LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль кальцію в структурно-функціональних змінах тканин за умов гіперхолестеринемії

необхідного для активації актоміозинової системи. У щурів ми аналізували АХ- і адреналін-індуковані реакції. На ізольованих препаратах черевної аорти тварин контрольної групи спостерігалось розслаблення судинних препаратів під дією ацетилхоліну (АХ) (1*10-4 ммоль/л) на 1,4+0,07 мН від рівня вихідного напруження і їх скорочення з амплітудою 1,23+0,1 мН при дії адреналіну (А) (5*10-5 ммоль/л). Перфузія препаратів в безкальцієвому розчині не впливала на ацетилхолін-індуковані реакції, які пов'язані із вихідом К+ із клітини і тому вважаються кальцій-незалежними, але повністю пригнічувала скоротливі реакції на адреналін.

В умовах тривалої ендогенної ГХС, в препаратах черевної аорти не відмічалось стійкого тонусу, можливо внаслідок нестабільного електролітного статусу; в них також були відсутні обидва типи судинних реакцій – розслаблення і скорочення, в основі чого могла лежати стійка деполяризація ендотеліальних клітин, а також ушкодження їхньої морфологічної структури. Порушенню функціональної активності аортимогласприяти і надлишкова активація NO-синтази ендотелію внаслідок значного збільшення входу Са2+ в умовах ГХС і утворення надлишку оксиду азоту.

В умовах блокування потенціал-залежних Са2+-каналів L-типу ніфедипіном скоротливі реакції препарату черевної аорти на А не тільки відновлювались, але навіть за амплітудою перевищували такі в інтактній аорті (1,7+0,4 мН). Можливо це носило компенсаторний характер на зниження тонусу судин внаслідок тривалого блокування потенціал-залежних кальцієвих каналів L-типу. Реакції на АХ як в розчині Тіроде, так і в безкальцієвому розчині не реєструвались тому, що вже релаксована аорта не реагувала розслабленням на АХ. В безкальцієвому розчині не було реакцій і на адреналін, оскільки скорочення ГМК є кальційзалежними.

В умовах відтворення ендогенної ГХС на фоні блокади АПФ у щурів значно менше пригнічувались АХ-індуковані реакції, які в середньому становили 1,0+0,1 мН. Скоротливі реакції на А відновлювались в меншій мірі, вони становили в середньому 0,75+0,2 мН. На наш погляд, зменшення синтезу ангіотензину-II і альдостерону в цих експериментах призводило до підвищення концентрації калію в плазмі і зменшення вихіду калію з клітини. Цей процес супроводжувався зменшенням розслаблення на ацетилхолін і підвищенням позаклітинної концентрації калію, що може гіперполяризувати мембрану і зменшити, таким чином, реакцію на адреналін.

Після блокування a1-адренорецепторів за допомогою празозіну на фоні ГХС не було зареєстровано жодної реакції ні на АХ, ні на адреналін. Празозін міг викликати стійке розслаблення судин, тому не було зареєстровано додаткових реакцій розслаблення. Хоч реакції на адреналін були відсутні, після первинного розтягування препарату спостерігалась їх фазна спонтанна активність з частотою 3,0+1,0 скорочення за хвилину. Під дією адреналіну ця активність зростала до 6,0+1,0 скорочень за хвилину, а потім падала до 1-2 скорочень. Тобто спостерігались фазні поодинокі скорочення, частота яких на фоні адреналіну збільшилась. В той же час тонічні скорочення на адреналін не відмічались. Можливо, це є відображенням функціональної значущості лігандзалежних каналів в аорті, щільність яких в цьому органі більша, ніж потенціалзалежних, тому в проведеному нами дослідженні блокування перших знижувало вміст тканинного кальцію в 30-100 разів, а блокування других лише в 3-18 разів .

Додавання щурам Mg2+ і K+ в складі аспаркаму в процесі відтворення ГХС приводило до того, що скоротлива активність ізольованих препаратів черевної аорти майже не пригнічувалась. Вони скорочувались на адреналін з силою 1,5+0,5 мН і розслаблялись на ацетилхолін з амплітудою 1,2+0,3 мН (рис. 9). Можна думати, що Mg2+ і K+, відновлюючи електролітну рівновагу, сприяли реполяризації деполяризованого мембранного потенціалу.

Отже, проведене дослідження переконливо показало, що надмірне збільшення вмісту Ca2+ при тривалій ГХС викликало пригнічення скоротливої активності ізольованих препаратів черевної аорти щурів, а застосування антагоністів кальцію значно зменшувало негативний вплив ГХС. Особливо вираженою виявилась протекторна дія аспаркаму (Рис.9).




Рис.9. Скоротливі реакції ізольованих препаратів черевної аорти щурів 7 групи (ГХС+аспаркам) на дію вазоактивних речовин. Стрілками позначено початок дії препарату. А – адреналін (5*10-5 ммоль/л); АХ – ацетилхолін (1*10-4 ммоль/л); Х – відмивання розчинів.


Вплив ГХС і антагоністів кальцію на частоту серцевих скорочень тварин.

У тварин контрольної групи ЧСС коливалась в межах 440-449 уд/хв. За умов моделювання ГХС стресом спостерігалось збільшення частоти серцевих скорочень, яке не було статистично вірогідним. Зареєстроване незначне збільшення ЧСС у щурів можна пояснити високим симпатичним тонусом у тварин даного виду. З цим фактом пов'язано і те, що застосування на фоні ГХС антагоністів кальцію суттєвого впливу на ЧСС не мало, хоч спостерігалась тенденція до зменшення цього показника. Зміни ЧСС, що спостерігались у тварин всіх груп не мали сильних корелятивних зв'язків ні з вмістом кальцію в серці і сироватці крові щурів, ні з рівнем загального холестерину.

Вплив ендогенної гіперхолестеринемії і антагоністів кальцію на модуляцію параметрів ЕМГ і нейро-міогенні зв'язки.

Відомо, що навіть в стані відносного фізіологічного спокою м'язи проявляють незначну електричну активність, пов'язану з асинхронним напруженням невеликої кількості тонічних рухових одиниць. В реалізації тонічного м'язового напруження важливу роль відіграють іони кальцію.

Проведене дослідження показало, що у щурів контрольної групи середня амплітуда хвиль ЕМГ і peak ratio (максимальне відношення кількості турнів ЕМГ до середньої амплітуди хвиль за 1 с) коливались в межах фізіологічної норми (табл. 8).

Таблиця 8

Електроміографічні показники m. biceps femoris контрольних щурів (1), з відтвореною ГХС (3) і при застосуванні антагоністів Са2+ (4-7), (М+m, N=97)


Примітки:

* - достовірні зміни по відношенню до значень групи 1;

** - достовірні зміни по відношенню до значень групи 3.


В процесі відтворення ГХС (3 група) середня амплітуда хвиль ЕМГ і peak ratio зростали впродовж всього експерименту, з максимумом через 15 тижнів (366,95+15,61 мкВ (P<0,05). Вірогідне збільшення peak ratio з одночасним підвищенням середньої амплітуди ЕМГ може свідчити про включення в процес формування тонічної ЕМГ більшої кількості функціонуючих м'язових волокон.

Блокування потенціал-залежних Са2+-каналів L-типу на фоні відтворення ГХС (4 група) супроводжувалось вірогідним зниженням амплітуди. Через 21 тиждень середня амплітуда ЕМГ наближалась до її значення у контрольних щурів. Вірогідне зменшення peak ratio в цих умовах свідчило про збільшення нейрогенних впливів на амплітуду ЕМГ.

Блокування АПФ на фоні відтворення ГХС (5 група) супроводжувалось початковим збільшенням середньої амплітуди ЕМГ і peak ratio, що свідчило про її переважно міогенну природу. Через 15 тижнів відмічалось зменшення середньої амплітуди ЕМГ і peak ratio, тобто превалювали нейрогенні механізми модуляції електроміографічних показників.

Після блокування a1-адренорецепторів (6 група) спостерігались зміни