LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль імунологічних і психоемоційних порушень при екземі та їх корекція в ході наступної комплексної терапії

Стьюдента і обчисленням середнього арифметичного (m), середньоквадратичного відхилення (б), показника достовірності (р). Результати вважали достовірними при р<0,05.

По завершенню клініко-лабораторного обстеження хворим призначалась комплексна терапія, яка включала в себе, крім традиційного лікування (короткочасне триденне голодування, цетрин по 1 таблетці на день – вранці, кетотифен по 1 таблетці на день – ввечері, кальцій-глюконат по 1 таблетці 3 рази на день, аскарутин по 1 таблетці 3 рази на день, аевіт капсули 2 рази на день, аквадетрин по 4 краплі 2 рази на день – на протязі 3-х тижнів), також і місцеве лікування (комбіновані стероїдні мазі та різні примочки) та ін'єкції імуномодулятора поліоксидоній (ПО), який є препаратом вибору в терапії та профілактиці захворювань з порушеннями імунної системи. Крім того, він має значну антитоксичну активність, що опосередковується активацією імунних та не імунних механізмів, а також антиоксидантними і мембраностабілізуючими властивостями, що і вплинуло на наше рішення про вибір саме цього препарату для його застосування в комплексній терапії досліджу-ваної групи хворих екземою. При цьому ми спиралися на вже накопичений значний клінічний досвід його застосування при цілому ряду захворювань. Хоча в дерматології препарат досить успішно застосовувався Б.В. Пинегиним, А.С. Сараф (2000 р.) – тільки в комплексній терапії атопічного дерматиту, а Н.Н. Филимонковой
(2001 р.) – при псоріазі.

Власне сам препарат призначався спочатку у вигляді 5 внутрішньом'язевих ін'єкцій, які робилися один раз на 3 дні в дозі 6 мг, а потім він використовувався у вигляді ректальних свічок – один раз на день на протязі 10 днів. Крім того, пацієнти з невротично виразною стривоженістю та порушеним нічним сном амбулаторно проходили в кабінеті з керованим мікрокліматом курс (8-14 сеансів по 45 хвилин) галоаерозольної терапії.

Під нашим наглядом перебувало 105 хворих: 69 хворих на істинну екзему та 36 – на мікробну. Хворі були достатньо однорідною групою громадян України, які постійно проживають в Києві та Київській області. Майже половина їх – робочі, питома вага яких ставала домінуючою у міру збільшення загальної тривалості екзематозного процесу, з переважанням поширених сверблячих висипань і хронічно рецидивуючим перебігом. Структура освіти хворих значущо залежала від місця їх постійного проживання, професії і, у свою чергу, істотно впливала на час їх звернення за спеціалізованою медичною допомогою в КМШВД.

Під впливом методу лікування з використанням поліоксидонія, який ми розробили, стан хворих на істинну екзему почав покращуватися з 9-12 дня лікування. До кінця курсу лікування повна клінічна ремісія була досягнута у 50 хворих, значне покращення – у 14 хворих, покращення – у 5 хворих. При мікробній екземі стан хворих почав покращуватись на
7-9 день лікування. До кінця курсу лікування повна клінічна ремісія спостерігалась у 31 хворого та у 5 хворих відмічено значне покращення. Рецидиви захворювання спостерігались через 2-3 місяці у 8 хворих на істинну та у 4 хворих на мікробну екзему, що було пов'язано як з перенесеним ними стресом, так і з повторним травмуванням шкіри.

Контроль за ефективністю лікування проводився на підставі вивчення клінічних даних, імуногематологічних показників та позитивної динаміки як самооцінки індексу якості життя, так і зменшення виразності реактивної стривоженості пацієнтів. Остаточні висновки щодо клініко-імунологічної та психоемоційної ефективності проведеного лікування робились на основі порівняльного аналізу вищезазначених суб'єктивних та об'єктивних показників у обстеженого контингенту хворих до лікування та по його завершенню.


Отримані результати та їх обговорення. Проблема подальшого удосконалення лікування і профілактики екзематозних поразок продов-жує залишатися однією з найважливіших в дерматології, не дивлячись на численні й різноманітні наукові дослідження. В даний час визнано, що етіологія екземи характеризується великою різноманітністю, в якій може варіабельно переважати як екзогенний, так і ендогенний чинник. Для патогенезу цього захворювання характерні складні переплетення багатьох причин, в яких на передній план часом виступають то ендокринні, то нейрогенні або навіть психогенні чинники. Різному-нітність і суперечність в тлумаченні етіології й патогенезу знаходять своє віддзеркалення і у відсутності чітких загальноприйнятих нозологічних параметрів цього захворювання, в безлічі клінічних форм екземи, головним критерієм виділення яких на сьогоднішній день є візуальна клініко-морфологічна оцінка змін шкіри лікарем-дермато-логом. І хоча в цілому межі екземи, як окремої нозологічної одиниці, все ще залишаються нечіткими і розмитими, але практично всіма дослід-никами наголошується наявність у цих хворих помітної психоемоційної напруженості і скарг на погіршення якості їх життя, що особливо помітно при загостреннях.

Проводячи сучасні імуногематологічні дослідження, ми прагнули пов'язати клінічні форми екзематозного запального процесу шкіри з імунологічними змінами в організмі. При нашому дослідженні у всіх досліджених групах хворих було відмічено достовірне зниження CD3+ Т-лімфоцитів в крові, при відносній постійності рівня CD22+
В-лімфоцитів.

У хворих мікробною формою екземи показник співвідношення CD4+ хелперних/індукторних і CD8+ супресорних/цитотоксичних
Т-лімфоцитів в крові був значно понижений в порівнянні з показником в контрольній групі. Зменшення індексу співвідношення субпопуляцій
Т-лімфоцитів у цих хворих було викликано вираженим зниженням числа CD4+ хелперних/індукторних клітин при нормальному рівні CD8+ супресорної/цитотоксичної Т-клітинної субпопуляції. Не дивлячись на це, співставлення змін в імунологічних показниках крові вказує на чітку залежність формування мікробної екземи від числа Т-супресор-них/цитотоксичних лімфоцитів. Це логічно ув'язується з можливим дефектом залучення до запального процесу Т-супресорної/цито-токсичної субпопуляції лімфоцитів і проявляє себе порушенням міжклітинних регулюючих взаємин.

У хворих істиною екземою відмічено зниження рівня CD8+ супресорної/цитотоксичної субпопуляції в крові. Це припускає можливу наявність дефектності в залученні CD4+ хелперних/індукторних
Т-лімфоцитів в осередку запалення. Ймовірно, саме ця недостатність і є провідним механізмом становлення екзематозного процесу як хронічно-рецидивуючого. Застосування поліоксидонію в комплексній терапії всіх форм екзематозного процесу характеризувалося підвищенням в крові кількості Т-лімфоцитів до рівня показників в контрольній групі, а також