LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль кальцію в структурно-функціональних змінах тканин за умов гіперхолестеринемії

рівень у щурів з ГХС, але також у контрольних щурів. Мінімальний вміст кальцію становив 82,10+1,10 ммоль/кг і спостерігався через 12 тижнів після початку моделювання ГХС. Через 18 тижнів вміст тканинного кальцію знову перевищував його рівень у щурів з ГХС.

Рис. 4. Динаміка вмісту кальцію в аорті щурів 1, контрольної групи (білі стовпчики), 3 групи – тварини з ГХС (чорні стовпчики) та 5 групи – тварини з ГХС+блокування АПФ (посмуговані стовпчики) впродовж експерименту. По вісі абсцис – час від початку досліду, тижні; по вісі ординат – концентрація кальцію, ммоль/ кг.


Подібна динаміка вмісту кальцію спостерігалась також в серці, посмугованому м'язі і головному мозку, але зміни були кількісно менш вираженими, ніж в аорті.

Дуже вираженими були зміни вмісту кальцію в печінці: в період перших 6 тижнів він збільшувався в 10-12 разів, після чого інтенсивно знижувався до значень, які наближались до його вмісту у контрольних щурів (9-21 тиждень).

Динаміка рівня кальцію в досліджених органах у тварин, яким вводили еналаприл починаючи з 12-го тижня, аналогічна тій, що спостерігалась у тварин при застосуванні еналаприлу з початку моделювання ендогенної ГХС, але кількісні показники вмісту кальцію при цьому були дещо вищими.

Рівень кальцію в крові при блокуванні АПФ впродовж перших 12 тижнів мав тенденцію до зниження. Через 15 тижнів він різко зростав і перевершував показники тварин з ГХС. На останніх тижнях дослідження рівень кальцію в сироватці крові становив 0,22+0,05 і 0,18+0,01 ммоль/л, що було нижче значень тварин з ендогенною ГХС. Нами виявлена висока ступінь вірогідності (Р<0,001) кореляційних коефіцієнтів між вмістом кальцію в крові і тканинним кальцієм. Відомо, що блокування АПФ блокує вихід кальцію із внутрішньоклітинних депо і може викликати його масовий вхід із позаклітинного простору [Авдонин, Ткачук, 1994]: при заблокованих внутрішньоклітинних депо вхід зовнішнього кальцію може бути в декілька разів більший, ніж за фізіологічних умов. Такий високий рівень кальцію в цитозолі сприяє активації механізмів його виведення. Мабуть, цей процес і віддзеркалюють отримані нами результати про значне збільшення вмісту кальцію в крові через 9-15 тижнів дослідження.

Застосування еналаприлу на фоні розвитку ендогенної ГХС попереджувало значне підвищення рівня ХС в крові шурів впродовж всього експерименту порівняно з тваринами, у яких ГХС моделювали без блокування АПФ (табл.3).

Таблиця 3

Динаміка вмісту ХС і ХС ЛПВЩ в сироватці крові щурів

при блокуванні АПФ на фоні ГХС (М+m, N=36)


Примітки:

* - достовірні зміни по відношенню до значень групи 1;

* * - достовірні зміни по відношенню до значень групи 3.


Особливо виражене зменшення рівня загального ХС спостерігалось впродовж перших 6 тижнів моделювання ГХС, причому відмічалось значне і вірогідне зменшення ХС ЛПВЩ. Звертає на себе увагу той факт, що відносний вклад ХС ЛПВЩ на перших тижнях дослідження залишався досить високим і становив близько 60% від вмісту загального ХС, що було дещо вищим за норму, але нижчим за їх значення у тварин з ГХС. Однак, впродовж експерименту відсоток ХС ЛПВЩ від рівня загального холестерину неухильно падав. Кореляційний аналіз отриманих даних показав, що найбільш високий коефіцієнт кореляції існує між рівнем загального ХС і ХС ЛПВЩ саме на початку розвитку ГХС.

Свідченням протекторної ролі блокування АПФ в умовах розвитку ГХС були результати морфологічного аналізу досліджених органів. Так, у аорті, стінка якої зазнає ушкоджуючого впливу ГХС у найбільшій мірі, застосування еналаприлу впродовж всього дослідження зменшувало ушкоджуючий вплив ГХС на її структурно морфологічні характеристики: не було виявлено порушення цитоархитектоніки, явищ ксантоматозу і атероматозу, зберігалась цілісність ендотелію. В той же час застосування еналаприлу не усувало повністю ушкоджуючий вплив ГХС: спостерігався набряк ендотелію, витончення еластичних мембран, проліферація ГМК, фібробластів. Кількість клітин в стінці аорти на 2500 мкм2 – 11,38+1,06, що, приблизно, в 1,5 рази перевершує відповідні показники тварин контрольної групи і групи з ендогенною ГХС. Морфологічна організація тканин серця, скелетного м'яза, печінки і головного мозку не відрізнялась від означеної за фізіологічних умов, тобто тканини мали звичайну будову. Слід зазначити, що ці тканини мали високу резистентність до впливу ГХС, і їхні структурні зміни не були вираженими при ГХС.

Отже, проведене нами дослідження дає підстави вважати, що в умовах ендогенної ГХС можлива активація ренін-ангіотензинової системи, яка вносить значний вклад у порушення морфо-функціональної організації окремих органів, зокрема судин, за рахунок збільшення вмісту кальцію. Блокування активності АПФ зменшувало вміст ХС в крові, а також зменшувало пошкоджуючий вплив ГХС на морфологічну структуру досліджених органів.

Вплив блокування a1-адренорецепторів на вміст кальцію в досліджених органах щурів при ендогенній гіперхолестеринемії (6 група тварин).

За фізіологічних умов активація a1-адренорецепторів через деполяризацію і стимуляцію фосфоліпази С призводить до підвищення внутрішньоклітинної концентрації Ca2+. Для визначення вкладу цих рецепторів в розвиток гіперкальцігістії при ендогенній ГХС, ми застосовували антагоніст цієї групи рецепторів - празозін.

Проведене нами дослідження показало, що після блокади a1-адренорецепторів, вміст кальцію в досліджених органах значно зменшувався впродовж майже всього експерименту. Так в аорті, вміст кальцію починав зменшуватись через 6 тижнів після початку дослідження і залишався на рівні, нижчому, ніж у щурів з ГХС і у контрольних щурів впродовж всього експерименту (рис.5).


Рис. 5. Динаміка вмісту кальцію в аорті щурів 1, контрольної групи (білі стовпчики), 3 групи – тварини з ГХС (чорні стовпчики) та 6 групи – тварини з ГХС+блокування a1-адренорецепторів (посмуговані стовпчики) впродовж експерименту. По вісі абсцис – час від початку досліду, тижні; по вісі ординат – концентрація кальцію, ммоль/ кг.


Мікроскопічні дослідження стінки аорти щура показали, що блокування a1-адренорецепторів не усувало повністю пошкоджень, викликаних ГХС. Кількість клітин на одиницю площі, що досліджувалась, дорівнювала 7,88+0,65, що було дещо більшим від значень тварин як контрольної групи, так і групи з ГХС.

Вміст кальцію в серці і скелетному м'язі впродовж дослідження теж був вірогідно нижчим за значення тварин з ГХС. Динаміка вмісту кальцію в головному мозку була подібною до тієї, що відмічалась в аорті.

В печінці блокування a1-адренорецепторів практично не впливало на вміст тканинного кальцію впродовж 6 тижнів, після чого його вміст зменшувався до рівня, нижчого, ніж у тварин з ГХС і контрольних тварин. Отже, блокування a1-адренорецепторів впливало на вміст тканинного кальцію в аорті і печінці в більшій мірі, ніж на його вміст в інших досліджених органах.

Застосування антагоністу a1-адренорецепторів з 12-го тижня моделювання ендогенної ГХС, супроводжувалось зниженням вмісту кальцію в досліджених органах навіть у більшій мірі, ніж його застосування з перших днів розвитку ендогенної ГХС.

Аналіз вмісту загального ХС