LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Автономне функціонування невербальних компонентів у комунікативній ситуації домінування

Г.І. Барташева. Автономне функціонування невербальних компонентів у комунікативній ситуації домінування

УДК 821.111'22

Г.І. Барташева,

аспірант

(Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна)

Автономне функціонування невербальних компонентів у комунікативній ситуації домінування

Стаття присвячена дослідженню ролі автономно використаних невербальних компонентів у комунікативній ситуації соціально та ситуативно зумовленого комунікативного домінування, визначенню чинників, що зумовлюють використання цих компонентів соціально- та ситуативно-домінантними комунікантами. Соціально-домінантні комуніканти застосовують мінімально експресивні засоби та звертаються до автономного їх використання, виходячи з міркувань нерелевантності та надлишковості вербальних висловлювань, що зумовлено їхньою зверхньою соціально-рольовою позицією. Ситуативно-домінантні індивіди досягають домінування за допомогою заниження комунікативного статусу співрозмовника шляхом навмисного порушення правил комунікації та комунікативного узгодження, використання ситуативних факторів, спроможних наділити їх домінантною роллю, а також застосування широкого спектру максимально експресивізованих НВК, здатних зчинити психоемоційний тиск. Ключові слова: невербальні компоненти, автономне функціонування, комунікативне домінування, соціально- та ситуативно-домінантний індивіди.

Сучасні лінгвістичні дослідження, що здійснюються в рамках антропоцентричної парадигми, характеризуються спрямованістю на вивчення комунікації в аспекті її функціонування як засобу здійснення впливу, який сприяє ефективній реалізації інтенцій комунікантів та регулює їх міжособистісні стосунки. У фокусі досліджень знаходиться вивчення ефективного спілкування в рамках теорії мовленнєвого впливу [1; 2; 3; 4; 5], причому мовленнєвий вплив розглядається як такий, що здійснюється "за допомогою мовлення та супроводжуючих мовлення невербальних засобів для досягнення поставленої мовцем мети" [5: 54]. До невербальних компонентів комунікації (НВК) традиційно відносять просодичні, кінесичні та проксемічні компоненти [6; 7]. Кінесичні та проксемічні елементи, які зазвичай діють у сукупності з вербальним повідомленням, здатні і до автономного функціонування у комунікативній ситуації.

Запропонована робота має актуальність завдяки її направленості на вивчення автономного функціонування НВК у реалізації стосунків комунікативного домінування, що є однією з форм реалізації впливу комунікантів один на одного у процесі спілкування. В рамках нашого дослідження вбачається релевантним говорити не про мовленнєвий, а про комунікативний вплив, бо він здійснюється не лише вербальними, а й невербальними засобами.

Комунікативне домінування (КД) тлумачиться нами як обов'язково результативний комунікативний вплив, що здійснюється на адресата завдяки соціально або ситуативно визначеній вищості комунікативного статусу адресанта комунікативної дії. Результатом комунікативного домінування є зміни у поведінці або думках адресанта комунікативного впливу у напрямку, потрібному адресанту та спричиненому його комунікативними діями. Комунікативне домінування може досягатися як експліцитними засобами – у такому разі його характеристикою є директивність комунікативної дії, так і імплицітними – тоді для створення стосунків КД застосовуються ініціативні комунікативні дії або такі, що здатні нанести шкоди обличчю адресата та тим занизити його комунікативний статус – загрозливі обличчю адресата.

Комунікативне домінування не є тотожним авторитарному способу взаємодії, бо обов'язковою передумовою останнього є "соціально зумовлена нерівноположність інтерактантів за соціально-рольовим статусом" [4: 54], а комунікативне домінування може бути також ситуативно досягнуте. Виходячи з того, що вищість комунікативного статусу індивіда може бути як соціально зумовлена, так і ситуативно сконструйована, доцільно виділити підтипи соціально- та ситуативно-домінантних комунікантів, чиє домінування базується на соціальному та міжособистісному типах влади, відповідно.

Соціально-домінантні індивіди спираються на авторитет власного більш високого щодо співрозмовника соціального статусу, що наділяє їх правом на домінування у комунікативній взаємодії з ним. Вищість соціального статусу індивіда визначається володінням ним хоча б одним із типів соціальної влади: заохочувальною (reward), примусовою (coercive), експертною (expert) або легітимною (legitimate) [8]. Перебуваючи за своїм соціальним статусом у вертикальних стосунках із співрозмовником, соціально-домінантні індивіди не будують, а реалізують та підкріплюють існуючі стосунки домінування у комунікації.

Ситуативно-домінантні індивіди не займають a priori вищу соціальну позицію щодо співрозмовника – вони перебувають з ним у горизонтальних стосунках або навіть мають нижчу від нього соціальну роль. Для досягнення власних цілей таким індивідам доводиться конструювати стосунки домінування безпосередньо у ході комунікативного процесу, вдаючись до форм особистісного впливу: апеляції до власного ситуативно більш високого рівня експертизи (знань), порушення принципу ввічливості, апеляції до міжособистісних стосунків із співрозмовником, здійснення психоемоційного тиску. В цілому рівень інтенсивності комунікативних дій, що застосовуються для створення стосунків ситуативного домінування, значно вищий за рівень інтенсивності дій комуніканта, який перебуває у стосунках соціального домінування щодо співрозмовника.

Метою нашого дослідження є виявлення особливостей використання невербальних компонентів при їх автономному функціонуванні у реалізації стосунків як соціально, так і ситуативно зумовленого комунікативного домінування. Об'єктом дослідження виступають невербальні компоненти комунікації, що беруть участь у реалізації стосунків комунікативного домінування. Предметом дослідження є особливості використання автономно функціонуючих невербальних компонентів комунікації соціально- та ситуативно-домінантними індивідами.

Автономне функціонування невербальних компонентів у процесі спілкування здійснюється за умов тимчасової відмови комуніканта від використання вербальних засобів у окремій комунікативній ситуації без припинення ведення комунікативного процесу в цілому. У такому випадку НВК виконують функцію автономної передачі комунікативно релевантної інформації у рамках окремого комунікативного ходу, що не містить вербальне висловлювання. Відмовляючись вести комунікативну діяльність вербально, для досягнення поставленої мети, для регулювання та керування ходом комунікативного процесу, прояву свого ставлення до співрозмовника чи предмета спілкування індивід звертається до невербальних засобів. Унаслідок цього у ситуаціях, коли комунікант не застосовує вербальні висловлювання, на перший план за комунікативною значущістю виходять невербальні компоненти спілкування, і саме вони сприяють передачі інформації щодо комунікативних інтенцій адресанта комунікативної дії.

При реалізації стосунків комунікативного домінування НВК, що функціонують автономно, несуть основне комунікативне навантаження та безпосередньо сприяють здійсненню результативного впливу адресанта на адресата, можна говорити про те, що відбувається автономне невербальне здійснення комунікативного впливу. Маємо зазначити, що під адресантом комунікативного впливу ми розуміємо індивіда, який у рамках окремої комунікативної ситуації є комунікативно-домінантним, тобто перебуває у соціально або ситуативно домінуючій позиції щодо