LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль імунної системи і неспецифічної реактивності організму в патогенезі отруєнь фосфороорганічними пестицидами і синтетичними регуляторами росту рослин

вища в 17,5, циклофоса – в 12,8 разів. Це вказує на те, що зв'язування з білками сироватки крові сприяє зменшенню токсичності і, в залежності від видоспецифічності білку, може обумовлювати видову чутливість до дії ФОП.

Між ступенем зв'язування ФОП з білками і їх антихолінестеразною дією (in vitro) встановлено пряму залежність. Так, зв'язування ФОП з ЛСА сприяло значному зменшенню інгібування чистої АХЕ еритроцитів людини, на що вказує збільшення I50: за дії оксифосфоната і афоса – більше, ніж на 2,0; етафоса – на 1,6; тіолового ізомера циклофоса – на 1,05, гетерофоса – на 0,7 порядки. I50 після зв'язування ФОП з IgM сироватки крові людини, в порівнянні з ЛСА, була в 3-6 разів більшою. Це свідчить про те, що ФОП зв'язуються з IgM в меншому ступені, ніж з ЛСА і узгоджується з даними А. Альберт (1989). Після інкубації ФОП з ЛСА інгібування АХЕ нативних еритроцитів або ХЕ сироватки крові щурів зменшувалось в більшому ступені, ніж чистої АХЕ еритроцитів людини, що обумовлено додатковою сорбцією їх на мембранах та взаємодією з білками сироватки крові (імуноглобулінами, неспецифічними естеразами, ліпопротеїдами).

Оскільки ФОП зв'язуються з імуноглобулінами і природними антитілами (А.Я. Кульберг та ін., 1986), то не виключено, що цей процес може залежати від стану імунної системи. Встановлено, що у імунізованих еритроцитами барана щурів в період активного антитілогенезу гостра токсичність ФОП збільшувалась (за винятком циклофоса): ТОКФ – в 1,2; гетерофоса і афоса – в 1,3; етафоса – в 1,4 рази. Холінергічні симптомами інтоксикації наступали раніше і були більш виразніші, ніж у неімунізованих щурів. Величина ЕТ50 при імунізації щурів знижувалась за дії ТОКФ, циклофоса і гетерофоса на 26, 17 і 69%, і збільшувалась за дії афоса і етафоса – на 24% і 130% відповідно. За дії етафоса виявлено збільшення Iкум,, ТОКФ, циклофоса і афоса – зменшення. Це свідчить про те, що на фоні імунізації еритроцитами барана кумулятивний ефект у етафоса збільшується, у ТОКФ, циклофоса і афоса – зменшується.

Із даних рис. 2 видно, що у імунізованих щурів за умов гострої дії ФОП, через добу із зменшенням рівня ЦІК зростало інгібування активності АХЕ еритроцитів (до 20%), а також АХЕ головного мозку, особливо при дії циклофоса – на 17,9%, афоса – на 11,4%, ТОКФ – на 12,2%, ніж у інтактних тварин. Оскільки, у імунізованих щурів не утворювались ЦІК, то збільшення антихолінестеразної дії ФОП можна пояснити збільшенням їх вільної концентрації в крові. Більш виражена токсична і кумулятивна дія етафоса може бути обумовлена тим, що взаємодія з альбуміном і імуноглобулінами крові перешкоджають проникненню його в мозок і реалізація токсичного ефекту відбувається на периферії.


Рис. 2. Ступінь інгібування активності АХЕ еритроцитів і рівень ЦІК сироватки крові інтактних і імунізованих щурів при однократній дії ФОП (1/2 ЛД50)


Для підтвердження ролі імунної системи в детоксикації ксенобіотиків (на прикладі етафоса) показано, що при надходженні його в організм інтактних щурів в дозі 1/2 ЛД50 функціональна активність нейтрофілів на 1 добу забезпечувалась за рахунок збільшення кількості нейтрофілів в крові. В подальшому (рис. 3) спостерігались збільшення рівня ЦІК та виражена метаболічна активація нейтрофілів (у 2-3 рази), в крові накопичувались великодисперсні ЦІК, які легко піддаються солюбілізації і виведенню з організму за допомогою фагоцитозу.

Рис. 3. Функціональна активність нейтрофілів (НСТ-тест) і рівень ЦІК сироватки крові інтактних і імунізованих еритроцитами барана щурів при одноразовій дії етафоса (1/2 ЛД50)


Із збільшенням рівня ЦІК і функціональної активності нейтрофілів зменшувався і антихолінестеразний ефект. Відновлення активності АХЕ на 3 і 7 добу становило 24% і 32%. У імунізованих щурів під впливом етафоса рівень ЦІК не відрізнявся від контролю. Упродовж доби спостерігався нейтрофільоз, але функціональна активність нейтрофілів була на рівні контролю або знижувалась на 3 добу. В подальшому збільшувалась кількість диформазан-позитивних нейтрофілів, але їх метаболічна активність залишалась на рівні контролю. Відновлення активності АХЕ на 3 і 7 добу становило всього 2,7% і 12,2% відповідно.

Таким чином, на фоні імунізації еритроцитами барана у щурів спостерігається напруження реактивності імунної системи і вона неадекватно реагує на додатковий антигенний стимул (етафоса). При цьому спостерігається більш виражений і стійкий антихолінестеразний ефект і більш пізнє відновлення активності АХЕ еритроцитів. Це вказує на те, що імунна система приймає безпосередню участь у детоксикації ксенобіотиків за допомогою утворення імунних комплексів і елімінації їх з організму клітинами макрофагальної системи. Зниження функціональної активності нейтрофілів сприяє порушенню гомеостазу і призводить до збільшення токсичності і кумулятивної дії речовин. Результати досліджень узгоджуються з даними В.І. Саноцького та ін. (1998), M.D. Fernandes et al., (1999), Є.В. Давидової та ін. (2004), які показали, що при гострих отруєннях ФОП для людей також характерне пригнічення функціональної активності нейтрофілів, що корелює із ступенем важкості отруєнь і має високе прогностичне значення.

Біологічні мембрани, як і білки сироватки крові, також можуть бути однією із ділянок втрат ксенобіотиків на їх шляху до мішені біологічної дії. На моделі 2-х фазної водно-ліпідної системи встановлено, що випробувані ФОП і РРР змінюють біофізичні характеристики ШФМ – граничний потенціал (Dj), поверхневий натяг (Dd), електричний опір (Rг) і заповнюють границю розподілу фаз "ліпід-вода" переважно в концентраціях 110-6, 110-5 моль/л, що свідчить про їх високу мембранотропну активність. Найбільший вплив на стан ШФМ, за вказаними показниками, чинили сполуки, які мали в своїй структурі ліпофільні групи (Cl-, CCl3-, CCl2-, СN). Серед ФОП – це оксифосфонат, афос, хлорофос, ДДВФ, фоксим; РРР – хлорхолінхлорид і симарп.

За дії оксифосфонату, афоса, малаоксона більш значиме збільшення електропровідності штучних бішарових мембран (ШБФМ) викликали оксифосфонат і афос в концентраціях 110-8 – 110-4 М. Цей ефект в більшій мірі виявлявся у разі, коли на мембрані відтворювали різницю потенціалу із позитивним знаком (+100 мВ), що вказує про їх здатність проникати через ШБФМ в електровід'ємній формі. Виявлена залежність між зменшенням електричного опору ШФМ і діаметром пор. Показано, що фталофос і ДДВФ мають більшу здатність проникати через пори мембран, ніж оксифосфонат, хлорофос, фоксим.

За даними Л.Г. Александрової (1990), похідні тио- і дитіофосфорної кислоти з фенільними і алкільними радикалами мають менший ступінь гідрофобності, ніж похідні з атомом азоту в гетероциклі та похідні дитиофосфорної кислоти з NH-групою. Похідні тио- і дитиофосфорної кислоти (тіоловий ізомер циклофоса, карбофос, ізомалатіон, малаоксон), також мають незначну гідрофобність (lgPo/в становить 1,1-2,6) в порівнянні з фоксимом і фталафосом, у структурі яких є група СN або атом азоту в гетероциклі (lgPo/в – 4,2 і 3,2 відповідно). Високу гідрофобність афоса, оксифосфоната і етафоса (lgPo/в