LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль інтерферону-2 альфа в патогенезі експериментального епілептичного синдрому (експериментальне дослідження)

що закінчилися їх загибеллю. Показник летальності був на 22 % більше, у порівнянні з таким у тварин в контролі (Р<0,05). Через 4,9+0,9 хв з моменту введення стрихніну (1,5 мг/кг) у кіндлінгових тварин, яким внутрішньонігрально застосовували ІФН-2б (10,0 мкг), виникали перші судомні прояви–здригування голови, тонічні скорочення м'язів тулуба й кінцівок. Протягом наступних 1,5-6 хв у 13 тварин реєструвалися генералізовані судомні напади. Тяжкість судом не відрізнялася від такої у щурів контрольної групи (P>0,05).

Ефекти введення ІФН-2б у вентро-базальні відділи мигдалика. Через 1,3+0,3 хв з моменту введення коразолу (25,0 мг/кг, в/очер), яке здійснювали за умов білатерального внутрішньоамигдалярного введення ІФН-2б (10,0 мкг) у кіндлінгових щурів виникали перші судомні реакції. Протягом наступних 2-8 хв у 83,3 % щурів відзначалися клонічні скорочення м'язів кінцівок і тулуба. Через 15-25 хв у 66,8 % щурів розвивались генералізовані клоніко-тонічні напади, а тяжкість судом не відрізнялася від такої в групі контролю (P>0,05). Системне введення коразолу (25,0 мг/кг), здійснене через 15 хв після мікроін'єкції ІФН-2б (10,0 мкг) в дорзальні відділи гіпокампа, приводило до появи перших судомних реакцій - через 2,3+0,6 хв з моменту введення епілептогену (P>0,05). Протягом наступних 3-16 хв спостерігалися клонічні скорочення м'язів тулуба й кінцівок. На протязі 30 хв спостереження у всіх щурів спостерігалися генералізовані клонічні прояви, а тяжкість судом не відрізнялася від такої у щурів без застосування ІФН-2б (P>0,05).

Особливості стану антиоксидантної системи у щурів в умовах застосування ІФН-2б. Через 60 хв після введення ІФН-2б (1000,0 МО/кг) рівень SH-небілкових груп знижувався в порівнянні з контролем на 34,9 %. Під впливом більшої дози (2000,0 МО/кг) рівень тіолових небілкових груп знижувався в порівнянні з контролем на 53,5 % (P<0,05), що було достовірно менше відповідних показників у групі тварин, яким застосовували ІФН-2б у вдвічі меншій дозі (P<0,05). Застосування ІФН-2б в дозі 2000,0 МО/кг на тлі введення обзидану (10,0 мг/кг, в/очер) супроводжувалося незначним (на 6,5 %), у порівнянні з контролем, зменшенням вмісту тіолових груп (P>0,05). Вміст небілкових дисульфідних груп під впливом ІФН-2б в дозі 1000,0 МО/кг збільшувався в 3,7 рази в порівнянні з контролем (P<0,05). На тлі застосування обзидану вміст тіолових груп перевищував відповідний показник у контролі на 17,3 % (P<0,05) і при цьому був достовірно менше, ніж у групах тварин, яким застосовували ІФН-2б. Застосування ІФН-2б в дозі 1000,0 МО/кг супроводжувалося зниженням вмісту тіолових груп у сироватці крові на 43,6 % у порівнянні з групою контролю (P<0,05). При цьому рівень дисульфідних груп зростав на 68,7 % (P<0,05). Більша доза ІФН-2б викликала зменшення рівня тіолових груп на 58,6 % у порівнянні з групою контролю (P<0,05), збільшення вмісту дисульфідних груп в 2,1 разу (P<0,05). Застосування ІФН-2б (2000,0 МО/кг, в/очер) на тлі введення обзидану не викликало істотних змін досліджуваних показників у порівнянні з контрольною групою. ІФН-2б в дозах 1000,0 і 2000,0 МО/кг викликав зниження вмісту аскорбінової кислоти. Під впливом ІФН-2б в меншій з досліджених доз реєструвалося зростання вмісту дегідроаскорбінової кислоти і дикетогулонової кислоти - на 42,3 % і на 87,1 % у порівнянні з групою контролю (P<0,05). У більшому дозуванні (2000,0 МО/кг) збільшення вмісту окислених форм аскорбінової кислоти відбувалося в порівнянні з групою контролю в 1,75 і в 2,48 разів (P<0,05). Застосування ІФН-2б на тлі введення обзидану не супроводжувалося зміною вмісту окислених форм аскорбінової кислоти (P>0,05).


ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у визначенні патогенезу епілептичного збудження за умов застосування ІФН-2б. Доведена залежність ефектів препарату від типу епілептичного синдрому.

1. Під впливом ІФН-2б в інтактних тварин відбувалось збільшення потужності біоелектричної активності кори головного мозку в дельта-діапозоні на 18,0 % та в тета-діапазоні на 19,2 % при зниженні потужності альфа-діапозону на 25,4 %, бета-діапозону - на 28,3%. Причому, зазначені ефекти реєструються протягом чотирьох годин з моменту в/очер застосування препарату і є найбільш вираженими при введенні у дозі 1000,0 МО/кг.

2. Під впливом ІФН-2б у тварин відзначалось пригнічення абсансної форми епілепсії, модульованої у ранній фазі формування коразол-індукованого кіндлінгу, що проявлялося в скороченні тривалості (на 38,5 %) й частоти генерування спайк-хвильових комплексів (на 46,7 %), скороченні загального часу їх існування вдвічі. Під впливом комбінованого застосування ІФН-2б й обзидану у дозах, які при самостійному застосуванні не є ефективними, відзначалось посилення протиепілептичного ефекту ІФН-2б.

3. У віддаленому періоді коразол-індукованого кіндлінгу під впливом ІФН-2б відбувалося посилення епілептиформних проявів, індукованих системним застосуванням тестуючої дози коразолу. Під впливом ІФН-2б полегшувались епілептогенні ефекти каїнової кислоти у тварин із сформованим кіндлінгом - як у відношенні клонічних судом, так і тонічної екстензії передніх кінцівок. Середньоефективні дози каїнової кислоти, які викликали клонічні судоми та тонічну екстензію передніх кінцівок, знижувались вдвічі порівнянні до визначених середньоефективних доз епілептогену при його самостійному використанні. Потенціювання функціональної активності системи ендогенних збуджуючих амінокислот ІФН-2б може представляти один з механізмів патогенезу кіндлінг-індукованого хронічного епілептичного синдрому.

4. За умов коразол-викликаного кіндлінгу спостерігались розлади циклу спання-неспання у вигляді подовження фази активного неспання, скорочення повільнохвильової фази сну, подовження латентного періоду парадоксального сну та скорочення його тривалості. Під впливом ІФН-2б у кіндлінгових тварин відбувалось скорочення фази активного неспання ─ на 29,5 %, збільшення тривалості фаз повільнохвильового (на 34,3 %) та парадоксального сну (на 57,9 %), скорочення латентного періоду виникнення парадоксального сну ─ на 24,5 %,. В інтактних тварин застосування ІФН-2б супроводжувалось скороченням латентного періоду засинання ─ на 37,5 %.

5. Розвиток спалахів спайк-хвильових розрядів супроводжувався збільшенням міжпівкульної кореляції між гомотопічними відділами кори головного мозку, а також послабленням корелятивних відношень між лобним і потиличним відділами. Під впливом ІНФ-2б відбувалось прискорене формування корелятивних міжпівкульних відношень, характерних для періоду припинення генерування спайк-хвильових комплексів у щурів з коразол-індукованою формою абсансної епілепсії.

6. У ранньому періоді коразол-індукованого кіндлінгу ІФН-2б, при його системному застосуванні, викликав підвищення чутливості нейрональних структур вентробазальних відділів мигдалини до епілептогенної дії натрієвої солі бензилпеніциліну. Причому, полегшення епілептогенезу реєструвалось як у ранньому, так і у віддаленому періоді кіндлінгу. Під впливом локального введення ІФН-2б (10,0 мкг) у ретикулярну частину чорної речовини у тварин з коразол-індукованим кіндлінгом відзначалось підвищення чутливості до епілептогенної дії пікротоксину, бікукуліну та коразолу, подібний ефект був відсутній відносно стрихніну.

7.