LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Воєнна наука. Військова справа → Аутоагресивна поведінка у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України (причини, механізми, профілактика)

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ”


Гічун В’ячеслав Сафронович


УДК 616.89-008:441.14:355


АУТОАГРЕСИВНА ПОВЕДІНКА
У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ

(ПРИЧИНИ, МЕХАНІЗМИ, ПРОФІЛАКТИКА)


14.01.16 – психіатрія


Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук





Харків – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Державній установі “Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України”


Науковий консультант

доктор медичних наук, професор Марута Наталія Олександрівна, Державна установа “Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України”, заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу неврозів та пограничних станів

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківська медична академія післядипломної освіти, кафедра психотерапії, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор Табачніков Станіслав Ісакович, Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, директор інституту, завідувач відділу соціальної та екстремальної психіатрії

доктор медичних наук, професор Пшук Наталія Григорівна, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, кафедра психіатрії, загальної та медичної психології, професор кафедри

Захист відбудеться “04” жовтня 2007 р. о 10:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.566.01 в Державній установі “Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України” за адресою: 61068, м. Харків, вул. Ак. Павлова, 46.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи “Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України” за адресою: 61068, м. Харків, вул. Ак. Павлова, 46.



Автореферат розісланий “01” вересня 2007 р.



Вчений секретар
спеціалізованоївченої ради,
кандидат медичних наукЛ.І. Дяченко













ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Проблема психічної дезадаптації є однією з основних у сучасній психіатрії. Це обумовлено суттєвою зміною чинників зовнішнього середовища (соціально-економічних, соціально-психологічних, екологічних та інших), що призводить до значного росту розповсюдження захворюваності переважно за рахунок розладів пограничного рівня та супроводжується зростанням поширеності суїцидів та інших варіантів аутоагресивної поведінки (АП). В окремих країнах суїциди займають одне з перших місць серед причин смерті дітей, підлітків і молоді (Волошин П.В., 2001; Марута Н.О., 2002, 2006; Чуприков А.П., 2002; Михайлов Б.В., 2003; Табачников С.І., 2007; Сухоруков В.І., 2007). За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щорічно понад півмільйона осіб на планеті закінчує життя самогубством (WHO, 2002).

Зростання числа самогубств і суїцидальних спроб, які спостерігаються у світі, особливо в осіб молодого віку, роблять проблему суїцидів актуальною. З одного боку, самогубство – феномен, притаманний тільки людині, є соціальним явищем та обумовлюється устроєм суспільства. З іншого боку – це індивідуальна реакція особистості на складну ситуацію, що залежить від конкретного індивідуума (Підкоритов В.С., 2004; Гавенко В.Л., 2004; Казакова С.Є., 2005; Чабан О.С., 2005).

На сьогоднішній день Україна стійко входить до групи країн з високим рівнем суїцидальної активності. В останні роки Україна посіла одне з перших місць серед інших країн за частотою завершених суїцидів, яка відповідає критеріям епідемії (22,0 на 100 000 населення, тобто 14 500 випадків самогубств на рік) (Пилягина Г.Я., 2007). У структурі суїцидальної поведінки, число спроб приблизно в 10 разів перевищує кількість самогубств (особи віком 30-39 років), а суїцидальні вчинки мають тенденцію до рецидиву через їх скоєння молодими людьми віком від 18 до 29 років (Чуприков А.П., Пилягина Г.Я., 2002; Юр’єва Л.М., 2006).

Проблема АП є комплексною та містить у собі багато чинників і вирішується на стику різних наук: медицини, психології, психіатрії, філософії, педагогіки тощо (Марута Н.О., 2001; Пшук Н.Г., 2002, 2004; Михайлов Б.В., 2003; Спирина И.Д., 2003; Бачериков А.М., 2004; Сухоруков В.І., 2005; Підкоритов В.С., 2005; Абрамов В.А., 2005).

Вітчизняні концепції АП будуються на уявленні про те, що кожний випадок аутоагресії, суїциду визначається співвідношенням середовищних, особистісних і психопатологічних (за їх наявності) чинників (Амбрумова А.Г., 1986; Кутько І.І., 2000; Чуприков А.П., 2002; Пшук Н.Г., 2002; Бачериков А.М., 2003; Бабюк І.О., 2005).

Чинники середовища у цій концепції тісно пов’язані з категоріями кризи та критичного періоду.

Визначаючи кризу як стан, обумовлений зіткненням особистості з перешкодами на шляху задоволення важливих життєвих цілей (фрустрацією основних ціннісних настанов) у випадку, коли подібні перешкоди не можуть бути подолані звичайними засобами розв’язання проблем (за допомогою стереотипів поведінки, що склалися), автори виділяють наступні етапи кризового періоду: період початкового підвищення напруги; період неспроможності у розв’язанні проблеми; період “поступової” мобілізації зростання напруги, що призводить до дезорганізації поведінки та функціонування, зокрема до формування АП (Юр’єва Л.М., 2001; Чуприков А.П., Пилягина Г.Я., 2002; Пішель В.Я., 2004; Чабан О.С., 2005).

Важливе місце у вивченні чинників середовища займає соціальна теорія суїцидів (Durkheim Е., 1996), в якій висунуті положення про суттєвий вплив соціально-економічних причин у формуванні суїцидальної поведінки. Такий підхід дозволив розробити типологію суїцидів, у якій виокремлюють альтруїстичний, анатомічний, егоїстичний і фаталічний суїциди.

Окрім соціально-економічних умов велику роль у розвитку АП грають соціально-демографічні (стать, вік, соціальний стан), етно-культуральні (наявність у традиціях певних народностей суїцидальної поведінки, як соціально прийнятної норми), психологічні (особистісні особливості), специфічні (наявність психічного або тяжкого соматичного захворювання) чинники (Гавенко В.Л., 2004; Козидубова В.М., 2005; Мішиєв В.Д., 2005; Лінский І.В., Мінко О.І., 2006).

Аналіз особистісних чинників дозволив виділити індивідуальні суїцидальні чинники, які діляться на: передиспозиційні (недостатність або неповноцінність психічного функціонування; зниження толерантності до емоційних