,05), що призводить до інгібування активності мембранозв'язаних ферментів:Nа+,К+-АТФази еритроцитів (51-90%), сукцинатдегідрогенази і цитохромоксидази мітохондрій гепатоцитів (до 60%).

6. У імунізованих щурів в період активного антитілогенезу за гострої дії ФОП гальмується утворення великодисперсних імунних комплексів, збільшується гостра токсичність (в 1,4 рази), антихолінестеразний ефект (до 20%, р<0,05), що пов'язано зі зниженням імунної відповіді на додатковий антигенний стимул.

7. Сенсибілізація курок фосфорорганічними сполуками нейротоксичної дії – афосом і триортокрезилфосфатом, призводить до порушень аутоімунних реакцій організму. При введенні їх з повним ад'ювантом Фрейнда аутоімунний процес поглиблюється: збільшуються рівень дрібнодисперсних ЦІК (Кд/в=1,6), ступінь дегрануляції тучних клітин на 230-547%, титри аутоантитіл до аутоантигенів із нервових тканин на 298-522%, з'являються клінічні ознаки ВНД.

8. Характерним у дії нейротоксикантів на організм курок є розвиток лейкопенії і лімфоцитопенії, нейтрофільозу, збільшення в крові кількості плазматичних клітин і макрофагів. Виразність клінічних проявів ВНД корелює із змінами імунної реактивності: лімфоцитопенією, зниженням кількості Т- і В-клітин на 30% (р<0,05), Тс – на 50%, NK-клітин – на 90% і окислювального метаболізму в нейтрофілах – на 55% (р<0,05), збільшенням рівня дрібнодисперсних імунних комплексів (Кд/в=1,6), титру аутоантитіл (до 1:126) та кількості антитілоутворюючих клітин в периферичній крові до антигену із нервових тканин – до 219% (р<0,05), що свідчить про аутоімунні порушення в організмі.

9. ТОКФ і афос, введені перорально щурам (1/2 ЛД50), не викликають клінічних ознак ВНД. Їх вплив на імунну систему щурів, у порівнянні з курками, має протилежну направленість і характеризується збільшенням рівня великодисперсних ЦІК та окислювального метаболізму в нейтрофілах на 59%, кількості NK-клітин – на 62%, зниженням кількості Тх на 19% (р<0,05), що обумовлює видову специфічність і підтверджує роль імунної системи в патогенезі ВНД.

10. Імунодепресант циклофосфан (20 мг/кг чотирьохразово до введення і трьохразово після введення нейротоксикантів) віддаляє появу клінічних ознак ВНД у курок за дії афоса на 19 діб, а ТОКФ – на 14 діб, зменшує виразність клінічної картини інтоксикацій, запобігає розвитку паралічів. Застосування гемокарбоперфузії у курок, отруєних афосом в дозі 200 мг/кг, попереджає розвиток паралічів, зменшує кількість парезів на 75%, що обумовлене елімінацією ЦІК та нормалізацією функцій імунокомпетентних клітин.


ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ


1. При токсиколого-гігієнічній регламентації потенційно небезпечних хімічних речовин в об'єктах навколишнього середовища необхідно враховувати їх імунотоксичні властивості. Для встановлення порогових і недіючих рівнів слід застосовувати додаткові навантаження антигеном (еритроцитами барана, бактеріальними клітинами тощо).

2. Експериментально обґрунтована доцільність застосування імунодепресантів і гемокарбоперфузії в комплексній терапії ВНД для запобігання тяжких ускладнень – парезів і паралічів.

3. Для прогнозування тяжкості перебігу отруєнь фосфорорганічними речовинами, які спроможні чинити ВНД, слід проводити дослідження рівня циркулюючих імунних комплексів сироватки крові (з визначенням їх дисперсності), функціональної активності нейтрофілів, титрів аутоантитіл до антигену із нервової тканини, кількість антитілоутворюючих клітин, Т-хелперів, Т-супресорів.


СПИСОК РОБІТ, опублікованих ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ


1. Каган Ю.С., Кокшарева Н.В., Жминько П.Г. Блокаторы холинэстеразы // Общая токсикология / Под ред. проф. Б.А. Курляндского, проф. В.А. Филова. - М.: Медицина. - 2002. - С. 176-236. (Дисертантом узагальнені власні та літературні дані щодо біологічних властивостей фосфорорганічних речовин, написання розділу книги).

2. Каган Ю.С., Ершова Е.А., Леоненко О.Б., Клисенко М.А., Жминько П.Г., Зейналова Т.А. Роль монооксигеназной системы в метаболизме и механизме действия некоторых пестицидов // Вестник АМН СССР. - 1988. - №1. - С. 70-76. (Здобувачем виконані