LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль інтерферону-2 альфа в патогенезі експериментального епілептичного синдрому (експериментальне дослідження)

[Соколовский В.В., 1996].

Для досліджень використовували людський рекомбінантний інтерферон 2-альфа (препарат "Лаферон", "Біолек", м. Харків), який застосовували в/очер, внутрішньошлуночково (в/шлун) та для мікроін'єкцій в структури мозку в дозах 500,0–2500,0 МО/кг. Також досліджували ефекти комбінованого застосування препаратів - ІФН-2б та обзидану ("Orion" Фінлянлія) (5,0 і 10,0 мг/кг, в/очер).

Вcі отримані результати обробляли за допомогою параметричних та непараметричних методів статистичного аналіза [Бyреш Я. и соавтор., 1991] та ізоболографічний метод аналізу результатів [Wallin R. F. et. al., 1970].

Результати дослідження. ВпливІФН-2бна ЕКоГ активність інтактних щурів. Через 1 год з моменту в/очер застосування ІНФ-2б в дозах 500,0; 1000,0 і 1500,0 МО/кг відзначалося зростання потужності коливань у дельта діапазоні на 18,0 %; 70,3 і 35,2 % у порівнянні з контролем (P<0,05) (рис. 1). Зростання потужності коливань тета-діапазону було виражене при введенні ІФН-2б в дозах 1000,0 і 1500,0 МО/кг. Активність альфа-діапазону мала протилежну динаміку й при введенні ІФН-2б в дозах - 1000,0 і 1500,0 МО/кг розходження склали 24,8 % і 16,6 % (P<0,05).

Застосування ІФН-2б в дозах 1000,0 та 1500,0 МО/кг викликало редукцію потужності бета- активності відповідно на 29,2 % і 35,7 % (P<0,05), а потужності активності гама-діапазону - відповідно на 20,4 %, 31,3 % і на 24,8 % при введенні ІФН-2б у дозах 500,0; 1000,0 і 1500,0 МО/кг (P<0,05). Зазначені спектральні зміни були присутні у щурів протягом 4 год з моменту введення препарату в дозі 1000,0 МО/кг.

Вплив комбінованого застосування препарату "Лаферон" й обзидану на спайк-хвильову активність, індуковану у щурів у ранній фазі коразолового кіндлінгу. На тлі застосування препарату "Лаферон" в дозі 1000,0 МО/кг через 1,5 год з моменту введення коразолу відзначалось достовірне (на 38,5 %) зниження тривалості спайк-хвильових комплексів у порівнянні з контролем. Подібні відмінності зберігалися протягом 2,5 год з моменту введення коразолу (P<0,05). Крім того, через 2 год з моменту введення коразолу мало місце зниження частоти генерування спайк-хвильових комплексів на 46,4 % у порівнянні з контролем (P<0,05). Вказані відмінності зберігались до кінця спостереження (рис. 2).


Рис. 1. Вплив внутрішньо/очеревинного застосування ІФН-2б у різних дозах на ЕКоГ щурів.

#–достовірність відносно контрольної групи (P<0,05)


У групі з застосуванням обзидану в дозі 10,0 мг/кг, реєструвалось підвищення частоти генерування спайк-хвильових комплексів (через 3,0 і 3,5 год з моменту введення коразолу в порівнянні з аналогічним періодом у групі контролю) у два рази (P<0,05). Комбіноване застосування препарату "Лаферон" (1000,0 МО/кг) й обзидану (10,0 мг/кг) супроводжувалося зниженням тривалості комплексів спайк-хвильових розрядів на 23,3 % у порівнянні з відповідним показником у групі контролю, що відзначалося вже через 30 хв з моменту застосування коразолу. Вказані відмінності зберігались до кінця спостереження. Через 60 хв з моменту введення коразолу в групі щурів, яким ІФН-2б й обзидан застосовували в дозах 1000,0 МО/кг і 10,0 мг/кг, відзначалося зниження частоти генерування комплексів спайк-хвильових потенціалів на 45,9 % у порівнянні з контролем (P<0,05). При цьому даний показник був достовірно менше таких (в 2,0 і в 2,1 рази) у групах щурів, яким обзидан застосовували в дозі 5,0 мг/кг в комбінації з різними дозами ІФН-2б (P<0,05). Також в групі тварин, яким застосовували 1000,0 МО/кг ІФН-2б та обзидан в дозі 10,0 мг/кг досліджуваний показник знижувався більш, ніж у три рази в порівнянні з контролем й був достовірно меншим, ніж у всіх інших групах тварин, яким застосовували комбінацію препаратів (P<0,05). ІФН-2б тільки в найбільшій з досліджених доз (2000,0 МО/кг) скорочував період реєстрації коразол-провокованих спайк-хвильових потенціалів на 25,0 % у порівнянні з групою контролю (P<0,05). Обзидан в обох досліджених дозах (5,0 і 10,0 мг/кг) не впливав на величину досліджуваного показника (P>0,05). У той же час ІФН-2б й обзидан в усіх комбінаціях досліджених доз викликали достовірне в порівнянні з контролем скорочення часу існування спайк-хвильових комплексів.


Рис. 2. Вплив застосування ІФН-2б разом з обзиданом на частоту спайк-хвильових комплексів, провокованих коразолом у ранній фазі кіндлінгу.

Примітка: 1 і 2 стовпчики – комбіноване введення ІФН-2б (500,0; 1000,0 МО/кг) з обзиданом (5,0 мг/кг); 3 і 4 стовпчики – застосування ІФН-2б (500,0; 1000,0 МО/кг) в комбінації з обзиданом (10,0 мг/кг).

*–P<0,05 у порівнянні з групою контролю;

#–P<0,05 у порівнянні з групою тварин, яким застосовували ІФН-2б (500,0 МО/кг) та обзидан (5,0 мг/кг).


Ефекти ІФН-2б на судомні прояви в стадії завершення формування коразол-індукованого кіндлінгу. Розрахована доза коразолу, що викликала судомний синдром, в 50 % кіндлінгових щурів, склала 21,6 мг/кг, а у віддаленому періоді (3 тижня з моменту останнього введення коразолу) - 16,0 мг/кг, що було достовірно менше у порівнянні з показником у ранньому періоді кіндлінгу (P<0,05). На тлі застосування ІФН-2б (100,0 МО/кг) у ранньому періоді кіндлінгу ED50 коразолу зменшувалася на 8,0 %, у той час як у віддаленому- на 20,0 %. ІФН-2б в дозі 500,0 МО/кг викликав зменшення ED50 в ранньому періоді кіндлінгу на 26,0 %, а у віддаленому - більш, ніж у п'ять разів (рис. 2). Застосування коразолу у кіндлінгових щурів (30,0 мг/кг, в/очер) на тлі введення ІФН-2б (1000,0 МО/кг, в/очер), супроводжувалося вже через 2,5-4,0 хв з моменту введення епілептогену появою синхронізованої веретеноподібної спайк-хвильової активності величиною окремих розрядів 350-00 мкВ і частотою 7-11 сек, виникнення генералізованої активності частотою окремих потенціалів 2-3 с і амплітудою від 0,5 до 1,5 мкВ. Поведінково їм відповідали напади генералізованих клоніко-тонічних судом.

Ефекти ІФН-2б на судомну активність, провоковану агоністами рецепторів збуджуючих амінокислот. Отримані результати показали, що в ранньому періоді кіндлінгу розрахована доза ІФН-2б, при якій в 50 % тварин відзначається розвиток судом на тлі застосування коразолу в дозі 16,8 мг/кг (ED16), склала 217,3 МО, у той час як у віддаленому періоді кідлінгу даний показник дорівнює 133,9 МО. В інтактних щурів доза ED50 каїнової кислоти , що викликала при в/шлун застосуванні клонічні судоми, склала 0,46+0,01 мкг, а тонічна екстензія передніх кінцівок ED50 - 2,59+0,07 мкг. У ранній фазі коразолового кіндлінгу (24 год з моменту останнього застосування епілептогену) відбувалося зменшення ED50, що викликала клонічні судоми, вдвічі та зменшення ED50, що викликала ТЕПК, на 34,0 % (P<0,05). У відставленому в часі періоді коразол-індукованого кіндлінгу ( 21-а доба з моменту формування кіндлінгу) ED50, яка викликала клонічні судоми, становила 16,0 % від такої в інтактних щурів (P<0,05), а ED50, яка викликала тонічну екстензію передніх кінцівок, була на 64,1 % меншою від такої в групі інтактних тварин (P<0,05).

Застосування ІФН-2б через 24 год з моменту останнього введення підпорогової дози коразолу супроводжувалось значним зниженням середньоефективної дози епілептогену як у відношенні до здатності викликати клонічні судоми, так і у відношенні до здатності викликати тонічну екстензію передніх кінцівок у порівнянні до ED50,