LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль імунної системи і неспецифічної реактивності організму в патогенезі отруєнь фосфороорганічними пестицидами і синтетичними регуляторами росту рослин

0,04 мкг/г) і шостий місяці досліджень (нирках – 0,39 мкг/г, головному мозку – 0,03 мкг/г, крові – 0,01 мкг/г). Накопичення ізомерів в жирових тканинах зменшувало їх рівень в крові, що сприяло менш вираженому інгібуванню АХЕ (на 39%), а вивільнення із жирового депо – збільшувало антихолінестеразну дію (на 49%). Аналогічна залежність пролонгуючої антихолінестеразної дії від накопичення в жировому депо виявлена також для фосфаміду ФОП (Л.Г. Александрова, 1990) і фенітротіону (Фосфорорганические инсектициды, 1990).

Циклофос і симарп у високих дозах (6,3 і 23 мг/кг відповідно) лише в перші строки досліджень інгібували N-деметилазну активність на 29% і 38% відповідно. Вплив наімунну систему щурів обох речовин був однотиповим і характеризувався імунодепресивною дією. Циклофос в різні строки досліджень викликав зниження активності лізоциму в сироватці крові на 21-47%, НСТ-тесту – на 24%, РБТЛ – на 26-33%, титру ГГА – більше на 50%. Через 4 місяці спостерігалось збільшення абсолютної маси тимуса і селезінки на 30%, через 6 місяців – зменшення маси тимуса на 11% (р<0,05). Морфологічні зміни імунокомпетентних органів характеризувались судинними та дистрофічними порушеннями, інфільтрацією лімфогістоцитарними елементами. У тимусі виявлені мікронекрози в мозковому шарі, у селезінці – гіпертрофію периферичної частини фолікулів. У відновлюючий період (1 міс.) зниження РБТЛ, НСТ-тесту і активності лізоциму становило 20-26% (р<0,05), що свідчить про гальмування функції імунокомпетентних клітин.

Симарп через 0,5 міс. знижував титр ГГА на 55%, збільшував абсолютну кількість нейтрофілів, їх функціональну активність на 128%, а також рівень ЦІК – на 23% (р<0,05). В подальшому функціональна активність нейтрофілів зростала, але через 6 місяців виявлено зниження РБТЛ на 27%, абсолютної маси тимуса – на 16% (р<0,05). В червоній пульпі селезінки визначались лімфоїдні вузлики, спостерігалась помірна гіперплазія білої пульпи, гермінативні центри фолікул були розширені, серед клітинних елементів збільшувалась кількість бластних форм. Тканина тимуса була розрізнена невеликими долями, жирова клітковина займала більшу частину площини зрізу. Судини клітковини були різко гіпереміровані, виявлені геморагії. Межа між корою і мозковою речовиною була зтушована. Кількість лімфоцитів в корі зменшувалась, в мозковій речовині виявлені епітеліальні клітини (по 3-5 клітин в групі).

Циклофос в дозі 0,63 мг/кг інгібував N-деметилазну активність в 1,5 рази більше, ніж в дозі 6,3 мг/кг.Через 1 і 6 місяців виявлено збільшення функціональної активності нейтрофілів на 39% і 79% відповідно. Симарп (2,3 мг/кг) в кінці експерименту збільшував абсолютну кількість нейтрофілів на 104% і їх функціональну активність – на 87%.

У імунізованих еритроцитами барана щурів (рис. 1), яким перорально вводили циклофос в дозі 6,3 мг/кг або симарп – 23 мг/кг, виявлено зниження титрів ГГА, рівня ЦІК, функціональної активності нейтрофілів, що свідчить про гальмування імунної відповіді на додатковий антигенний стимул. При імунізації щурів, які отримували симарп в дозі 2,3 мг/кг значимих змін досліджених показників не встановлено. За дії циклофоса (0,63 мг/кг) у імунізованих щурів виявлено підвищення функціональної активності нейтрофілів (р<0,05), але в меншому ступені (на 21%), ніж у тварин, які не піддавались імунізації. Це свідчить про те, що істинної адаптації імунної системи за дії циклофоса не відбувається. Тому, за імунологічними критеріями шкідливості дозу циклофоса – 0,63 мг/кг можна визнати пороговою, симарпа – 2,3 мг/кг – підпороговою.


Рис. 1. Імунологічні показники у щурів, отруєних циклофосом
(6,3 мг/кг) або симарпом (23 мг/кг), після імунізації еритроцитами барана.

Тут і на рис. 2-5 * – Р<0,05 у порівнянні з контролем


Таким чином, циклофос і симарп викликають імунодепресивний ефект за Т-типом. При оцінці шкідливої дії хімічних речовин критеріальними є показники стану НРО та імунної системи, що підтверджує попередні дослідження (П.Г. Жминько, 1988, 1989) та дані літератури (В.А. Желтов, 1980; I.K. Thomas, Т. Imamura, 1986). Імунізація щурів еритроцитами барана знижує імунну реактивність і продукцію антитіл, що узгоджуються з іншими даними (А.И. Олефир, 1978; I. Desi et. al., 1978; R. Repetto, S.S. Baliga, 1996) і може бути використана для диференціації порогових і недіючих рівнів засобів захисту рослин. На основі власних досліджень та даних літератури розроблені підходи щодо регламентації хімічних речовин в об'єктах довкілля з урахуванням імунологічних порушень, які викладені в Методичних рекомендаціях (№356 від 25.07.2003 року). У комплексі показників, що застосовуються для виявлення токсичного ефекту, імунологічні показники розглядаються як інтегральні. При оцінці порогових доз необхідно враховувати спрямованість і стійкість змін імунологічних показників. Для диференціації адаптації організму від пошкоджень може бути застосована імунізація тварин еритроцитами барана.

Дослідження ролі неспецифічної реактивності організму в токсичній дії хімічних засобів захисту рослин. Вираженістьтоксикогенної стадіїхімічного стресу може залежати від багатьох неспецифічних ефектів, які в сукупності з специфічним формують відповідну патологію (С.Н. Голиков, 1986). Методом рівноважного діалізу встановлено, що найбільшу спорідненість ФОП до альбуміну мали афос, етафос і оксифосфонат (в структурі яких є атоми хлору). Гетерофос і тіоловий ізомер циклофоса зв'язувались з альбуміном в меншому ступені. Ступінь зв'язування з ЛСА афоса становила 98,7%, етафоса – 78%, тіолового ізомеру циклофоса – 48%, гетерофоса – 30,9%. Спорідненість до білків сироватки крові різних видів тварин (табл. 1) найбільш виражена у етафоса. Ступінь зв'язування етафоса з білками сироватки крові знижувалась в ряду – кріль, щур, людина, курка; гетерофоса – щур, кріль, людина, курка.

Таблиця 1

Ступінь зв'язування ФОП з білками сироватки крові, %

Найменування речовин

Щури

Кролі

Курки

Людина

Етафос

81,2

87,2

67,8

75,0

Тіол-ізомер циклофоса

48,3

48,7

47,9

42,2

Гетерофос

32,4

25,2

16,9

24,9

Тіон-ізомер циклофоса

2,0

6,8

0

0


Тіоновий ізомер циклофоса не зв'язувався з білками сироватки крові. Відмінностей в зв'язуванні з білками сироватки крові досліджених видів ссавців у тіолового ізомеру циклофоса не виявлено. Найбільша відмінність в зв'язуванні з білками, в залежності від виду ссавців, характерна для гетерофоса: в порівнянні з щурами, у курок ступінь зв'язування був меншим на 47,8%, у людини – на 23,1%, у кролів – на 22,2%.

Аналіз гострої токсичності досліджених ФОП показав, що ЛД50 гетерофоса і етафоса для курок, у порівнянні з щурами,