LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль інтерлейкіну-1[бета] та фібронектину в прогресуванні хронічного гломерулонефриту

які не отримують замісну ниркову терапію. Доведено, що рівень IL-1в у плазмі крові хворих на хронічний гломерулонефрит значно підвищується при розвитку кардіоваскулярних ускладнень, гастроінтестинальної патології, анемії.

Показано, що при хронічній хворобі нирок, гломерулонефриті в плазмі підвищується вміст FN, який досягає найбільших значень при нефротичному синдромі. Прогресування ХХН супроводжується зниженням його плазмової концентрації; при лікуванні програмним гемодіалізом (ПГД) цей показник менший, ніж у контрольній групі. Рівень FN у плазмі крові хворих на ХГН знижується при розвитку ускладнень з боку серцево – судинної системи або органів травлення.

У хворих на ХХН V стадії, які отримують замісну терапію програмним гемодіалізом, динамічне підвищення рівня IL-1в може бути показником порушення біосумісності зі складовими екстракорпорального контуру кровообігу та фактором ризику виникнення ускладнень. Зменшення концентрації FN у цих пацієнтів свідчить про погіршення їх клінічного стану та є несприятливим прогностичним показником.

Розроблено спосіб діагностики прогресування хронічної хвороби нирок, гломерулонефриту на підґрунті дослідження плазмових показників IL-1в і FN при динамічному спостереженні (патент України на корисну модель №22667 U МПК А61В10/00).

Практичне значення одержаних результатів. З метою ранньої діагностики ураження нирок та визначення активності запального процесу в нирці до комплексного обстеження пацієнта доцільно включити дослідження вмісту IL-1в у плазмі крові. Динамічне збільшення цього показника може використовуватися в якості критерію прогресування хронічної хвороби нирок, гломерулонефриту та предиктора розвитку ускладнень уремії (з боку органів травлення або серцево – судинної системи, анемії). У періоді клініко-лабораторної ремісії хвороби визначення рівня IL-1в у плазмі крові може бути підґрунтям для посилення ренопротекції.

Зростання вмісту FN у плазмі крові хворих на хронічний гломерулонефрит зі збереженою функцією нирок може розцінюватися як рання ознака склерозування ренальних структур. На ІІ – V стадіях ХХН динамічне убування концентрації FN у плазмі крові виступає в якості предиктора прогресування ниркової недостатності та розвитку поліорганної дисфункції.

Комплексне дослідження вмісту IL-1в та FN в плазмі хворих на хронічну хворобу нирок, гломерулонефрит рекомендовано в якості додаткових діагностичних критеріїв та прогностичних чинників перебігу захворювання. Динамічні зміни цих показників на різних стадіях ХХН можуть бути підґрунтям для своєчасної корекції комплексу ренопротективних заходів, а в умовах лікування програмним гемодіалізом - корекції складових екстракорпорального контуру кровообігу (зміна мембрани діалізатору, діалізної дози, тощо).

Крім того, визначення IL-1в та FN у крові хворих на хронічну хворобу нирок, гломерулонефрит може бути суттєвим доповненням до розуміння патогенетичних особливостей різних форм та стадій цього захворювання.

Впровадження результатів дослідження. Результати досліджень впроваджені в роботу нефрологічного відділення та відділення хронічного гемодіалізу Харківського обласного клінічного центру нефрології та урології, нефрологічного відділення Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги № 4, нефрологічного відділення ДУ "Інститут терапії ім. Л.Т.Малої АМН України", терапевтичних відділень Харківської обласної клінічної лікарні, педагогічний процес Харківського національного медичного університету, що підтверджено відповідними актами впровадження.

Особистий внесок дисертанта. Наведені у дисертації наукові матеріали є особистим вкладом дисертанта до проблеми, що досліджується. Дисертантом самостійно виконано патентно – інформаційний пошук, аналіз наукової літератури за темою роботи, сформульовані мета і задачі дослідження, проведено відбір, обстеження тематичних хворих, оволодіння методикою проведення імуноферментного аналізу. Автором самостійно розроблено карту історії хвороби пацієнтів, оформлено первинну медичну документацію тематичних хворих, сформовано та статистично оброблено комп'ютерну базу даних, проведено аналіз отриманих результатів та їх інтерпретацію, сформульовані основні положення дисертації, висновки та практичні рекомендації, впроваджено отримані результати у практику. Дисертантом самостійно оформлено дисертаційну роботу, виконано підготовку публікацій до друку і матеріалів для докладів – з 10 публікацій 4 написано у співавторстві. Дисертантом не використовувалися результати та ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації представлені в матеріалах II національного з'їзду нефрологів України (м. Харків, вересень 2005р.), на науковій сесії Харківського державного медичного університету, присвяченій 201 - й річниці його заснування (м. Харків, січень 2006 р.) та міжвузівський конференції молодих учених "Медицина третього тисячоліття" (м. Харків, грудень 2005р.), на V інтернаціональному конгресі "Механізми уремічної інтоксикації" (Германія, 2003), на ІІ Студентській науковій конференції з міжнародною участю, присвяченій 200 - річчю Харківського державного медичного університету (м. Харків, квітень 2005р.), на V ювілейній конференції, присвяченій 110-річчю Харківській обласної клінічної лікарні, науково-практичній конференції "Вклад молодих вчених у розвиток медичної науки і практики" (м. Харків, 2007), науково – практичних конференціях кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №2 Харківського національного медичного університету (2003 – 2007 рр.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 друкованих робіт, з них 4 статті в центральних наукових журналах, що регламентовані ВАК України, 5 тез у матеріалах наукових конгресів, конференцій та симпозіумів, 1 деклараційний патент України на корисну модель.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 168 сторінках друкованого тексту, українською мовою і складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 2 розділів власних досліджень, обговорення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел. Текст ілюстровано 22 таблицями і 26 рисунками. Список використаних джерел містить 174 джерела кирилицею та 136 – латиною, що складає 29 сторінок.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


Матеріали і методи дослідження. На базі Харківського обласного клінічного центру нефрології та урології у відділеннях нефрології та хронічного гемодіалізу обстежено 110 хворих на хронічну хворобу нирок I - V стадій, гломерулонефрит та 20 практично здорових осіб групи контролю. Імуноферментні дослідження проведено в центральній науково-дослідній лабораторії Харківського інституту кріомедицини та кріобіології НАН України.

Діагноз хронічної хвороби нирок, гломерулонефриту встановлено за даними клінічного обстеження хворих, об'єктивного статусу, лабораторних досліджень (загальні аналізи крові та сечі, аналіз добової протеїнурії, загального білка крові, вмісту електролітів у сироватці, рівнів креатиніну/сечовини у крові та сечі, швидкості клубочкової фільтрації). Функціональний стан нирок визначався за