LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль клінічних і соціальних чинників у виникненні суспільно небезпечних дій психічно хворих

МIНIСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАїНИ

ХАРКIВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМIЯ

ПIСЛЯДИПЛОМНОї ОСВIТИ









ПИРКОВ

СЕРГIЙ ГЕОРГIЙОВИЧ


УДК 616.89 - 008.12/14

- 084: 616-058






РОЛЬ КЛІНІЧНИХ І СОЦІАЛЬНИХ ЧИННИКІВ У ВИНИКНЕННІ СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ДІЙ ПСИХІЧНО ХВОРИХ








14.01.16 - психiатрiя








Автореферат дисертацiї

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук








Харкiв - 2002





Дисертацією є рукопис


Роботу виконано в Донецькому державному медичному університеті ім.М.Горького МОЗ України



Науковий керівник – доктор медичних наук, професор Абрамов Володимир Андрійович, Донецький державний медичний університет ім.М.Горького МОЗ України, завідуючий кафедрою психіатрії і медичної психології



Офіційні опоненти

  • Доктор медичних наук, професор Двірський Анатолій Ємельянович, Кримський державний медичний університет ім. С.І.Георгієвського МОЗ України, кафедра психіатрії, наркології, психотерапії з курсом загальної та медичної психології;


  • Доктор медичних наук, професор Підкоритов Валерій Семенович, Iнститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, завідуючий відділом клінічної, соціальної та дитячої психіатрії



    Провідна установа – Дніпропетровська медична академія МОЗ України



    Захист відбудеться "26" червня 2002 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.01 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м.Харків, вул.Корчагінців, 58



    З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м.Харків, вул.Корчагінців, 58



    Автореферат розіслано "24" травня 2002р.




    Вчений секретар

    спеціалізованої ради

    кандидат медичних наук, доцент В.Г.Марченко










    Загальна характеристика роботи.


    Актуальнiсть теми. Протягом усiєї iсторiї психiатрiї профiлактика суспiльно небезпечних дiй (СНД) душевнохворих була в центрi уваги фахiвцiв. Цьому питанню присвячено значну кiлькiсть наукових праць вiтчизняних i закордонних авторiв. Однак, не дивлячись на численнi дослiдження та спроби реформування психiатричної допомоги населенню, тенденцiї до зниження суспiльно небезпечних дiй серед психiчно хворих не спостерiгається (В.П.Котов, 1991, 1995; В.П.Никонов, 1993; Н.Г.Незнанов, 1994; В.А.Абрамов, 1995; М.М.Мальцева, В.И.Мельник, 1997; В.А.Пищиков, А.П.Чуприков, А.Л.Квасневский, Н.В.Куколенко, 1998; Т.Б.Дмитриева та спiвавт., 1999; А.Є.Двірський, 2002 та інші).

    Данi, що мiстяться в лiтературi, про причини СНД психiчно хворих вiдзначаються неоднорiднiстю та протирiчивiстю. До теперiшнього часу не вироблено єдиної точки зору на причини, з яких при однотипних нозосиндромальних особливостях однi хворi здiйснюють (деякi-повторно та неодноразово), iншi ж за весь перiод захворювання не здiйснюють суспiльно небезпечних дiй (Г.В.Морозов, Б.В.Шостакович, 1987; А.А.Наку, 1988; Б.М.Асадов, 1994; Н.Г.Незнанов, 1994; З.Б.Положая, 1999; J.Wortis, 1990; A.Raine, Р.Brennan, S.A.Mednick, 1994 та інші).

    Роботи вiтчизняних i закордонних психiатрiв показали складну детермiнованiсть кримiногенної поведiнки психiчно хворих як клiнiчними, так i соцiальними чинниками, причому останнi нерiдко виступають умовами такої поведiнки (Ф.В.Кондратьев, С.Н.Осколкова, 1997). Однак спiввiдношення вказаних чинникiв не всi фахiвцi розумiють однаково. Деякi закордоннi автори гiперболiзують значення зовнiшнього середовища у формуваннi протиправної поведiнки психiчно хворих (J.P.Scott, 1994; A.Zeichner, J.D.Allen, P.R.Giancola, J.M.Lating, 1994). Iншi, навпаки, провiдне мiсце в механiзмах здiйснення СНД вiдводять бiологiчним чинникам, iгноруючи соцiальнi (W.Reid, 1978; C.J.Barnard, J.M.Behnke, J.Semell, 1994). При цьому робляться висновки про уроджену пiдвищену кримiногеннiсть осiб з психiчними порушеннями, а злочиннiсть проголошується виключно медичною проблемою (T.Gibbens, 1973; W.Reid, 1978; N.Heather, 1994). Iснує ще бiльш категорична думка про те, що психiчнi аномалiї є облiгатними ознаками злочинця й виступають вже не тiльки умовами, а й причинними факторами кримiнальної поведiнки (А.Г.Михайлянц, Б.А.Миренський, 1978).

    В.Б.Первомайський (1998) вважає, що система державної судово-психiатричної служби, яка дiсталася Українi в спадок вiд СРСР, вже довела свої обмеженi можливостi, i немає нiяких пiдстав вважати, що, залишаючись у попередньому виглядi, вона буде працювати ефективно в умовах нових соцiально-економiчних i полiтичних реалiй. Доводиться констатувати, що тiсно взаємопов'язанi складовi судової психiатрiї: законодавча база, наукове забезпечення та експертна практика - не тiльки не узгожденi мiж собою, але кожна з них мiстить у собi iстотнi недолiки та протирiччя. Уявлення про пiдвищену агресивнiсть психiчно хворих, що перебувають на примусовому лiкуваннi, завжди було самоочевидною основою для тривалої iзоляцiї їх вiд суспiльства. Мiж тим, клiнiко-психологiчних дослiджень, що верифiкують ступiнь агресивностi та ворожостi хворих, якi перебувають на примусовому лiкуваннi, а також перебувають i не перебувають на спецоблiку, у лiтературi, що вiдображує систематичну практику вiтчизняної психiатрiї, немає. Епiдемiологiчнi дослiдження значних контингентiв хворих з рiзними формами психiчної патологiї, безперечно мiстять цiннi статистичнi данi про клiнiчнi та соцiальнi чинники, якi беруть участь у формуваннi суспiльно небезпечної поведiнки психiчно хворих, однак цi дослiдження недостатньо систематизованi. У результатi чинники соцiального ризику СНД психiчно хворих, що важко формалiзуються, до цього часу не вдається привести до стрункої системи, а ступiнь впливу соцiальних умов на кримiногенну активнiсть психiчно хворих все ще залишається апрiорним фактом.

    Таким чином, недостатня наукова розробленiсть проблеми та її високе медико-соцiальне значення обумовлюють актуальнiсть цього дослiдження. Тим


  •