LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль кальцію в структурно-функціональних змінах тканин за умов гіперхолестеринемії

ЕМГ, подібні до тих, що відмічались після блокади потенціалзалежних Са2+ каналів L-типу.

Калій-, магній-, аспарагінат на фоні ГХС (7 група) викликав зростання середньої амплітуди ЕМГ і peak ratio (Р<0,05) впродовж майже всього дослідження.

В умовах ГХС зростала середня амплітуда хвиль ЕМГ. Найбільш виражені зміни ЕМГ відмічались через 15 тижнів від початку експерименту, тобто в період максимального збільшення вмісту кальцію в скелетному м'язі і ХС в крові. Виявлена кореляція між значеннями середньої амплітуди ЕМГ, вмістом кальцію в скелетних м'язах, головному мозку і холестерину в крові. Це дає підставу думати, що в умовах ГХС зміни ЕМГ значною мірою пов'язані саме з цими показниками.

Рухова і дослідницька діяльності тварин в умовах гіперхолестеринемії і застосування антагоністів кальцію.

У тварин контрольної групи рухова активність і дослідницька діяльність суттєво не змінювались з часом дослідження, що добре узгоджується з даними літератури [Трахтенберг и соавт.,1991; Буреш, Бурешова, Хьюстон, 1991; Саркисов, Куликов, Коломойцева, 1996].

В умовах ГХС локомоторні реакції щурів впродовж всього дослідження були посиленими відносно тварин контрольної групи, а їх дослідницька діяльність прогресивно знижувалась (рис.10А).

Блокування потенціалзалежних Ca2+ каналів L-типу знижувало рухову активність і підвищувало дослідницьку діяльність.




Рис. 10. Поведінкові реакції щурів з відтвореною ГХС (3) і тих, що на фоні ГХС отримували аспаркам (7) в тесті "відкрите поле"

Вісі – час дослідження, тижні. Коло – показники поведінки тварин контрольної групи, прийняті за 100 %. Довгий штрих - значення рухової діяльності тварин по відношенню до значень контрольної групи, %. Короткий штрих – значення дослідницької діяльності тварин по відношенню до значень контрольної групи, %.


Блокада АПФ суттєво впливала на рухову активність, але дослідницька діяльність залишалась досить зниженою.

У щурів після блокування a1-адренорецепторів на фоні ГХС покращувалась рухова і дослідницька активність, особливо в другій половині дослідження.

Найбільшу протекторну дію щодо поведінкових реакцій тварин мав калій-, магній-, аспарагінат (рис.10В). Рухова активність тварин цієї групи практично з перших тижнів дослідження сягала значень контролю. Такі показники свідчать про зменшення процесу невротизації внаслідок тривалої зооконфліктної ситуації. Дослідницька діяльність тварин досить суттєво виросла, особливо після 12-ти тижнів експерименту.


Заключення


Таким чином, проведене дослідження переконливо свідчить про те, що у щурів можна досить легко і швидко відтворити модель ендогенної ГХС шляхом обмеження їх життєвого простору: вже через 3 тижні від початку експерименту спостерігалось стійке підвищення рівня загального холестерину у крові, на відміну від аліментарної ГХС, коли вміст ХС в крові щурів практично не виходив за межі фізіологічної норми впродовж 12 тижнів. В якості кондиціонуючого фактору ми використовували NaCl, який посилював ефекти ГХС на 18-20%. Розроблена модель дозволяє працювати на щурах, які вважаються резистентними до надлишку холестерину. Особливість розробленої моделі, яка, по суті, є стресс-індуковоною, полягає у тому, що в кров поступає ендогенний ХС, надлишок якого утворюється клітинами організму. Для стрес-індукованої ГХС характерним було значно більш виражене підвищення вмісту ХС в крові, у порівнянні з аліментарною гіперхолестиренемією, відтвореною шляхом надлишкового введення холестерину ззовні.

Зважаючи на те, що в основі розробленої нами моделі ГХС лежить реакція організму на стрес, то основним запускаючим її механізмом безумовно була активація симпато-адреналової системи, вторинним посередником якої, як відомо, є Са2+ [Barrit, Hughes, 1991; Авдонін, Ткачук, 1994; Tordjmann et al., 1995], тому активація цієї системи супроводжувалась збільшенням входу Са2+ в клітини різних органів, активуючи каскад внутрішньоклітинних процесів, що призводили до утворення в них надлишку холестерину (Рис.11).

Рис.11. Схема індукційної ролі кальцію в синтезі ендогенного холестерину.

М – мембрана, СПР – саркоплазматичний ретикулюм, МХ – мітохондрія, КМ – кальмодулін, Са-КМ-ПК – кальмодулінзалежна протеїнкіназа, ФІ – фосфотиділінозитол, ІФ3 – інозитолтрифосфат, ДАГ – діацилгліцерол, ПК-С – протеїнкіназа С, ХС – холестерин, ХС ЛПВЩ – холестерин ліпопротеїдів високої щільності.


Значне збільшення вмісту загального холестерину в крові відмічалось нами вже на початку експерименту і підтримувалось на дуже високому рівні впродовж всього дослідження (21 тиждень). При значному і тривалому надлишковому збільшенні холестерину в крові дуже ймовірним є порушення клітинних мембран різних органів, що збільшує їх проникність для Са2+.

Порушення кальцієвого гомеостазу сприяло значному накопиченню кальцію у всіх досліджених органах, причому воно корелювало із збільшенням вмісту холестерину і зменшенням вмісту кальцію в крові. Проведене дослідження показало, що резистентність різних органів до ушкоджуючого впливу надлишку ХС неоднакова, найбільш чутливими виявились аорта і печінка.

Надлишковий холестерин, який при короткотривалій дії стресора має адаптивне значення, при його довготривалій дії набував характер негативного чинника. Результати проведеного нами дослідження свідчать, що він сприяв значному накопиченню кальцію в тканинах різних органів і викликав, в кінцевому рахунку, порушення морфологічної структури різних органів, зокрема судин, серця, печінки, головного мозку. Порушення структури відбивалось на функціях. Так, в склерозованих судинах пригнічувалась їх електрична і скоротлива активність.

Зважаючи на отримані дані про накопичення значної кількості надлишкового кальцію в досліджених органах в процесі розвитку ендогенної ГХС, виникає питання про можливі шляхи його надходження в клітини для визначення механізмів розвитку ендогенної ГХС.

Оскільки серед можливих шляхів входу Са2+ в клітину можуть бути: a1-адренорецептори, потенціалзалежні Са2+ канали L-типу, які широко розповсюджені в тканинах, порушення електролітного балансу або збільшення продукції ангіотензину ІІ, в проведеному дослідженні було визначено участь цих шляхів в негативному впливі ендогенної ГХС на структурно-функціональну організацію всіх досліджених органів шляхом застосування антагоністів, які перешкоджали входу Са2+ в клітину. Дослідження показали, що на фоні відтворення ендогенної ГХС, блокування a1-адренорецепторів чи потенціалзалежних Са2+ каналів L-типу в найбільшій мірі перешкоджало порушенням функціональної і морфологічної організації досліджених органів. Отримані нами дані переконливо свідчать про вклад кожного з цих факторів в порушення структури і функції всіх досліджених органів, а також про можливість попередження і корекції негативних наслідків ГХС шляхом зменшення входу Са2+ в клітини за допомогою тих чи інших антагоністів кальцію.

Проведене нами дослідження дає підстави вважати, що в умовах ендогенної ГХС можлива активація ренін-ангіотензинової системи, яка вносить значний вклад у порушення морфо-функціональної організації органів, зокрема судин, за рахунок збільшення вмісту кальцію.