LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль імунної системи і неспецифічної реактивності організму в патогенезі отруєнь фосфороорганічними пестицидами і синтетичними регуляторами росту рослин

регулятора роста растений N-оксид-2,6-лутидина // 3 Междун. конф. "Регуляторы роста и развития растений" Тез. докл. 27-28 июня 1995. - М., 1995. - С. 68-69.

24. Zhminko P.G. The role of non-specific defence factors in toxicity of some organophosphorоus compounds // EUROTOX`97 "Pharmacology and Toxicology". Diversification in toxicology: Man and environment. - Aarhus, Denmark, June 25-28. - 1997. - Р. 106.

25. Жминько П.Г. Некоторые подходы к гигиенической регламентации пестицидов с позиций иммунотоксикологии // Сучасні наукові підходи до реєстрації пестицидів. Матеріали науково-практ. семінарів / Проект ПРООН/АОС США по удосконаленню практики використання пестицидів.
- К.: ЗАТ "ДКТ". - 1998. - С. 33-37.

26. Жминько П.Г. Роль иммунной системы в детоксикации некоторых фосфорорганических соединений // 1 съезд токсикологов России. Тез. докл. 17-20 ноября 1998 года. - М., 1998. - С. 240.

27. Жминько П.Г. Особенности токсического действия некоторых фосфорорганических соединений при иммунизации организма // Актуальные проблемы токсикологии / Тез. докл. научн. конф., посвященной 75-летию со дня рождения член-корр. НАН, АМН Украины, проф., д.м.н. Ю.С. Кагана. - К., 1999. - С. 40.

28. Zhminko P.G., Prodanchuk N.G., Korol V.N. Use of hemocarboperfusion for prevention of delayed neurotoxic effects of aphos // Toxicology Letters, Suppl. 1/123, 2001, Р. 55 // Abstracts of EUROTOX 2001, 13-16 September 2001. - Military Museum, Istambul, Turkey.

29. Жминько П.Г., Шуляк В.Г., Недопитанская Н.Н. Влияние симарпа на иммунную систему организма // Тезисы докладов 2-го съезда токсикологов России. - М.: Российский регистр потенциально опасных химических и биологических веществ Минздрава России, 2003. - С. 106-107.


АНОТАЦІЯ


Жмінько П.Г. Роль імунної системи і неспецифічної реактивності організму в патогенезі отруєнь фосфорорганічними пестицидами і синтетичними регуляторами росту рослин. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 14.03.06 – токсикологія. – Інститут фармакології і токсикології АМН України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена експериментально-теоретичному обгрунтуванню ролі імунної системи і неспецифічних факторів захисту організму в токсичній дії фосфорорганічних пестицидів (ФОП) і синтетичних регуляторів росту рослин (РРР), патогенезі віддаленої нейротоксичної дії (ВНД) фосфорорганічних речовин, підходів щодо профілактики віддалених нейропатій і регламентуванні пестицидів в об'єктах навколишнього середовища за імунологічними критеріями шкідливої дії.

Встановлено, що ФОП і РРР в залежності від дози і часу дії чинять різнонаправлену дію на активність ферментів монооксигеназної системи (МОГС) і вміст цитохрому Р-450 в печінці щурів. За умов гострих і хронічних інтоксикацій характерна інгібуюча дія на МОГС, підгострої дії – індукуюча. Показано, що в токсикогенній стадії реакція імунної системи на стресорний вплив ФОП і РРР полягає в утворенні великодисперсних циркулюючих імунних комплексів, метаболічній активації нейтрофілів і елімінації імунних комплексів клітинами макрофагальної системи. В період активного антитілогенезу у щурів знижується імунна відповідь на вплив ФОП, що призводить до збільшення їх токсичності, антихолінестеразної і кумулятивної дії. За умов хронічної дії ФОП – циклофос і РРР – симарп викликають імунодефіцит за Т-типом, гальмують імунну відповідь на додатковий антигенний стимул (еритроцити барана).

Встановлено, що патогенез ВНД афоса і триортокрезилфосфата обумовлений порушенням аутоімунних реакцій організму (зниження кількості Т- і В-лімфоцитів, NK-клітин, Т-супресорів, збільшення кількості Тхелперів, функціональної активності В-лімфоцитів, рівня дрібнодисперсних імунних комплексів, титрів аутоантитіл до антигену із нервових тканин). Виявлена пряма залежність між ступенем аутоімунних порушень і вираженістю клінічних ознак ВНД. Показано, що імунодепресант циклофосфан і гемокарбоперфузія гальмують розвиток ВНД, а саме зменшують виразність клінічних ознак інтоксикацій і попереджають розвиток парезів і паралічів.

Поглиблено уявлення щодо ролі нековалентного зв'язування ФОП з білками сироватки крові, сорбції на мембранах ФОП і РРР в їх токсичності. Обґрунтовані підходи щодо регламентації хімічних речовин в об'єктах навколишнього середовища за імунологічними критеріями шкідливої дії.

Ключові слова: фосфорорганічні пестициди, синтетичні регулятори росту рослин, інтоксикації, неспецифічна реактивність, імунна і монооксигеназна системи, віддалена нейротоксична дія, патогенез, профілактика віддалених нейропатій.


АННОТАЦИЯ


Жминько П.Г. Роль иммунной системы и неспецифической реактивности организма в патогенезе отравлений фосфорорганическими пестицидами и синтетическими регуляторами роста растений. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора биологических наук по специальности 14.03.06 – токсикология. – Институт фармакологии и токсикологи АМН Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена экспериментально-теоретическому обоснованию роли иммунной системы и неспецифических факторов защиты организма в токсическом действии фосфорорганических пестицидов (ФОП) и синтетических регуляторов роста растений (РРР), патогенезе отдаленного нейротоксического действия (ОНД) фосфорорганических веществ, подходов к профилактике отдаленных нейропатий и регламентации пестицидов в объектах окружающей среды с учетом иммунологических критериев вредного действия.

В исследованияхиспользовано 15 фосфорорганических веществ: циклофос и его изомеры, этафос, гетерофос, ЕШ-7, афос, оксифосфонат, хлорофос, карбофос и др., 4 – синтетических РРР: симарп, ресин, ивин, хлорхолинхлорид. Изучено влияние ФОП и РРР на искусственные фосфолипидные мембраны, мембраны эритроцитов и митохондрий печени крыс, связывание ФОП с белками сыворотки крови. При остром (1/2 ЛД50, однократно), подостром (1/5 ЛД50, трехкратно), субхроническом (1/10 ЛД50 в течение 2 месяцев), хроническом воздействии (1/100 и 1/1000 ЛД50, 6 месяцев) исследовано влияние некоторых ФОП и РРР на иммунную и монооксигеназную системы (МОГС). На модели триортокрезилфосфата (ТОКФ) и афоса изучена роль иммунной системы в патогенезе ОНД и возможность использования циклофосфана и гемокарбоперфузии для профилактики парезов и параличей.

Установлено, что в зависимости от дозы и времени воздействия ФОП и РРР оказывают разнонаправленный эффект на МОГС. При остром отравлении в токсикогенной стадии характерно ингибирование интенсивности процессов деметилирования, гидроксилирования, снижение содержания цитохрома Р-450, подостром – индукция, хроническом – ингибирование МОГС. При острых и подострых интоксикациях ФОП и РРР в токсикогенной стадии повышается неспецифическая резистентность организма (активность лизоцима, уровень иммунных комплексов, функциональная активность нейтрофилов). Накопление циркулирующих иммунных комплексов (ЦИК) происходит за счет крупнодисперсных растворимых форм, которые