LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль імунологічних і психоемоційних порушень при екземі та їх корекція в ході наступної комплексної терапії

власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій та списку використаної літератури, який містить 213 робіт (153 кирилицею та 60 латиною).


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених у роботі завдань на базі Київського міського шкірно-венерологічного диспансеру було проведене комплексне клініко-імунологічне та пато-психологічне обстеження 105 хворих (38 чоловіків та 67 жінок) на екзему віком від 15 до 84 років, що постійно проживають в Києві та на території Київської області. Всі обстежені були розділені на дві групи – першу, що складалася з 69 хворих істинною екземою, і другу – 36 хворих мікробною екземою. Основним критерієм відбору хворих для подаль-шого комплексного обстеження і лікування була наявність у них специфічного ураження шкіри у вигляді хаотично, але переважно симет-рично розміщених хронічно запальних папульозних і еритематозних висипань, окремих екскоріацій на різних ділянках шкіри, що було підставою для постановки клінічного діагнозу або істинної, або мікробної екземи. Серед обстежених нами хворих екземою майже половину складають службовці (44,23%). Друге і третє місце, відповідно, займали робочі (30,77%) і тимчасово непрацюючі (25,00%). Була встановлена особливість – серед пацієнтів, які лікувалися з приводу поширеного екзематозного процесу до 80% складали робочі, а серед службовців – найчастіше діагностувалися обмежені за площею висипання.

Супутня соматична патологія (гастрит, холецистит, гіпертонічна хвороба, тонзиліт, назофарингіт, виразкова хвороба шлунку і деякі інші) була встановлена у переважаючої більшості (у 78,7%) хворих, що явно впливало як на торпідність характеру клінічного перебігу як істинної, так і мікробної екземи, так і на тривалість ремісій. Анамнестичні відомості вказували на те, що тривалість попереднього амбулаторного лікування була достатньо затяжною і в середньому складала 1,5-2 місяці, а посттерапевтична ремісія не перевищувала 5-9 тижнів.

На кожного хворого заповнювалася індивідуальна карта клініч-ного обстеження, яка включала в себе, у разі потреби, результати відповідних консультацій суміжних фахівців (гастроентеролога, кардіо-лога, невропатолога, ендокринолога, гінеколога), а також результати відповідного клініко-лабораторного обстеження, визначення індексу DLQI і патопсихологічного тестування в динаміці.

DLQIіндекс якості життя дерматологічних хворих – спеціалізованийметод обстеження дерматологічних хворих є відносно новим в українській дерматовенерології, хоча в багатьох європейських країнах він використовується при проведенні поглиблених наукових досліджень ось вже близько двох десятків років.

Психологічна діагностика типів психологічного реагування на хворобу – ТПР – розроблена в кінці 80 – початку 90-х років ХХ сторіччя в лабораторії клінічної психології Санкт-Петербурзького психонев-рологічного інституту ім. В.М. Бехтерева на підставі типології реакції особи на хворобу (класифікація типів), запропонованої А.Е. Личко та Н.Я. Івановим. Теоретико-психологічною основою цієї методики, направленої на виявлення певних типів реакції особи на хворобу, була взята концепція психології взаємин В.Н. Мясищева. За допомогою відповідного опитувальника ми мали можливість діагностувати 12 різних типів такого відношення: гармонійний (Г), ергопатичний (Р), анозогнозичний (З), тривожний (Т), іпохондричний (П), невростенічний (Н), меланхолійний (М), апатичний (ПРИ), сенситивний (С), егоцентричний (Я), паранойяльний (П), дисфоричний (Д).

Шкала Спілбергера-Ханіна – класична психодіагностична шкала, являє собою стандартний психологічний тест-самооцінку визначення емоційної напруженості людини за даними як особистісної, так і реактивної (ситуативної) тривожності. Цей тест заповнювався хворими на екзему двічі: коли вони поступали на лікування і після його завершення.

Особистісна шкала проявів тривоги – MAS – в її основі лежить багатофазовий особистісний опитувальник "Міннесотський багато-фазовий особистісний опитувальник". Оскільки спектр питань-тверджень в ньому достатньо широкий, він дозволяє скласти певну об'єктивну думку про якісні особливості тривожного стану, які стосуються найрізноманітніших аспектів як стану самого хворого, так і навколишнього його середовища: А – соматична тривожність, обумовлена суб'єктивною самооцінкою ступеня виразності окремих соматичних симптомів, які турбують хворого. Б – психологічна тривожність, обумовлена оцінкою хворим свого нервово-психічного стану в ході хвороби. У – соціальна тривожність, обумовлена аналізом хворим можливості зниження (погіршення) свого суспільного положення і своїх потенційних соціальних можливостей.

Імуногематологічні дослідження. Матеріалом для них служили мононуклеарні клітини крові, виділені в градієнті щільності на фіколл-верографіті по стандартній методиці, запропонованій A. Boyum et al., 1968. Визначення диференційованих (CD) антигенів Т- і В-лімфоцитів проводилося за допомогою непрямої реакції імунофлюоресценції по методиці, запропонованій фірмою "Daccopatts A/S" (Данія). У реакції були використані мишачі моноклональні антитіла:

CD3 – реактогенність до всіх периферичних Т-лімфоцитів;

CD4 – реактогенність до Т-хелперних/индукторних Т-лімфоцитів;

CD8 – реактогенність до Т-супрессорних/цитотоксичних

Т-лімфоцитів;

CD19 – реактогенність до всіх периферичних В-лімфоцитів;

CD56 – реактогенність до натуральних кілерних кліток;

CD25 – рецептор до IL-2;

HLA – DR – антиген ІІ класу МНС.

Всі вказані моноклональні антитіла були виготовлені фірмою "DAKO" (Данія). Облік реакції проводили за допомогою люми-несцентного мікроскопа ЛЮМАМ – И2. В поставленій реакції врахо-вували клітини, що мають кільцеве і точкове свічення. Клітки, забар-влені дифузно, в реакції не враховувалися. Процентний зміст субпопу-ляцій лімфоцитів визначали на основі сумарного підрахунку в препараті 100-200 лімфоцитів.

Статистичні методи обробки даних. З великої кількості і об'єму початкових даних (близько 100 показників по кожному хворому) з відповідних лабораторних журналів, анкет і тестів формувалася відповідна інформаційна база первинних даних, яка потім оброблялася із застосуванням спеціальних комп'ютерних методів дослідження на ЕОМ. Відповідна статистична обробка автором проводилася спільно із співробітниками обчислювального центру НМУ за допомогою пакету біомедичних програм, розроблених в Каліфорнійському університеті, методом математичної статистики з використанням критерію