LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль інтерферону-2 альфа в патогенезі експериментального епілептичного синдрому (експериментальне дослідження)

яка була визначена при самостійному використанні епілептогену. У відставленому в часі періоді кіндлінгу (21-ша доба з моменту останнього застосування епілептогену) за умов аналогічного застосування ІФН-2б відповідні показники зниження середньоефективної дози каїнової кислоти, яка викликала клонічні судоми та тонічну екстензію передніх кінцівок, знижувались на 45,0 %.

Особливості циклу спання-неспання в кіндлінгових щурів і ефекти ІФН-2б. ІФН-2б (10,000 МО/кг в/очер) у щурів контрольної групи викликав зменшення фази активного неспання, яка складала 27,4 % від загального континууму циклу спання-неспання (P>0,05). За умов використання ІФН-2б у щурів з розвинутим кіндлінг-синдромом тривалість активного неспання складала 38,6 % загального часу спостереження поведінки тварин, що було менше від такого в групі тварин з кіндлинговими проявами на 29,5 % (P<0,05). Застосування ІФН-2б викликало зменшення латентного періоду засинання тварин у групі інтактних тварин на 37,5 % (P<0,05) та на 12,0 % - у кіндлінгових щурів (P>0,05). Також ІФН-2б викликав збільшення тривалості фази повільнохвильового сну на 34,3 % у групі кіндлінгових тварин (P>0,05), у той час як в інтактних щурів застосування ІФН-2б супроводжувалось зниженням тривалості цієї фази на 13,0 % (P>0,05). Використання ІФН-2б у щурів з синдромом кіндлингу супроводжувалося зменшенням (на 24,5 %) тривалості фази латентного періоду парадоксального сну у порівнянні до такої в групі тварин з розвинутим кіндлінгом (P<0,05). Під впливом ІФН-2б спостерігалось збільшення тривалості фази парадоксального сну на 57,9 % у кіндлінгових щурів (P<0,05), у той час як в інтактних тварин реєструвалось незначне її подовження (на 12,7 %, P>0,05).

Корелятивні відносини в початковій і кінцевій фазах розвитку комплексів спайк-хвильових розрядів у різних структурах мозку й ефекти ІФН-2б.У період закінчення спайк-хвильових бурст, індукованих тестуючою дозою коразолу в ранньому періоді кіндлінга, значення коефіцієнта парної лінійної кореляції між контрлатеральними лобово-скроневими відведеннями перевищувало таке, зареєстроване на початку їх розвитку, на 34,0 % (P<0,05). Також достовірне зниження коефіцієнта кореляції в період закінчення спалаху спайк-хвильових розрядів мало місце між лівою лобово-скроневою й правою потилично-скроневою зонами (P<0,05). Найбільш виражене зростання значення коефіцієнта кореляції відзначалося в період закінчення бурст між лівою лобово-скроневою й правою лобово-потиличною областями. Під впливом ІФН-2б (1000,0 МО/кг в/очер) відзначалося збільшення коефіцієнта парної лінійної кореляції між лобово-скроневими відділами кори обох півкуль уже спочатку комплексів спайк-хвильових розрядів (на 73,0 % у порівнянні з контролем, P<0,05). Також у цей період реєструвалося зниження кореляції між лобово-скроневими відділами кори головного мозку правої півкулі й скронево-потиличними відділами кори мозку лівої півкулі. Крім того, мало місце достовірне зростання корелятивних відносин між лобово-потиличним відділом кори мозку правої півкулі й лобово-скроневим відділом кори мозку лівої півкулі (P<0,05). Подібні відносини мали місце в період закінчення спайк-хвильових бурст. Аналіз внутрішньопівкульних відносин показав, що під впливом ІФН-2б в початковій стадії розвитку спайк-хвильового комплексу реєструвалося зменшення досліджуванного показника між лобово-скроневими й скронево-потиличними відділами лівої півкулі. Крім того, у лівій півкулі реєструвалося збільшення корелятивних взаємин між лобово-скроневими й лобово-потиличними відділами кори. Подібні взаємини зберігалися в період закінчення генерування комплексів спайк-хвильових розрядів.

Вплив ІФН-2б на епілептичну активність, викликану в мигдалику. Через 1-2 хв після введення розчину натрієвої солі бензілпеніциліну (100,0 МО) у вентро-базальні відділи мигдалика інтактних щурів, яким застосовували ІФН-2б (1000,0 МО/кг), супроводжувалося розвитком спайкових потенціалів амплітудою від 200 до 550 мкВ, що виникали з частотою від 15 до 55 у хв. Через 20-30 хв з моменту застосування епілептогену потужність епілептичної активності становила 155,0+6,7 умов. од і була достовірно вищою, ніж у інтактних щурів, яким не застосовували ІФН-2б (P<0,05). При внутрішньоамигдалярному застосуванні натрієвої солі бензилпеніциліну у щурів із сформованим кіндлінгом на тлі введення ІФН-2б (1000,0 МО/кг, в/очер) через 0,5-1,0 хв у зоні ін'єкції конвульсанту виникали спайкові потенціали амплітудою від 230 до 450 мкВ, частотою від 20 до 50 у хв. В 3 з 9 щурів виникала генералізована іктальна активність, потужність якої становила 167,0+18,6 умов. од, що не відрізнялося від показника у інтактних щурів, яким застосовували ІФН-2б (P>0,05), але перевищували аналогічний показник у кіндлінгових тварин без застосування ІФН-2б (P<0,05). У віддаленому періоді кіндлінгу внутрішньоамигдалярне застосування розчину натрієвої солі бензилпеніциліну через 1,0-2,5 хв супроводжувалося виникненням у зоні мікроін'єкції конвульсанта спайкових потенціалів амплітудою від 170 до 450 мкВ та частотою від 25 до 60 у хв. В 3 з 8 щурів виникала генералізована іктальна активність, а потужність епілептичної активності склала 144,0+13,9 умов. од, що перевищувало відповідний показник в інтактних тварин (P<0,05). Введення розчину натрієвої солі бензилпеніциліну в вентро-базальні відділи мигдалика щурів з викликаним введеннями коразолу (1,0 мг/кг в/очер) кіндлінгом, яким застосовували ІФН-2б (1000,0 мг/кг, в/очер), супроводжувалося через 0,5-1,5 хв розвитком спайкових потенціалів, що виникали з частотою від 25 до 90 у хв в зоні введення епілептогену, амплітудою від 330 до 750 мкВ. У всіх щурів спостерігалось виникнення генерализованої іктальної активності, а потужність епілептичної активності склала 255,0+7,5 умов. од, що перевищувало відповідний показник у інтактних тварин, яким системно застосовували ІФН-2б (P<0,05).

Ефекти внутрішньонігрального застосування ІФН-2б.У досліджуваній групі (щури з коразол-індукованим кіндлінгом) після введення у ретикулярну частину чорної речовини ІФН-2б (10,0 мкг) перші міоклонічні скорочення м'язів відзначалися через 10-15 хв з моменту введення пікротоксину (1,0 мг/кг, в/очер). Латентний період виникнення перших судом був менше, ніж у кіндлінгових щурів без застосування ІФН-2б (P<0,05). У 12 із 14 тварин реєструвалися генералізовані клоніко-тонічні судомні напади, показник летальності перевищував такий у контролі (Р<0,05). Застосування коразолу кіндлінговим щурам після білатерального внутрішньонігрального введення ІФН-2б у ретикулярну частину чорної речовини викликало появу перших міоклонусів через 3,4+0,2 хв з моменту застосування конвульсанту, що було достовірно менше аналогічного показника у щурів в контролі (P<0,05). У 6 із 14 тварин спостерігались повторні судомні напади, які закінчилися загибеллю 5 щурів – показник летальності був на 15 % більше, ніж у тварин в контролі (Р<0,05). У кіндлінгових тварин з внутрішньонігральним введенням ІНФ-2б перші судомні реакції - здригування голови, окремі клонічні скорочення груп м'язів тулубу - спостерігались у 13 тварин через 1,3+0,3 хв з моменту введення бікукуліну. Ще через 2-4 хв у 12 тварин із 14 відзначалися клонуси м'язів усього тулуба й, у середньому, через 3-6 хв в 11 тварин виникали генералізовані клоніко-тонічні судомні напади. Протягом 30 хв спостереження у 6 щурів відзначалися повторні напади,