LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль клінічних і соціальних чинників у виникненні суспільно небезпечних дій психічно хворих

13

10,57

18

14,87

Всього


123

100,00

121

100,00

Серед хворих з продуктивними розладами переважають галюцинаторно-маячнi синдроми: 75,51% (I) i 76,09% (II) - p>0,05. Iншi синдроми зустрiчаються рiдше - 24,49% (I) i 23,91% (II) - p>0,05. У групi хворих з дефiцитарними синдромами частiше за iншi спостерiгався психопатоподiбний синдром як рiзновид постпроцесуального дефекту особистостi (39,19%(I) i 33,33%(II) - p>0,05).

Основними клiнiчними предикторами СНД в осiб з галюцинаторно-маячним синдромом є: персекуторний характер i персонiфiкацiя маячних iдей; стiйкiсть i однофабульнiсть маячних iдей; слуховi галюцинацiї ( або псевдогалюцинацiї) переважно загрозливого змiсту, якi є основою маячних побудов; афективна насиченiсть галюцинаторно-маячних переживань. Цi ж особливостi маячних конструкцiй лежать i в основi соцiально небезпечних дiй, здiйснюваних хворими з паранойяльним синдромом.

Низку загальних клiнiчних предикторiв соцiальної небезпеки виявлено у хворих на постпроцесуальний психопатоподiбний, дементний та олiгофренiчний синдроми. На перший план тут виходять емоцiйно-вольовi порушення у виглядi афективної вибуховостi (експлозивностi), нестриманостi, пiдвищеної збудливостi, розгальмованостi потягiв.

Iншу природу соцiальної небезпеки встановлено у хворих з шизофренiчними змiнами особистостi. У цiєї групи хворих спостерiгається нiвелювання практично всього складу особистостi, її регрес, що зачiпає не лише вищi емоцiї, а й бiльш глибокi властивостi психiки. При цьому втрачаються попереднi знання й навички, зростають ознаки аутизацiї та зниження енергетичного потенцiалу. Образ життя набуває практично "вегетативного" характеру. Часто, залишившись без житла й засобiв до iснування, вони виявляють схильнiсть до здiйснення дрiбних крадiжок, бродяжництва, iнодi притягаються до кримiнальної вiдповiдальностi за випадкове пiдпалювання дач, iнших нежилих будiвель (особливо в зимовий перiод). У деяких випадках їх СНД важко розглядати як корисливi, оскiльки вони обумовленi виключно перманентно несприятливою життєвою ситуацiєю: вiдсутнiстю житла i можливостi придбати продукти харчування. Хворi з шизофренiчними змiнами особистостi iснуючи в таких умовах, схильнi до здiйснення багаторазових СНД.

Незначна питома вага осiб з iншими синдромами (наприклад, кататонiчним - 1,63% (I), 1,65% (II); дисфоричним - 0,81% (I), 0,83% (II); розладом свiдомостi - 1,63% (I), 0,83% (II)) серед психiчно хворих, що здiйснили соцiально небезпечнi дiї, скорiше вiдображає їх незначну розповсюдженiсть, нiж малу кримiногенну активнiсть пациентів.

Пiд час вивчення характеру СНД психiчно хворих встановлено, що особи з дефiцитарними синдромами вiрогiдно частiше здiйснюють майновi делiкти (p<0,01), що свiдчить про перевагу у них реально-побутових мотивiв при реалiзацiї кримiногенної поведiнки.

Тенденцiя до збiльшення частоти СНД проти суспiльної та особистої власностi серед хворих на дефiцитарнi синдроми в цiлому (p<0,05) i хворих на олiгофренiчний синдром зокрема (p<0,05) також вiдображує переважання реально-побутових мотивiв їх кримiногенної активностi в умовах зростання соцiальної нестабiльностi.

Рецидивнi СНД (частiше за все - майновi - 65,22%, порiвняно з 26,54% по всiй групi), в основному, здiйснюються хворими з дефiцитарними синдромами (77,78%(I) і 78,57%(II) - p>0,05) з реально-побутових мотивiв, що визначає важливiсть соцiальної ланки профiлактичної дiяльностi (соцiальний захист, соцiальна iнтеграцiя).

Аналiз контингенту хворих, видiлених у групи спецiального облiку за ознакою їх соцiальної небезпечностi, показав, що бiльшу частину складають хворi з такими легко формалiзованими ознаками як здiйснення кримiнально карних дiянь у преморбiдному перiодi або за час хвороби. Мiж тим, це дослiдження дозволило встановити, що до початку захворювання притягалися до кримiнальної вiдповiдальностi та вiдбували покарання в мiсцях ув'язнення лише 24,39% хворих першої групи та 20,66% хворих другої. В iнших випадках суспiльна небезпечнiсть виявлялася не своєчасно, а лише пiсля здiйснення СНД.

Враховуючи результати дисперсiйного аналiзу, слiд зазначити велике значення клiнiчних проявiв психiчного розладу для оцiнювання потенцiальної суспiльної небезпечностi хворих. У хворих з дефiцитарними синдромами, крiм клiнiчних критерiїв, слiд враховувати комплекс соцiальних чинникiв.

Результати проведеного соцiально-демографiчного дослiдження дозволяють видiлити низку чинникiв соцiального ризику СНД:

1) чинники, якi опосередковано впливають на кримiногенну активнiсть:

а) загальногруповi (чоловiча стать; вiк 20-49 рокiв; низький освiтнiй рiвень; втрата працездатностi, що вiдповiдає 2-iй групi iнвалiдностi; вiдсутнiсть сiм'ї або конфлiктнi взаємостосунки в сiм'ї);

б) iндивiдуальнi (облiк у комiсiї у справах неповнолiтнiх; наявнiсть судимостi до здiйснення СНД);

в) тi, що впливають на клiнiчнi особливостi основного захворювання i ускладнюють його перебiг (зловживання алкоголем або вживання інших психоактивних речовин);

2) чинники, що безпосередньо впливають на кримiногенну активнiсть (вiдсутнiсть роботи й постiйного мiсця проживання).

Правильне визначення групи хворих з пiдвищеним ризиком здiйснення СНД слiд вважати однiєю з передумов ефективностi всiх подальших профiлактичних заходiв, якi умовно можна подiлити на такi види: 1) обмежувальнi; 2) лiкувальнi; 3) реабiлiтацiйнi.

Обмежувальнi мiри можуть виявитись ефективними у випадках безпосередньої загрози здiйснення суспiльно небезпечного дiяння. До них, насамперед, належить амбулаторна психiатрична допомога в примусовому порядку (Стаття 12 Закону України "Про психiатричну допомогу"). У випадку, коли амбулаторна психiатрична допомога в примусовому порядку є неефективною, слiд удатися до госпiталiзацiї хворого у психiатричну установу в примусовому порядку (Стаття 14 Закону України "Про психiатричну допомогу") як до найбiльш дiйового обмежувального засобу, який повнiстю виключає можливiсть безконтрольних вчинкiв хворого.

Лiкувальнi мiри можуть бути ефективним засобом попередження СНД у тих випадках, коли небезпечнi дiяння безпосередньо пов'язанi з продуктивними розладами або з характерними загостреннями стану хворого.

У хворих з дефiцитарними синдромами лiкувальнi мiри хоча й вiдiграють певну роль, але не можуть бути вiднесенi до основних (М.М.Мальцева, В.П.Котов, 1995, Л.М.Юр'єва, 1996). Застосування медикаментозної терапiї до хворих з вищевказаними синдромами сприяє стабiлiзацiї стану, редукцiї рудиментiв наявної