LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Медицина. Медичні науки → Функціональна діагностика, клініка та лікування парафункцій жувальних м'язів

загипсованих в оклюдаторі. В подальшому вестибулярна і оральна пластинки формуються з твердої пластмаси "Фторакс", а жувальна поверхня – із еластичної пластмаси "Еластопласт". У процесі обробки конструкції надлишки дроту видаляються і вся шина полірується.

Конструкція забезпечує надійну фіксацію шини на зубах нижньої щелепи, запобігає зміщенню її у бік ясеневого краю, рівномірно розподіляє навантаження між окремими групами зубів і виключає можливість деформації у процесі користування. Мяка оклюзійна поверхня забезпечує передачу щадного тиску на пародонт зубів. Ми рекомендуємо обовязкове користування шиною вночі, а також удень, крім вживання їжі і періодів змушеного спілкування.

У результаті позитивний ефект лікування відзначений, практично, у всіх пацієнтів. Зникла болючість і напруженість мязів. Переривання патологічного умовного рефлексу на рівні нервово-мязових елементів регуляції акту жування дозволило збільшити міжоклюзійну висоту. Новий функціональний рівень жувальних мязів забезпечував їх достатню релаксацію. Позитивний терапевтичний ефект спостерігався у всіх пацієнтів третьої групи, що підтверджено обєктивними даними електроміографічних досліджень.

У характері записів просліджується більш чітка розчленованість структури, відсутність спонтанної активності у періоді спокою, помітне зниження амплітуди біострумів. Окремі високоамплітудні коливання мають характер поступового включення додаткових моторних одиниць із плавним переходом до біоелектричного спокою.

Кількісна обробка записів дозволяє відзначити достовірну різницю (P < 0,01) у показниках до і після лікування. Останні відрізняються вираженою тенденцією до нормалізації по всіх досліджуваних параметрах . Особливо показовими варто вважати ті зміни, що відбулися в окремому динамічному циклі (коефіцієнт "К", наприклад, для лівого жувального м'яза в нормі складає 1,3, за наявності бруксизму збільшується до 1,81, а через два місяці лікування дорівнює 1,48) (мал.3.3).

Мал.3.3. Електроміограма пацієнта Н-вої (ІІІ гр. після лікування).

Таким чином, лікувальні заходи у всіх трьох основних групах сприяли нормалізації мязової діяльності. Аутотренинг, самомасаж, міотерапія створюють оптимальні умови функціонування на першому етапі перебудови функції жувальних мязів, допомагаючи відновити безперервність рефлекторних звязків.

Вибіркове пришліфування усуває передчасні контакти і функціональне перевантаження пародонта окремих зубів, сприяє швидкій нейромускулярній корекції порушень оклюзійних взаємовідношень.

Розєднуючі конструкції нейтралізують патологічну оклюзію і зменшують шкідливий вплив нефункціональних навантажень.

Раннє виявлення парафункцій і відповідне лікування дозволяють знизити відсоток ускладнень, що виникають у наслідок розладів мязової діяльності.

Парафункціональні порушення можуть виявлятися у легких і тяжких формах, тому хворі з парафункціями повинні підлягати диспансерному обліку.

Намічені задачами психометричні, функціональні та клініко-лабораторні дослідження дозволили зробити наступні висновки і практичні рекомендації.

ВИСНОВКИ


  • Поширеність парафункцій жувальних м'язів досягає 17,04%. Частіше ними страждають жінки віком 18-20 років, із рівнем стресостійкості, що наближається до середнього. Стресостійкість особистості слід вважати основним етіологічним фактором парафункціональних порушень.

  • До клінічних проявів парафункцій можна віднести різного ступеня виразності патологічне стирання твердах тканин зубів, напруженість і болючисть жувальних або латеральних крилоподібних м'язів, зниження межоклюзійної висоти.

  • У діагностичному процесі парафункцій головне місце належить электроміографічним дослідженням. На электроміограмах порушення м'язової діяльності подані нерівномірною амплітудою коливань у функціональній пробі "вольовий стиск щелеп", значним збільшенням амплітуди в процесі жування, окремими высокоамплітудними сплесками в залпах активності і появою спонтанної активності в періодах спокою. Усередині окремих динамічних циклів істотні зміни відбуваються у взаємовідношеннях між збуджувальними і гальмівними процесами, що веде до швидкої стомлюваності м'язів.

  • Лікування парафункцій вимагає диференційованого підходу, а саме: при клінічній формі у вигляді надмірного стискання щелеп кращі результати лікування отримані при застосуванні міогімнастики і самомасажу; при наявності феномену безхарчового жування – міогімнастика з вибірковим пришліфуванням зубів; при бруксизмі потрібно виготовляти оклюзійні шини для роз'єднання прикусу.

  • Запропонована конструкція комбінованої шини забезпечує надійну фіксацію за рахунок жорсткого базису і дротяних перемичок, щадну передачу навантаження на пародонт зубів завдяки еластичній оклюзійній поверхні.

  • Для профілактики важких форм парафункцій і функціонального перевантаження пародонту зубів обгрунтованим є застосування експрес-діагностики рівня стресостійкості особистості з спеціальними контрольними запитаннями, що дозволяє встановити так звану "групу ризику".

    ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ


  • При дослідженні організованих груп населення необхідно застосування запропонованої анкети з метою виявлення парафункцій.

  • При лікуванні парафункцій обгрунтоване застосування наступних ортопедичних методів лікування в залежності від клінічної форми порушення: при мимовільному стиску щелеп – міогімнастика і самомасаж; при безхарчовому жуванні – міогімнастику з вибірковим пришліфовуванням; при бруксизмі – комплекс лікувальних заходів із застосуванням роз'єднувальної шини.

  • При лікуванні бруксизму для зменшення впливу чинника, що травмує тканини пародонту доцільно застосування спеціальної оклюзійної шини з твердим базисом і еластичною оклюзійною поверхнею.

  • Диспансерний огляд після проведеного ортопедичного лікування рекомендовано проводити: при мимовільному стиску і безхарчовому жуванні – один раз на рік; при нічному скреготінні – два рази на рік.

  • Для діагностики парафункцій і встановлення ступеня функціональних порушень в жувальних м'язах доцільно використовувати електроміографію.


    СПИСОК

    опублікованих праць за темою дисертації

  • Диагностика парафункции жевательных мышц //Вісник стоматології. –Одеса, 1999. -№4. –С.47-48.

  • Роль психологического фактора в развитии бруксизма //Проблеми екології та медицини. –Полтава, 1999. -№6. –Т.3. –С.71-73.

  • Особенности ортопедической помощи больным бруксизмом //Вісник проблем біології і медицини. –Полтава, 2000. -№1. –С.102-103.

  • Якісний аналіз електроміограм у осіб з інтактними зубними рядами //Питання ортопедичної стоматології. –Полтава, 1997.


  •