LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Воєнна наука. Військова справа → Армія як суб'єкт забезпечення національної безпеки України (соціально-філософський аналіз)

17


ХАРКІВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ




КРУТЬ ПЕТРО ПАВЛОВИЧ



УДК 14: (355.1+355.2)+ 351.73




АРМІЯ ЯК СУБ’ЄКТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

(СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ)






09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії







АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук








Харків - 1999














Дисертацією є рукопис.


Робота виконана в Університеті внутрішніх справ МВС України, м. Харків.





Науковий керівник - доктор соціологічних наук, професор

СОБОЛЄВ Василь Олександрович,

Університет внутрішніх справ,

начальник кафедри прикладної соціології




Офіційні опоненти: - доктор філософських наук, професор

ШКОДА Володимир Васильович,

Харківський військовий університет,

старший науковий співробітник науково-дослідного відділу наукових проблем військової освіти

кандидат філософських наук, доцент

ПЕТРОВ Олександр Олександрович,

Харківський інститут танкових військ,

доцент кафедри суспільних наук




Провідна установа: Академія Збройних Сил України, м. Київ.



Захист відбудеться " 6 " 05 1999 року о 15 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 64.702.05 при Харківському військовому

університеті за адресою:

310043, м. Харків, майдан Свободи, 6, ауд. .

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського військового

університету за адресою: 310043, м. Харків, майдан Свободи.

Автореферат розісланий " 05 “ 04 1999 року.



Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук, професор МАНУЙЛОВ Є.М.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Наприкінці ХХ ст. проблема безпеки набула нового змісту. По-перше, це стосується безпеки людства, що стало перед реальною альтернативою рішуче змінити парадигму діяльності або знищити себе. По-друге, це безпека конфліктогенних регіонів міжнародних взаємовідносин. По-третє, це безпека молодих держав, що утворились після закінчення "холодної війни", коли насильства, пов’язаного з використанням зброї, на світовій арені не поменшало. Значимість проблеми національної безпеки збільшується ще й тим, що на теоретичних і практичних рівнях її забезпечення немає чіткого уявлення про взаємозв’язок тенденцій суспільного розвитку, спрямованих на інтеграцію країн та зростання впливу етнонаціональних чинників на процеси державотворення і характер міжнародних відносин. Ці обставини актуалізують розробку нових концепцій та теорій безпеки, створення ефективних механізмів захисту базових цінностей людської життєдіяльності.

Найважливішою умовою успішного будівництва як суспільних, так і державних органів і структур є усвідомлення необхідності суттєвого уточнення теоретико-методологічної бази дослідження місця та ролі армії в системі національної безпеки країни. Сучасні концепції національної безпеки розробляються при наявності швидких змін соціальної структури, звичних норм життя, зміни ідеологічних цінностей та орієнтирів, легітимізації прихованих вогнищ напруженості на економічному та соціокультурному грунті. У створенні системи національної безпеки українського суспільства беруть участь різні соціальні інститути: держава, громадсько-політичні об’єднання, підприємницькі структури та ін. Геополітичне, геостратегічне положення України в центрі Європи значно звужує її перспективи на збереження нейтралітету як основного напрямку у військово-політичному курсі зовнішньої політики, тому для українського суспільства особливе практичне значення має військова міць держави як один із важливих факторів у досягненні економічних та політичних цілей.

Крім того, внаслідок трансформації українського суспільства виникла невизначеність інтересів більшості громадян у реалізації відповідних програм у різних сферах національної безпеки. Особливе значення має розробка теоретико-методологічних проблем забезпечення безпеки у воєнній сфері, соціально-філософський аналіз місця та ролі армії як головного суб’єкта захисту базових цінностей українського народу.

Україна протягом тривалого періоду не мала можливості розробляти і реалізовувати власну концепцію сталого розвитку та у відповідності з нею стратегію національної безпеки. Історичне відставання в досвіді комплексного захисту життєво важливих інтересів значно ускладнює процес військового будівництва. Для здійснення переходу до нових якісних параметрів збройних сил необхідно постійно поглиблювати соціальне пізнання специфічних для них законів та закономірностей, на які ринкові відносини впливають побічно.

Нерозвиненість інститутів громадянського суспільства сучасної України, а також успадкований від радянських Збройних Сил “закритий” характер військово-соціальних відносин та відповідний до них механізм управління надзвичайно ускладнюють процес практичного будівництва армії на підставі кращих національних традицій і зарубіжних новацій у сфері воєнної безпеки.

Недосконалість нормативно-правової бази воєнної політики держави актуалізує необхідність соціально-філософського аналізу оптимальності функціонування та розвитку української армії, його суттєвий вплив на інституціональні підвалини системи національної безпеки. Ускладнення завдань та розширення напрямків функціонального застосування збройних сил (за рахунок небойової діяльності армійських підрозділів), обумовлює необхідність професійно підготовлених військових кадрів. Дослідницький характер майбутньої службово-бойової діяльності офіцера потребує адекватних змін змісту військової освіти на підставі наукових вимог до розбудови системи національної безпеки України.

Соціально-філософський аналіз армії як основного суб’єкта захисту національних інтересів сприяє пошуку концептуальних засад утворення ефективних механізмів трансформації пріоритетів індивідуального виживання в базові цінності життєдіяльності розвинутої європейської країни.

Виникає потреба теоретичного розв’язання і практичного вирішення проблем забезпечення оптимізації діяльності армії у контексті захисту життєво