LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексика сімейних обрядів у говірках Донеччини

Лексичного атласу української мови й регіонального лексичного атласу, Словника українських народних говорів, словника східностепових говірок; магнітофонні записи ввійдуть як компонент до Української діалектної фонотеки, а тексти - до діалектної текстотеки. Результати та теоретичні положення дисертації будуть корисними для укладання вузівського курсу української діалектології, лексикології та спецкурсів.

Апробацію роботи здійснено у доповідях на міжнародних наукових конференціях "Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур. V Міжнародна конференція" (Дніпропетровськ, 1998), "Треті Діонісіївські читання. Діонісій Ареопагит і проблеми греко-слов'янської культури" (Донецьк, 1999), "Функціональна граматика" (Донецьк, 1999), на всеукраїнській науковій конференції "Лінгводидактичні основи вивчення української мови студентами неспеціальних факультетів" (Донецьк, 2000), на всеукраїнському діалектологічному семінарі (Житомир, 2000), на міжвузівській науковій конференції "Кирило-Мефодіївські дні: проблеми національного й духовного відродження" (Донецьк, 1999) та на засіданнях кафедри української мови Донецького національного університету.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури (234 позиції) та використаних джерел, а також додатків, які містять список обстежених населених пунктів, схеми, тексти (понад 400 текстів), фрагмент словника лексики сімейної обрядовості (100 словникових статей) і атлас, у якому подано 90 карт. Повний обсяг дисертаційного дослідження - 460 сторінок.

Зміст роботи

У вступі визначено об'єкт і джерела дослідження, обґрунтовано актуальність і наукову новизну дисертації, сформульовано мету й завдання роботи, її теоретичне й практичне значення.

Перший розділ "Вербальний компонент традиційного родильного обряду в східностепових говірках" складається з підрозділів: "Обрядова лексика східностепових говірок як об'єкт вивчення", "Структура родильної обрядовості на Донеччині та її ареальне варіювання", "Лексика родильної обрядовості: склад, семантика і функціонування".

У першому підрозділі визначено стан дослідження вербального компонента українських традиційних обрядів, констатовано, що опис різних структурних рівнів східностепових говірок здійснювали Ф.Горчевич (деякі фонетичні і граматичні особливості Ольгинського району Донецької області), З.Омельченко (морфологічна система східностепових говірок Донеччини), В.Познанська (склад і функціонування антропонімів у східностепових говірках), Л.Фроляк (ботанічна лексика говірок Північного Надазов'я, типологія новостворених говірок Донеччини, їх фонетична система), Н.Клименко (назви одягу, взуття та прикрас у східностепових говірках), Н.Сіденко (географічна апелятивна лексика), Н.Михайлова (система дієслова говірок Північного Надазов'я), Л.Загнітко (односкладні речення у східностепових говірках). Подальше дослідження лексики передбачає аналіз багатьох тематичних груп (ТГЛ), які ще не були предметом розгляду. Серед них і лексика традиційних обрядів.

Обрядова лексика як тематична група відзначається специфікою складу та функціонування, які визначаються особливостями реалемного плану. Ця специфіка виявляється насамперед у тому, що для найменування елементів обрядів, означення ситуацій, номінації учасників обрядодій, реалій використовується як специфічна лексика, так і лексика інших тематичних груп, яка у контексті обрядовості набуває спеціального значення. До специфічної лексики обрядовості належать лексеми, які утворюють ЛСГ назв учасників обряду, ЛСГ назв обрядодій, ЛСГ найменувань обрядових реалій – центральні ЛСГ цієї ТГЛ. У структурі ТГЛ виділяються також темпоральна і локативна лексика як периферійні мікросистеми. До вербального компонента сімейної обрядовості входять також сталі формули, тексти, виголошувані під час виконання тієї чи іншої обрядодії, які не утворюють окремих ЛСГ, але об'єднуються у семантичні мікрополя і входять до метатексту обрядовості.

Особливість побутування обрядової лексики визначається також тим, що вона входить до текстів, які виконують дві функції: опису обрядів, за допомогою чого зміст і порядок обрядодій передаються від покоління до покоління, та актуалізації обрядів. Ось чому фіксація й аналіз частини лексики сімейних обрядів виявляються неможливими без широкого представлення реалемного плану, що й здійснюється у першому підрозділі кожного розділу дисертації.

У другому підрозділі визначається структура родильної обрядовості, яка становить собою сукупність звичаїв та обрядових дій, спрямованих на створення сприятливого настрою для породіллі, прийому пологів та вшанування породіллі й новонародженого.

На Донеччині, як і на всій території України, визначаються три основні етапи традиційної родильної обрядовості: допологовий, власне пологовий і післяпологовий. Зміни у суспільстві викликали трансформацію і самої родильної обрядовості. Так, традиційні дії власне пологового етапу (пологи, відтинання пуповини, обмивання породіллі та новонародженого), як правило, відбуваються у нових умовах, тому потреба в послугах баби-повитухи виникає дуже рідко. Трансформувалися за своїм змістом такі елементи післяпологового етапу: очищення породіллі; провідування породіллі (час провідування породіллі і набір предметів, які приносять з собою відвідувачі); вибір кумів (хрещеними батьками можуть бути не лише родичі, стрічні куми не обираються); вибір імені (поєднуються вибір імені батьками і надання імені священиком); святкування з нагоди хрестин (часто відсутні традиційні для хрестин страви: каша, пироги, наливка, калачі). Майже повсюдно втрачені такі обрядові дії: перша купіль, зливки, подяка бабі-повитусі. Рідше, ніж раніше, відбувається міряння дитини, сповивання, перекуп дитини.

Допологові обряди були насичені обереговими діями та повір'ями. Вагітна жінка мусила дотримуватися цілої низки заборон і застережень. Найчастіше застереження формулюється у вигляді заперечного речення у поєднанні з викладом причини заборони: Не |можна бит' ко|та/ чи со|баку бо |будут' шерс|тинки-воло|синки на ди|тин'і рос|ти // Н'і|з'а у не|д'іл'у н'і шит'/ н'і |р'ізат'/ н'і ст'і|рат'/ бо ди |тина |буде ока |л'ічена //.

Як свідчать результати картографування, для більшості обстеженої території спільними є застереження для породіллі: не бит' тва|рин, не |красти, не хва|тац':а за ли|це, н'і|чого не ро|бит' на |празники і в не|д'іл'у, не п'ід'н'і|мат' важш|кого, не хо|дит' на |похорони, не ди|виц':а на во|гон' та ін. В окремих населених пунктах (н.п.) ми записали застереження по|менше бу|ват' на |л'уд'ах; не пересту|пат' |через |в'іник; не пересту|пат' |через в'ір'овку; не но|сит' на|мисто.

Власнепологовий етап складається з таких елементів: запрошення повитухи, підготовчі дії повитухи до пологів, народження дитини, приймання дитини, відтинання і зав'язування пуповини. Виконавець обрядодії запрошення повитухи мінімально диференційований: у більшості н.п. – хто-|небуд', чоло|в'ік або хто-|небуд'; у