LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль інтерлейкіну-1[бета] та фібронектину в прогресуванні хронічного гломерулонефриту

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДУ "ІНСТИТУТ НЕФРОЛОГІЇ"





БОРЗЕНКО АЛЛА БОРИСІВНА






УДК:616.61 – 008.64 -036.12:616. 112 94.015.2:611.018.74







РОЛЬ ІНТЕРЛЕЙКІНУ –1в ТА ФІБРОНЕКТИНУ В ПРОГРЕСУВАННІ ХРОНІЧНОГО ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ





14.01.37 – нефрологія






А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук








Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.



Робота виконана в Харківському національному медичному університеті
МОЗ України



Науковий керівник:

заслужений діяч науки та техніки України, доктор медичних наук, професор Семидоцька Жанна Дмитрівна, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої медицини № 2.



Офіційні опоненти:

член–кореспондент НАН України, академік АМН України, заслужений діяч науки та техніки України, доктор медичних наук, професор Пиріг Любомир Антонович, Національна медична академія післядипломної освіти МОЗ України ім. П.Л.Шупика, завідувач кафедри нефрології;


доктор медичних наук, старший науковий співробітник, Дудар Ірина Олексіївна, ДУ "Інститут нефрології АМН України", завідувач відділом еферентних технологій.




Захист відбудеться 21.03. 2008 р. о _12__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.565.01 при Інституті нефрології АМН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9-а.



З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту нефрології АМН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9-а.



Автореферат розісланий 18.02. 2008 р.



Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник Величко М.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Однією з центральних проблем клінічної нефрології до теперішнього часу залишається проблема прогресування хронічного гломерулонефриту (ХГН), особливості перебігу цього захворювання, резистентність до традиційної терапії (Колесник М.О., 2004, Тарєєва І.Є.,2000, Семидоцька Ж.Д., 2002). ХГН є однією з найпоширеніших причин хронічної ниркової недостатності (до 1/3 всіх випадків ХНН).

Особливе значення для розвитку гломерулярного ураження і нефросклерозу надається прозапальним цитокінам, перш за все інтерлейкіну - 1в (IL-1в), та поліфункціональному адгезивному високомолекулярному глікопротеїду фібронектину (FN).

Низкою експериментальних досліджень доведено, що IL-1в є ключовим цитокіном, який індукує розвиток каскаду інших прозапальних цитокінів. Цей монокін проявляє свій патологічний вплив із самих ранніх етапів формування гломерулярного запалення, призводить до його прогресування, розвитку тубулоінтерстиціальних змін та процесів ниркового фіброгенезу (Вашуріна Т.В., Сергєєва Т.В., 2002). Не менш значущим у механізмах прогресування ХГН є FN – матричний глікопротеїн, що насамперед вважається чинником розвитку ниркового склерозу (Мухін М.О., Козловська Л.В., Бобкова І.М., 2004). Обидва медіатори мають вагомий системний вплив, визначаючи перебіг хвороби та її прогноз.

Незважаючи на експериментально обґрунтовану участь названих речовин в патогенезі ХГН, клінічні дослідження їх значення у процесі прогресування цього захворювання малочислені та суперечні. Зокрема не висвітлюється їх взаємовплив та взаємозв'язок з іншими чинниками ниркового ураження у хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН), гломерулонефрит.

З огляду на це, дослідження інтерлейкіну - 1в та фібронектину та їх взаємозв'язків у хворих на хронічну хворобу нирок, гломерулонефрит при різних клінічних варіантах перебігу захворювання та на різних стадіях функціонального стану нирок є актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок досліджень пов'язаний з науковою діяльністю Харківського національного медичного університету. Дисертація є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №2 "Хронічна ниркова недостатність: особливості перебігу та фактори прогресування" (№ державної реєстрації 0199 U 001776). Здобувач є співвиконавцем даного дослідження.

Мета дослідження. Покращення діагностики та прогнозування перебігу хронічної хвороби нирок, гломерулонефриту на різних стадіях функціонального стану нирок за допомогою визначення вмісту IL-1в та FN у плазмі крові.

Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні завдання:

1. Визначити рівень IL-1в в плазмі хворих на хронічний гломерулонефрит при різних клінічних варіантах перебігу захворювання та в залежності від стадії хронічної хвороби нирок.

2. Визначити вміст FN в плазмі хворих на хронічний гломерулонефрит при різних клінічних формах захворювання та в залежності від функціонального стану нирок.

3. Проаналізувати взаємозв'язок між IL-1в та FN при хронічному гломерулонефриті.

4. Вивчити залежності показників IL-1в і FN від інших чинників прогресування хронічного гломерулонефриту (артеріальної гіпертензії, протеїнурії, гематурії, тощо).

5. Розробити критерії прогнозування перебігу хронічної хвороби нирок, гломерулонефриту на підставі дослідження IL-1в і FN в плазмі крові.

Об'єкт дослідження: хворі на хронічну хворобу нирок I – V стадій, гломерулонефрит.

Предмет дослідження: вміст IL-1в і FN в плазмі крові хворих на хронічну хворобу нирок I – V стадій, гломерулонефрит.

Методи дослідження: загальноклінічні, лабораторні, зокрема біохімічні та імуноферментні, інструментальні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у клінічному дослідженні визначено динамічний патогенетичний взаємозв'язок між IL-1в і FN при хронічній хворобі нирок, гломерулонефриті: на І стадії хвороби зростання фібронектинемії на тлі зниження плазмового вмісту IL-1в може розцінюватися як предиктор прогресування хронічного гломерулонефриту із розвитком ниркової недостатності, на II – V стадіях ХХН зростання активності IL-1в і зниження вмісту FN у крові відбиває прогресування склеротичних процесів у нирках, свідчить при високий ризик розвитку серцево – судинних, гастроінтестинальних ускладнень та анемії.

Встановлено, що при хронічній хворобі нирок, гломерулонефриті плазмова концентрація IL-1в є значно підвищеною. Цей показник зростає в процесі прогресування ХХН, найменший на ІІ стадії ХХН, при ізольованому сечовому синдромі, у фазі ремісії хвороби, максимальний – у пацієнтів з нефротичним синдромом і вторинною артеріальною гіпертензією, у хворих на ХХН V стадії,