LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль кальцію в структурно-функціональних змінах тканин за умов гіперхолестеринемії

крові показав, що його рівень був вищим за норму впродовж майже всього експерименту, але в перші 3 тижні він збільшувався в значно меншій мірі, ніж в дослідах без блокування рецепторів (табл. 4).

Таблиця 4

Динаміка вмісту ХС і ХС ЛПВЩ в сироватці крові щурів при блокуванні

a1-адренорецепторів на фоні ГХС (М+m, N=35)



Примітки:

* - достовірні зміни по відношенню до значень групи 1;

* * - достовірні зміни по відношенню до значень групи 3.

Що стосується ХС ЛПВЩ, то його рівень впродовж експерименту прогресивно зменшувався, починаючи з 9-го тижня експерименту. На 18-му і 21-му тижнях цей показник був навіть нижчим за значення тварин контрольної групи і становив всього 13,66+1,15% і 19,90+1,26% відповідно від рівня загального ХС. Як виявилось, празозін в найбільшій мірі знижував відсоток ХС ЛПВЩ.

Існує багато відомостей [Moiseev, Ivleva, Kobalava, 1995; Ikeno et al., 1998; Woisetshlager et al., 2002], що блокування a1-адренорецепторів призводить до зниження рівня ХС і підвищення ХС ЛПВЩ. Вірогідне збільшення рівня ХС і зменшення ХС ЛПВЩ крові при тривалій дії антагоніста можна пояснити як видовими реакціями тварин, що застосовувались в експерименті, так і відмінностями умов експерименту. Але на наш погляд найбільш вірогідним виглядає припущення, що різке зменшення вмісту тканинного кальцію печінки приводить до зменшення утворення ХС ЛПВЩ, особливо на останніх тижнях дослідження. Крім того, тривале застосування константних доз блокаторів може викликати сенситизацію a1-адренорецепторів.

Динаміка рівня кальцію в сироватці крові тварин була подібна тій, що спостерігалась у контрольних щурів, але вміст кальцію був більший.

Кореляційний аналіз виявив самий високий коефіцієнт між вмістом кальцію і загального ХС в сироватці крові як перших r=0,87 (Р<0,05), так і на останніх r=0,98 (Р<0,001) тижнях дослідження.

Таким чином, застосування антагоністу a1-адренорецепторів у щурів з ендогенною ГХС, досить суттєво знижувало рівень тканинного кальцію в усіх досліджених органах, що вірогідно корелювало з підвищенням вмісту кальцію в сироватці крові. Кількісні відмінності вмісту кальцію в досліджених органах можливо пов'язані з відмінностями у щільності і сенситизації a1-адренорецепторів в досліджених органах. Празозін дещо зменшував негативний вплив ГХС на морфологічну структуру досліджених органів.

Вплив іонів калію і магнію на вміст кальцію в досліджених органах при моделюванні ендогенної гіперхолестеринемії (7 група тварин).

Відомо, що K+ і Mg2+ впливають на електролітний гомеостаз, який лежить в основі нормального функціонування організму. Вони активують також ферменти обміну ХС і мають тісний функціональний зв'язок з іонами кальцію. З погляду на те, що калій-, магній-аспарагінат модулює іонний склад і обмінні процеси в організмі шляхом підвищення концентрації K+ і Mg2+, то дуже важливим є вивчення змін їх вмісту в досліджених органах.

Аналіз вмісту Mg2+ в досліджених органах показав, що за фізіологічних умов він дещо коливався впродовж експерименту, не виходячи за межі норми. На відміну від Са2+, такі коливання мали тенденцію до зниження з мінімумом на 15 тижні і деякого зростання в другій половині експерименту. В ході відтворення ГХС рівень тканинного Mg2+ в усіх органах інтенсивно зростав. Застосування на фоні відтворення ендогенної ГХС калій-, магній-аспарагінату призводило до різкого зменшення вмісту тканинного Mg2 в усіх досліджених органах з 3 по 15 тижні і його збільшення через 18-21 тиждень експерименту. В аорті він перевершував значення як контрольних тварин, так і тварин з ГХС; в серці і скелетних м'язах він був нижчим за значення у тварин з ГХС, але вищим за контрольні значення; в печінці і головному мозку - нижчим за значення як тварин з ГХС, так і контрольних тварин.

У щурів, які отримували калій-, магній-аспарагінат паралельно з відтворенням ГХС, вміст Mg2+ в крові був нижчий за значення у контрольних тварин і тих, що з ГХС. Виявлена чітка кореляція між вмістом магнію в тканинах і крові.

Динаміка вмісту Mg2+ і К+ в досліджених тканинах при ГХС була подібною.

Аналіз вмісту тканинного кальцію при застосуванні калій-, магній-аспарагінату на фоні відтворення ендогенної ГХС показав, що його рівень в усіх досліджених органах був значно вищим за значення у тварин з ГХС впродовж перших 12 тижнів від початку дослідження. Він значно знижувався тільки через 15 тижнів і підтримувався на цьому низькому рівні впродовж трьох наступних тижнів (рис. 6).

На 21 тижні дослідження вміст кальцію знов зростав і перевершував показники тварин 3-ої групи більш ніж в 2 рази (778,18+13,73ммоль/кг).

Застосування, калій-, магній-аспарагінату мало впливало на морфологічну структуру аорти в умовах ГХС, хоч деструкція дещо зменшилась.

Вміст тканинного кальцію в серці, скелетному м'язі і головному мозку щурів максимально збільшувався в 5-20 разів впродовж перших 12-ти тижнів експерименту, де він перевершував показники контрольних тварин і тварин з ГХС. Через 15 тижнів значення цього показника різко знижувались, а через 18-21 тиждень знов зростало і перевершувало значення тварин з ГХС.



Рис. 6. Динаміка вмісту кальцію в аорті щурів 1, контрольної групи (білі стовпчики), 3 групи – тварини з ГХС (чорні стовпчики) та 7 групи – тварини з ГХС+аспаркам (посмуговані стовпчики) впродовж експерименту. По вісі абсцис – час від початку досліду, тижні; по вісі ординат – концентрація кальцію, ммоль/ кг.

В печінці щурів вміст тканинного кальцію перевершував показники як контрольної групи, так і групи з ендогенною ГХС впродовж перших 9 тижнів, після чого різко знижувався: на 12 тижні він був нижчий, ніж у тварин з ГХС, хоч перевищував вміст у щурів контрольної групи. Через 15 тижнів вміст кальцію був на рівні контролю. Через 18-21 тижні спостерігалось значне збільшення вмісту тканинного кальцію печінки, який становив 6,12+0,85 ммоль/кг (21 тиждень).

Рівень загального холестерину і ХС ЛПВЩ впродовж майже всього дослідження був вірогідно вищим за показники тварин контрольної групи, але нижчим, ніж у тварин з ендогенною гіперхолестеринемією. Відсоток ХС ЛПВЩ від рівня загального ХС коливався біля величин 65,39+6,93 % і 82,52+3,14 % і з часом експерименту мав тенденцію до зростання (табл. 5).

Таблиця 5

Динаміка вмісту ХС і ХС ЛПВЩ в сироватці крові щурів 7 групи (М+m, N=42)


Примітки:

* - достовірні зміни по відношенню до значень групи 1;

* * - достовірні зміни по відношенню до значень групи 3.


Застосування калій-, магній-аспарагінату з 12 тижня експерименту змінювало динаміку вмісту тканинного кальцію в досліджених органах: спостерігалось його зниження до рівня, який на 21 тижні був навіть нижчим за контроль.

Вивчення вмісту кальцію в плазмі крові тварин за умов застосування калій-, магній-аспарагінату на фоні ендогенної ГХС показало, що на початку дослідження (3-9 тижні) спостерігалось підвищення цього показника, потім (12-15 тижні) – зниження до контрольних значень з подальшою стабілізацією біля рівня 1,47-1,40 ммоль/л на 18-21 тижнях.

Дані кореляційного аналізу показали, що в усіх органах спостерігалась зміна коефіцієнту кореляції між рівнем