LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль кальцію в структурно-функціональних змінах тканин за умов гіперхолестеринемії

1996; Уманский, 1996; Froese et al., 1999], що в цих умовах змінюється чутливість та спорідненість мембранних рецепторів до ряду гормонів і стає можливим розвиток так званого "тканинного остеопорозу", коли кальцій може виходити у міжклітинний простір і вимиватись током крові. В наших дослідах це проявлялось у поступовому зниженні рівня тканинного кальцію майже до вихідних значень через 21 тиждень від початку експерименту.

Отже, в умовах ендогенної ГХС прогресивне збільшення в плазмі крові ХС супроводжувалось значним зменшенням в ній вмісту Са2+. Накопичення кальцію в досліджених органах призводило до ушкодження їх морфологічної структури в тій чи іншій мірі.

Зміни вмісту тканинного кальцію у досліджених органах при ендогенній гіперхолестеринемії і блокуванні потенціалзалежних кальцієвих каналів L-типу (4 група тварин).

Зважаючи на широку розповсюдженість потенціалзалежних Са2+ каналів L-типу в організмі, нам уявлялось важливим визначення їх вкладу в надмірне накопичення кальцію в різних органах при відтворенні ендогенної ГХС.

Аналіз отриманих даних показав, що в умовах ГХС блокування потенціалзалежних Са2+ - каналів L-типу за допомогою ніфедипіну попереджувало стійке збільшення вмісту кальцію у всіх досліджених органах. Так, в аорті вже через 3 тижні від початку експерименту вміст кальцію не тільки не підвищувався, але був навіть нижчим за його значення у тварин контрольної групи і підтримувався на цьому рівні впродовж всього експерименту (рис. 3).

Рис. 3. Динаміка вмісту кальцію в аорті щурів 1, контрольної групи (білі стовпчики), 3 групи – тварини з ГХС (чорні стовпчики) та 4 групи – тварини з ГХС+ніфедипін (сірі стовпчики) впродовж експерименту. По вісі абсцис – час від початку досліду, тижні; по вісі ординат – концентрація кальцію, ммоль/ кг.


Аналіз морфологічної структури аорти (через 21 тиждень) показав, що блокування потенціалзалежних Са2+ - каналів L-типу не усувало повністю її пошкодження, але зменшувало їх: еластичні мембрани залишались витонченими, волокна розрізненими, без чітких контурів, але розпаду і дегенерації мембран не виявлено. Простір між мембранами був розширений і заповнений ксантомними, гладеньком'язовими клітинами і фібробластами. Ядра гладко'мязових клітин поліморфні. Ендотелій набухлий, але цілісність його не порушена. Стереометричні дослідження стінки аорти виявили значне зростання кількості клітинних елементів в порівнянні з показниками щурів з відтвореною ГХС (12,00+1,06 на 2500 мкм2 , Р<0,05).

Аналогічним чином, блокування потенціалзалежних Са2+ - каналів L-типу попереджувало збільшення вмісту кальцію в міокарді: впродовж перших 15 тижнів він не відрізнявся від значень у контрольних щурів, а через 18 тижнів навіть знижувався відносно його значень у щурів контрольної групи.

Динаміка вмісту кальцію в скелетному м'язі була подібною тій, що спостерігалась в міокарді: через 3 тижні рівень тканинного кальцію в скелетному м'язі знижувався майже до контрольних величин, а через 18 тижнів цей показник ставав навіть нижчим за контрольні значення і складав 1,1+0,1 ммоль/кг.

У головному мозку вміст кальцію знизився в перші 12 тижнів в середньому в 1,9 разів, а через 15 тижнів і до кінця експерименту – в 5 разів, порівняно з його вмістом у щурів з ГХС без застосування ніфедипіну, але впродовж практично всього експерименту вміст кальцію перевищував його значення у контрольних щурів.

Застосування ніфедипіну не з початку моделювання ГХС, а на піку її прояву, тобто з 12-го тижня, також досить суттєво знижувало рівень тканинного кальцію в досліджених органах, але в меншій мірі, ніж при його застосуванні паралельно з розвитком ГХС (Р>0,05). Отримані дані можуть свідчити, що впродовж перших 12 тижнів моделювання ГХС функціональна активність мембранних структур залишається майже неушкодженою.

Вміст кальцію в плазмі крові різко збільшувався впродовж перших 6 тижнів до значень 5,17 +0,20 ммоль/л. Через 15 тижнів спостерігалось максимальне його збільшення, яке сягало 7,99+0,09 ммоль/л. Через 18-21 тиждень рівень кальцію у сироватці крові знижувався навіть нижче рівня контролю. Найбільш високий рівень кореляції між вмістом кальцію в досліджених органах і крові виявлено в період 15-21 тиждень дослідження (r= 0,99; P<0.001).

В печінці після блокування потенціалзалежних Са2+ - каналів L-типу вміст кальцію впродовж перших 9 тижнів від початку дослідження теж був майже на рівні його значень у контрольних щурів. Через 12 тижнів він становив 1,97+0,03 ммоль/кг, а через 15 тижнів – 2,99+0,01 ммоль/кг, тобто вміст кальцію в печінці знижувався майже в 20 разів порівняно з щурами, у яких ГХС формувалась без блокування потенціалзалежних Са2+ - каналів L-типу. Цей факт цікавий тим, що в печінці не виявлено потенціалзалежних Са2+ - каналів L-типу. Зважаючи на це, не виключено, що ніфедипін впливав на вміст кальцію в цьому органі непрямо.

Блокування потенціалзалежних Са2+-каналів L-типу супроводжувалось зменшенням вмісту ХС та ХС ЛПВЩ в крові (табл.2). Коефіцієнт кореляції між вмістом ХС ЛПВЩ крові і кальцію печінки впродовж всього часу дослідження був досить високим і вірогідним: r=0,83-0,86, Р<0,001.

Таблиця 2

Динаміка вмісту ХС і ХС ЛПВЩ в сироватці крові щурів при

блокуванні потенціалзалежних кальцієвих каналів на фоні ГХС (М+m, N=38)


Примітки:

* - достовірні зміни по відношенню до значень групи 1;

* * - достовірні зміни по відношенню до значень групи 3.


Таким чином, отримані дані дають підставу вважати, що ендогенна ГХС розвивалась, значною мірою, в результаті надмірної активації потенціалзалежних Са2+- каналів L-типу, оскільки пригнічення цього шляху надходження Ca2+ в клітину значно зменшувало його вміст в досліджених органах і ХС в сироватці крові.


Роль ренін-ангіотензинової системи у збільшенні вмісту тканинного кальцію при ендогенній гіперхолестеринемії (5 група тварин).

Відомо, що активація ренін-ангіотензин-альдостеронової системи сприяє підвищенню рівня внутрішньоклітинного кальцію, тому блокатори рецепторів АТ 1, АТ 2 і ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) широко використовуються в клініці і фізіологічних експериментах з метою запобігання гіпертрофії і гіперплазії судин та міокарду [Tamura et al., 2000; Gouzalez et al., 2001; Mandarim-Lacerda, Pereira, 2001], надмірного синтезу колагену [Molteni et al., 2000], зниження активації ПОЛ [Свіщенко та ін., 2002], тощо. У зв'язку з цим, важливим уявляється визначення ролі ренін-ангіотензинової системи у підвищенні вмісту кальцію у досліджених нами органах і їх ушкодженні в умовах розвитку ендогенної ГХС. В проведеному дослідженні ми використовували блокатор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) еналаприл. Проведене нами дослідження показало, що застосування еналаприлу з початку відтворення ГХС значно збільшувало вміст тканинного кальцію в досліджених органах, особливо в аорті (рис. 4), де це збільшення перевищувало значення у контрольних щурів в 15-30 разів і було в 6-8 разів більшим за його рівень у щурів з ГХС. Зокрема в аорті значне збільшення вмісту кальцію спостерігалось на початку дослідження і тривало 9 тижнів, після чого (12-15 тижні) вміст кальцію зменшувався до рівня, не тільки нижчого за