LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль клітинних та гуморальних механізмів виразкоутворення у прогнозуванні перебігу виразкової хвороби, асоційованої з Helicobacter pylori. Клінічні і терапевтичні аспекти

переульцерозної зони, відповідні I-му типу клітинних співвідношень, зниження Кск, зниження Сзб процесів ПОЛ та АОЗ на фоні гіперергії клітинної та гуморальної неспецифічної резистентності.

Враховуючи той факт, що процес виразкоутворення має відносно тривалий в тимчасовому аспекті розвиток (декілька тижнів), а його характер у тому числі й ускладнення, обумовлені наявними базисними відхиленнями вивчених нами систем, що було показано проведеними дослідженнями, логічно припустити, що для реалізації ускладнень створюються умови в організмі задовго до їхнього початку. На підставі цього ми визнали можливим розцінювати виділені додаткові критерії діагностики ускладнень ВХ, як прогностичні маркери можливих ускладнень захворювання: ТНВ, виразкових кровотеч, пенетрацій.

Виділені клінічні, морфологічні, імунологічні і біохімічні критерії і та прогностичні маркери неускладненого перебігу ВХ та її ускладнень у вигляді ТНВ, виразкових кровотеч і пенетрацій, полягли у основу побудови алгоритму діагностики варіантів перебігу захворювання та прогнозу його можливих ускладнень. Використання розробленого алгоритму діагностики та прогнозу можливих ускладнень ВХ відчиняє перспективи прогнозування перебігу захворювання для кожного конкретного хворого на ранніх етапах загострення хвороби ще до розвитку ускладнення, що надає реальну можливість підбору профілактичної терапії цих ускладнень з метою їх попередження.

Діагностичні можливості розроблених алгоритму і комп'ютерної програми обробки отриманих даних були апробовані при анонімному обстеженні даних 90 пацієнтів з загостренням ВХ. Заключення, отримані після обробки даних по програмі, порівнювали з фактичними даними перебігу ВХ та наявності того чи іншого її ускладнення. Порівняння фактичних даних з отриманими результатами по розробленій програмі у більшості випадків співпадали (84,5% збігів).

На підставі проведеного поглибленого вивчення патогенетичних механізмів, що відіграють ключову роль в розвитку конкретного ускладнення ВХ – ТНВ, кровотеч, пенетрацій та виділення найбільш значущих прогностичних маркерів можливих ускладнень була розроблена профілактична терапія. Вона передбачала усунення та корекцію основних ланок патогенезу можливих ускладнень ВХ ще до їхнього розвитку.

Як показали результати досліджень, ведучими патогенетичними механізмами у розвитку ТНВ є висока місцева запальна реакція на фоні виражених атрофічних змін СО гастродуоденальної зони, уповільнення репаративних процесів в області виразкового дефекту. При цьому поряд з активацією синтезу колагену, водночас відбувається збільшення його руйнування, що гальмує фіброгенез, а пригнічення процесів АОЗ при надмірній активації процесів ПОЛ підтримує активність запалення у СО довготривалий час. Ці процеси відбуваються на фоні зниженої клітинної та гуморальної резистентності організму. У зв'язку з цим, профілактична терапія такого можливого ускладнення спрямована на стимуляцію репаративних процесів у СО гастродуоденальної зони, зменшенню активності місцевого запалення, підвищення АОЗ та корекцію імунних порушень. Вона включала: антиоксиданти (унітіол по 250 мг в/ м 1 раз на день, aльфа-токоферола ацетат 1,0 10% розчину в/ м; аскорбінову кислоту 10% в/ м або в/ в по 2,0 мл на день; альтан по 1 таблетці 3 рази на день); фізичні стимулятори репарації та імунокорекції (мікрохвильова резонансна терапія - МРТ з підбором індивідуальних частот; АУФОК з індивідуальним підбором дози опромінювання); імуномодулятори (тімалін по 10,0 мг в/ м 1 раз на день або Т-актівін 1,0 в/ м 1 раз на день, натрію нуклеінат по 0,2 г 3 разу на день); стимулятори неспецифічної резистентності (продігіозан 1,0 0,005% в/ м 1 раз у 4 дні), зрошення СОШ та цибулини дванадцятипалої кишки крізь зонд під час ФГДС розчином оригінальної розробки, який складається з лікарської суміші на основі діметілсульфоксіду.

Розроблена схема профілактичного лікування можливого розвитку ТНВ була апробована у пацієнтів із загостренням ВХ та ризиком розвитку ТНВ, що був визначений після обстеження цих хворих по програмі діагностики та прогнозу можливих ускладнень. Вона призначалася додатково до базисної терапії. Дослідження показали, що поєднання базисної та спеціально розробленої профілактичної терапії для пацієнтів з можливим розвитком ТНВ, було ефективним. Проведене лікування сприяло не тільки настанню клініко-ендоскопічної ремісії у звичайні для неускладненого перебігу терміни, а й перешкоджало розвитку можливого ускладнення. Під впливом лікування відбувалося затихання місцевих запальних реакцій у СО гастродуоденальної зони, що проявлялося зниженням активності запалення (малюнок 1.), позитивною динамікою клітинного складу запального інфільтрату переульцерозної зони, трансформацією типу клітинних інфільтратів з III-го на II-й - оптимальний, оптимізацією перебігу запалення. При цьому суттєво активізувалися процеси колагеноутворення (відбувалося підвищення Кск у 1,7 раз), що безпосередньо пов'язано із фіброзуючими реакціями та репарацією тканин (малюнок 2.). Це відбувалося на фоні вагомого послаблення активності процесів ПОЛ (майже у 1,8 раз), підвищенні АОЗ (понад у 2,1 раз), сприятливих зменшенню запалення. Вище означене дало можливість розцінити розроблену профілактичну терапію як патогенетично спрямовану та коригуючу, оскільки вона виявляла вплив на основні патогенетичні механізми розвитку ТНВ і завдяки цьому, перешкоджувала розвиток цього ускладнення.

Мал.1 Динаміка ступеню запалення в слизовій оболонці гастродуоденальної зони до і після лікування хворих на виразкову хворобу з можливістю розвитку виразок, що тривало не загоюються


До основних патогенетичних механізмів розвитку виразок, ускладнених кровотечами, по нашим даним, можна віднести високу кислотоутворюючу функцію шлунка, надмірну активність місцевих запальних реакцій на фоні гіперреактивності організму. При цьому можуть визначатися порушення фібринолітичних процесів, що проявляються розвитком дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ) різноманітного ступеня активації процесів ПОЛ та пригнічення АОЗ.


Мал 2. Середня величина коефіцієнта синтезу колагену у хворих на виразкову хворобу з можливим розвитком виразок, що тривало не загоюються

до і після профілактичної терапії


Розроблена профілактична терапія можливих виразкових кровотеч спрямована на зниження запальних реакцій у СО гастродуоденальної зони, зниженню кислотоутворюючої функції шлунку, корекцію реактивності організму, нормалізацію процесів фібринолізу і усунення ДВЗ-синдрому, зменшенню активності процесів ПОЛ та підвищенню АОЗ. Вона включала (додатково до базисної терапії): аналоги соматостатіну (стіламін по 250 мкг/ч в/ в, краплинно чи сандостатін по 1,0-2,0 мл в/ м, 1 раз на день); антисекреторні препарати парентерально (квамател по 20 мг в/ в 2 рази на день); при I-й (гіперкоагуляційній) фазі ДВЗ-синдрому (в/ в гепарин по 10000 ОД 2-3 рази на день під строгим контролем часу згортання крові, в/ в у 400-600 мл реополіглюкіну). При II-й (гіпокоагуляціній) фазі ДВЗ-синдрому (в/ в краплинне введення інгібіторів фібринолізу (300 мл 5% розчину амінокапронової кислоти в/ в, краплинно на протязі доби, інгібіторів ферментів протеолізу та фібринолізу (трасілол - 80000 - 100000 ОД в/ в, краплинно, контрікал до 90000 ОД в/ в на протязі доби, антигемофільної плазми (300 - 400 мл); імунокорекцію (сеанси МРТ у режимі супресії) з підбором індивідуальних доз.