LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Автор та герой як суб'єкти поетичного буття


Донецький національний університет





Самойлов Олексій Володимирович



УДК 82.0





Автор Та герой як суб'єкти поетичного буття





Спеціальність 10.01.06 — теорія літератури




АВТОРЕФЕРАТ




дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук







Донецьк — 2000

На правах рукопису

Робота виконана в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України


Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Федоров Володимир Вікторович,

завідувач кафедри російської літе-

ратури Донецького національного

університету.


Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Тюпа Валерій Ігоревич,

завідувач кафедри теоретичної та

історичної поетики Російського

державного гуманітарного універ-

ситету (м. Москва);

кандидат філологічних наук, доцент

кафедри теорії літератури і

художньої культури Донецького

національного університету

Корабльов Олександр Олександрович


Провідна установа: Дрогобицький державний педагогіч-

ний університет ім. І. Я. Франка.


Захист відбудеться 20 грудня 2000 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.04. із захисту дисертацій Донецького національного університету за адресою: 83055, м.Донецьк, вул. Університетська, 24, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м.Донецьк, вул.Університетська, 24.

Автореферат розісланий 17 листопада 2000 р.



Вчений секретар

спеціалізованої ради Сенів М. Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Реферована робота передбачає розгляд понять, які включені у досить тривалу історико-літературну та літературознавчу традицію. До того ж якщо терміни "герой" та "поетичне буття" (поетичний світ, естетична діяльність, внутрішній світ художнього твору, акт художньої творчості) займають стосовно терміна "автор" привілейоване становище, бо мають більш чи менш виявлений характер як для самого письменника, так і для спеціально стурбованого читача – літературознавця, не говорячи вже про читача, не заклопотаного теоретичними узагальненнями, то поняття "автор" традиційно не має чітко окресленого предмета. Є лише непрямі докази присутності автора у створюваному ним поетичному світі.

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена тим, що у сучасній науковій свідомості міцно закріпилися два фундаментальних поняття: "автор" та "образ автора". Перше широко застосовувалось М.М.Бахтіним, друге В.В. Виноградовим. Ці поняття, що перебувають в опозиції один до одного, в той же час є корелятивною парою. Характерно, що як М.М.Бахтін, так і В.В.Виноградов не змогли дати завершеного пояснення цим поняттям, хоча вони є центральними в категоріальному апараті цих дослідників. Тому ця проблема не лише не втратила своєї актуальності, але й суттєво розширилась за рахунок нових досліджень, які торкаються цих питань. Вони сьогодні є ледь чи не центральними проблемами літературознавства. До того ж у працях С.Г.Бочарова, Б.О.Кормана, Ю.М.Лотмана, Б.А.Успенського, В.Л.Смілянської, М.П.Кодака, Г.Грабовича та ін. явно відчувається сукупний вплив двох концепцій.

В.В. Виноградов писав про образ автора в пушкінській "Піковій дамі", що у сферу цієї зображуваної дійсності вміщується і сам суб'єкт оповіді "образ автора". Він є формою складних і суперечливих співвідношень між авторською інтенцією, між фантазуючою особистістю письменника та ликами персонажів. У розумінні всіх відтінків цієї багатозначної та багатоликої структури образу автора – ключ до композиції цілого, до єдності художньо-оповідної системи Пушкіна... образ суб'єкта так само невловимий, суперечливий та загадковий, як і сама дійсність розповіді... структура суб'єкта рухома... у своєму співвідношенні до сфер свідомості... персонажів... позбавлена точно окресленої "суб'єктивності".

Д.С.Лихачов зазначав, що складність експлікації "образу автора", з якою зіткнувся В.В.Виноградов, зокрема, у "Піковій дамі", обумовлена насамперед більшою мірою індивідуалізації "образу автора" в літературі XIX ст., який уже майже втратив свої жанрові амплуа: проповідника, літописця, автора елегії, автора оди і т.ін. Низький ступінь індивідуалізації, що до якоїсь міри зберігався до XIX ст., дозволяє легко виділити "жанрові образи авторів".

Спробуємо прослідкувати сучасне вживання поняття В.В.Виноградова. Ю.В.Манн, розглядаючи завдання, висунуте 20 років тому В.В.Виноградовим, прослідкувати зміну образу автора "в різних літературних течіях", писав, що в цілому автор в "Євгенії Онєгіні" ще більше різноликий, ніж у "Руслані та Людмилі", і він ще більш мінливий, рухливий, невловимий, ніж у ранній пушкінській поемі, в художньому тексті (під час експлікації "образу автора" – О.С.) все має бути перевірене на конкретних співвідношеннях автора та його персонажів.

Останнього імперативу дотримується Ю.В.Манн у статті "Автор і розповідь". Дослідник робить висновок про те, що в творах Пушкіна, Достоєвського, Толстого, Чехова та ін. експлікація образу автора надзвичайно нелегка.

У всій літературі, що порушує проблему "образу автора", центральною є тема "співвідношення автора і його персонажів". Або співвідношення зображувального авторського начала з зображуваним персонажним рівнем. До того ж складність виділення "образу автора" пояснюється тим, що в створюваному ним світі є лише непрямі докази його присутності. І це дуже важливий момент розгляду літератури з питання "образу автора".

Так, С.С.Аверінцев чітко розмежовує поняття "автор-біографічний" та "автор, який входить до художнього цілого (автор – творець"). Тому ототожнюванню цих двох суб'єктів заважають позаособистісні імпульси", які сприймає "автор-біографічний" під час творчого акту. Але природа цих імпульсів ученим ніяк не пояснюється.

І.Б.Роднянська атрибутує "образ автора" таким чином: а) це "голос", який нікому конкретно не належить, дослідниця вказує на його приналежність автору – творцеві, який стоїть поза текстом; б) автор – творець – це якась ніким не сприйнята "всезнаюча" та "всюдисуща" субстанція". Все це схиляє нас до ототожнення автора – творця з якоюсь метафізичною, потойбічною, незрозумілою сутністю, що є лише слідом своєї присутності, але сама перед нами не показується.

Б.О.Корман вважає, що автор, як носій концепції твору, безпосередньо в нього не входить: він завжди опосередкований суб'єктивно та сюжетно. Реальний біографічний автор (письменник) створює за допомогою уявлення, відбору та переробки життєвого матеріалу автора як носія