LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль клінічних і соціальних чинників у виникненні суспільно небезпечних дій психічно хворих

продуктивної симптоматики, бiльшiй упорядкованостi поведiнки й практично не впливає на мiцнi соцiальнi настанови осiб з негативно-особистiсними розладами, що призвели до здiйснення СНД. Таким чином, досягнутi за допомогою фармакотерапiї змiни в клiнiчнiй картинi пацiєнтiв є лише передумовою для подальших реабiлiтацiйних заходiв.

Результати цього соцiально-демографiчного дослiдження свiдчать про те, що багато хворих не мають необхiдних трудових i професiйних навичок, їх побут не влаштований, не вирiшенi досить складнi соцiальнi питання. Наявнiсть таких труднощiв, вiдсутнiсть реальної можливостi їх подолання власними силами може стати одним з iстотних чинникiв виникнення суспiльно небезпечної поведiнки у таких хворих. Отже, завдання психiатричної служби полягає не тiльки у виробленнi у них позитивних соцiальних настанов, трудових навичок, а й у наданнi певної соцiально-правової допомоги. Психоневрологiчнi диспансери повиннi сприяти наданню таким хворим житла, органiзацiї опiки над ними з боку родичiв, якi мають вплив на хворого, захистовi майнових iнтересiв, працевлаштуванню й одержанню професiї. Виходячи з досвiду зарубiжних країн, можливостi проведення соцiально-правової роботи в Українi можуть значно розширитися за рахунок введення до штату психiатричних установ соцiальних працiвникiв.

Провiдна роль у системi специфiчних заходiв, спрямованих на попередження повторних СНД, належить примусовим мiрам медичного характеру.

В результаті клініко-психологічного дослідження виявлені вірогідні відмінності ( p<0,001) серед хворих, які перебувають на примусовому лікуванні та віднесеними до групи порівняння: у перших вище показники індекса агресивності, фізичної та опосередкованої агресії, дратівливості, а нижче індекс дезадаптації. Аналогічні відмінності (p<0,05) встановлені між хворими, які перебувають на спецобліку та віднесеними до групи порівняння, тоді як по індексу дезадаптації відмінностей між ними не встановлено.

В групах хворих, які перебувають на примусовому лікуванні та спецобліку, відзначена позитивна кореляція ( у 1 групи p<0,02, у 2 - p<0,05) дратівливості з середньою тривалістю госпіталізації в стаціонарі. В групі хворих, які перебувають на примусовому лікуванні, встановлена позитивна кореляція по шкалам алогії (p<0,01), уваги (p<0,01). У хворих, які перебувають на спецобліку, виявлені позитивні кореляції по шкалам індекса ворожості (p<0,003), підозріння ( p<0,05), апатіко-абулії ( p<0,01).

Слід зазначити про практично повну відсутність негативних кореляційних зв'язків, за вилученням від'ємного зв'язку з негативізмом у групі хворих, які знаходяться на примусовому лікуванні (p<0,05).

Привертають до себе увагу і відмінності відношення дратівливості з різними аспектамі агресивності в порівняних групах: коли в першій вона зв'язана з опосередкованою агресією ( p<0,0002), то у другій – з фізичною (p<0,002). Реалізування дратівливості через опосередковану агресію у хворих, які знаходяться на примусовому лікуванні, може свідчити про розвиток патологічної адаптованості хворих до умов стаціонару під час примусового лікування.

У результаті аналізу структури категорій відповідей за методикою "Hand-тест" встановлено, що здатність до дружелюбного, емпатічного контакту, яка відбивається у категорії Aff, у мінімальному ступені характерна для осіб, що знаходяться на примусовому лікуванні (p<0,05). Для хворих цієї групи була характерно вірогідна більша кількість відповідей категорії Des і Fail (p<0,05), що може свідчити про формальність спілкування і дисимулятивні тенденції.

Результати клініко-психологічного дослідження свідчать про те, що тривала госпiталiзацiя хворих у процесi примусового лiкування за рахунок сумацiї несприятливих чинникiв iзоляцiйно-обмежувального середовища мешкання може сприяти формуванню патологiчної адаптованостi до умов стацiонару. Це передбачає проведення адекватних реабілітаційних заходів з метою профілактикі повторних СНД.

У наш час регламентовано термiни розгляду заяви представникiв психiатричних установ про подовження госпiталiзаiї в примусовому порядку: у десятиденний термiн з дня їх надходження (Стаття 22 Закону України "Про психiатричну допомогу"). Ця вимога дозволить не тiльки скоротити час перебування хворого в стацiонарi, а й уникнути поглиблення несприятливих наслiдкiв надмiрно тривалого перебування хворого у вiдноснiй iзоляцiї.

У сучасних умовах можливiсть проведення реабiлiтацiйних заходiв серед соцiально небезпечного контингенту психiчно хворих є занадто ускладненою. Однак i в таких складних умовах необхiдною є спiльна дiяльнiсть психiатрiв, родичiв хворих, державних, громадських i благодiйних органiзацiй, спрямована на створення системи соцiальної пiдтримки осiб, якi страждають психiчними захворюваннями, що дозволить полiпшити якiсть їх життя, оптимiзувати психiатричну допомогу i запобiгти формуванню антисоцiальних форм поведiнки. Все це буде сприяти вирiшенню головних завдань судової психiатрiї, якими є захищення вiд покарання й лiкування психiчно хворих, а також захист суспiльства вiд їх соцiально небезпечних дiй.





ВИСНОВКИ.

1.Проведене теоретичне узагальнення та нове рiшення задачі, що полягає у встановленнi ролi клiнiчних та соцiальних чинників у виникненнi суспiльно небезпечних дiй психiчно хворих. Отриманi данi дозволили розробити та систематизувати основні принципи профiлактики суспільно небезпечних дій у рiзних контингентiв хворих з психiчними розладами.

2.Результати соцiально-демографiчного дослiдження дозволяють видiлити такi соцiальнi чинники, що призводять до вчинення суспільно небезпечних дій :

- низький рiвень їх суспiльно-корисної активностi;

- порушення iнтерперсональних вiдношень i конфлiктнiсть;

- наявнiсть у хворих кримiнального досвiду в минулому;

- зловживання алкоголем та алкогольне сп'янiння пiд час здiйснення СНД.

3.Основну частину осiб, визнаних неосудними, незалежно вiд вираженостi кризових явищ у суспiльствi складають хворi на шизофренiю (72,8%(I) i 63,0%(II)); переважний тип суспiльно небезпечних дiй - майновi делiкти (32,0%(I) i 36,6%(II)) й небезпечнi дiї проти особистостi (32,0%(I) i 31,0%(II)).

4.Соцiально-економiчна нестабiльнiсть у суспiльствi сприяє формуванню тенденцiї зростання частоти суспiльно небезпечних дiй, здiйснюваних хворими з психогенно обумовленими психотичними розладами й розумовою вiдсталiстю, особливо за рахунок дiй проти суспiльної та особистої власностi, бродяжництва й порушень паспортного режиму. У виникненнi делiктiв iстотну роль вiдiграє зниження рівня життя пацiєнтiв (побутова невлаштованiсть, безробiття, вiдсутнiсть засобiв до