LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Автор і герой у прозі Анатолія Дімарова: еволюція взаємодії (компаративний аспект)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ





ЩЕРБАКОВА ТЕТЯНА ОЛЕКСІЇВНА



УДК 82. 091 : 821.161.2-3



АВТОР І ГЕРОЙ У ПРОЗІ АНАТОЛІЯ ДІМАРОВА:

ЕВОЛЮЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ (КОМПАРАТИВНИЙ АСПЕКТ)




10.01.05 – порівняльне літературознавство




Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук







Дніпропетровськ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі порівняльного і російського літературознавства Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Нарівська Валентина Данилівна,

Дніпропетровський національний університет,

професор кафедри порівняльного і

російського літературознавства.


Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент

Просалова Віра Андріївна,

Донецький національний університет,

доцент кафедри історії української

літератури і фольклористики;

кандидат філологічних наук, доцент

Конончук Тетяна Іванівна,

Академія адвокатури України,

завідувач кафедри української філології

та культурології.


Провідна установа: Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України,

м. Тернопіль.


Захист відбудеться „09" листопада 2006 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 08.051.12 у Дніпропетровському національному університеті (49027, Дніпропетровськ, пл. Тараса Шевченка, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49025, Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8.

Автореферат розісланий „ 09 " жовтня 2006 р.



Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.В.Кропивко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Прагнення літературознавців осмислити загальні закономірності й індивідуальні особливості літературного процесу, згідно з якими ХХ літературне століття формувалось і сприймалось як цілісність, спонукало й до актуалізації доробку тих митців, які з ідеологічних міркувань чи з надмірного суб'єктивізму критики тривалий час залишалися на маргінесі канонічного ряду українського письменства. Йдеться про письменників, творчість яких, за термінологією сучасного зарубіжного літературознавства, належить до „другої прози"1. Парадоксальним є той факт, що на хвилі недовіри до розроблених літературознавчим офіціозом канону класиків, а більшою мірою навіть творів, що їх репрезентували, масовий читач віддав перевагу письменникам і творам саме із цього „другого ряду", що сприяло неабиякій популярності. У такий спосіб у радянській літературі співіснували офіційний і неофіційний письменницькі канони: з одного боку, здебільшого література, що репрезентувала соцреалістичну доктрину, класову ідейність, а з іншого – вселюдський духовний досвід, значимість окремої людини, без якої „світ не повний".

Переосмислення канонів, започатковане на початку 90-х рр., мало що змінило у письменницькій майстерності. Вони так і залишаються в статусі „другого ряду", хоч і надзвичайно популярні серед читача. Навіть визнання і нагороди нового офіціозу не похитнули їх позицій. Йдеться про долю І.Білика, В.Захарченка, Ф.Рогового і, безумовно, А.Дімарова – патріарха української літератури, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка.

Актуальність дослідження визначається усвідомленою дослідниками необхідністю „ввести" А.Дімарова в співприродний йому контекст думки і творчості ХХ віку, актуалізацією в ній ролі автора в період загальної захопленості постмодерністською концепцією „смерті автора", а також постановкою і подекуди вирішенням проблеми автора і героя в їх взаємодії. Виконання цих завдань неможливе без реконструкції поглядів А.Дімарова на творчість і літературу. А тому другим основним завданням, що нерозривно, природно пов'язане з першим, є нагальна потреба явити погляд письменника на світ, який пережив декілька суспільно-політичних перехідних епох: від радянськості до пострадянськості і до часу розбудови нового демократичного суспільства, що не могло не позначитись на результаті його невпинних художньо-естетичних пошуків. Їх зміст яскраво відбився в оповідях 90-х рр. – початку нового століття - „Прожити й розповісти. Повість про сімдесят літ", „Поема про камінь". Ці сьогоденні позиції увиразнюють творчий доробок письменника минулих літ. А.Дімаров традиційно актуалізує автора в оповіді: його текст - свідчення особливої, дімаровської взаємодії автора і героя.

А в тім проблема „автор і герой" у прозі А.Дімарова ще не стала об'єктом спеціального дослідження. Лише деякі її аспекти розглядались у наукових студіях відомих літературознавців Г.Штоня, М.Слабошпицького, М.Кодака, В.Саєнко, що певним чином сприяло укоріненості думки про образ автора, про наскрізну інтегруючу категорію творів А.Дімарова і особливу специфічність його героїв.

Дослідження проблеми автора і героя в творчості А.Дімарова передбачає і компаративний підхід, можливий з огляду на стрімкий розвиток української компаративістики (Г.Вервес, Ю.Булаховська, Р.Гром'як, Т.Денисова, І.Лімборський, В.Моренець, Д.Наливайко, В.Нарівська, А.Нямцу, С.Радишевський, Г.Сиваченко та ін.), що, у свою чергу, спонукає науковців аналізувати художні твори з урахуванням набутків і досвіду інонаціональних літератур.

Відтак у реферованій дисертації увага зосереджується на малодослідженій ділянці творчості Анатолія Дімарова – прозі 90-х рр. ХХ ст. – початку ХХІ ст. – у порівняльно-типологічному аспекті. Цим зумовлена ще одна грань актуальності роботи для українського літературознавства загалом та компаративістики зокрема.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі порівняльного та російського літературознавства Дніпропетровського національного університету в межах теми „Філологічно-культурологічна концепція свідомості ХХ століття: думка, слово, вчинок". Тема дисертації ухвалена на засіданні бюро наукової ради НАН України з проблеми „Класична спадщина та сучасна художня література" при Інституті літератури

ім. Т.Шевченка 12 червня 2003р., протокол № 5.

Метою дослідження є осмислення творчості Анатолія Дімарова 90-х рр. ХХ – початку ХХІ ст. в аспекті еволюції образу автора у взаємодії з героєм у компаративній специфіці.

У зв'язку з цим передбачається виконання таких завдань:

  • визначити теоретичні засади „проблеми автора" і „проблеми героя", серед яких виокремити самодостатні і такі, що є фактором