LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексика сімейних обрядів у говірках Донеччини

центрі та на південному заході – |т'іл'ки чоло|в'ік |рожениц'і.

Підготовка баби-повитухи до пологів поєднувала в собі магічні релігійно-християнські і практичні дії, для найменування яких використовується дієслівна лексика: на|гр'іт' во|ди; наго|товит' |трави; чи|тат' мо|литву; шеп|тат'; об|мит' ли|це і |руки во|дойу с кри|ниц'і; оку|рити |ж'інку |з'іл':ам і по|бризкати св'а|ченойу во|дойу.

Картографування виявило такі моделі функції повитухи "підготовка до пологів": 1) сидіти, чекати на мить, коли з'явиться дитина; обмивати обличчя і руки; гріти воду – північ, центр, південь; 2) супроводжувати допологові дії замовляннями, шептати – окремі н.п.; 3) благословити породіллю, читати молитву - центр і південь; 4) благословити породіллю, супроводжувати дії замовляннями – смуга від центру на південь; 5) обкурювати породіллю, збризкувати свяченою водою - один н.п. на північному сході та кілька н.п. у центрі області. Поєднання моделей розглянутої функції в одному населеному пункті свідчить про гетерогенний характер часткової етнолінгвістичної системи.

Важливою функцією повитухи було полегшення потуг у породіллі. З цією метою повитуха могла: 1) відкривати всі двері, зачинені на замки; 2) молитися; 3) розпустити волосся, зняти сережки, обручки породіллі тощо; 4) примушувати породіллю виконувати різні дії, щоб посилити потуги; 5) шукати місце, де легше народити, обводити породіллю тричі кругом столу, переводити її через поріг; 6) класти штани чоловіка на поріг; 7) класти ніж під подушку породіллі. У названих діях баби-повитухи простежується вплив християнської моралі і язичницьких переконань, присутні також традиційні прийоми народної медицини, імітативної магії.

Відмінності між етнолінгвістичними системами у відтинанні та зав'язуванні пуповини полягали у матеріалі, яким перев'язували пуповину, та у наборі предметів, на яких відтинали пуповину хлопчикові чи дівчинці. У досліджуваному регіоні простежуються залишки чотирьох моделей опозицій таких предметів за ознакою "чоловічий рід занять / жіночий ~": 1) сокира - гребінка; 2) бабка для клепання коси - гребінка; 3) ніж – ш; 4) ш - гребінь, де ш - втрачений член опозиції (к. 1.18). Ареальні протиставлення реалій та лексем на їх позначення, очевидно, є відбиттям розміщення мікросоціумів з різних етнолінгвістичних масивів на території вторинного заселення.

Післяпологовий етап традиційного родильного обряду складався з таких компонентів: сповивання, перше купання дитини, міряння дитини, зливки, очищення породіллі, провідування породіллі, подяка бабі-повитусі, вибір хрещених батьків, вибір імені, обряд хрещення, святкування хрестин, пострижини, вгадування дитиною майбутнього роду занять, перекуп дитини.

Серед післяпологових дій та значимих реалій цього етапу ареальне варіювання виявляють: сповивання дитини (матеріал залежно від статі дитини); повідомлення про народження дитини (вивішування рушника / хустки, роздавання пампушок); подарунок породіллі й новонародженому (не с пус|тими ру|ками - по всій території Донеччини; хл'іб, |печиво, |булочка – північ, центр, південь; |каша –окремі н.п. на північному заході та у центрі області; ва|рен':а, ром, руш|ник, |мило, |грош'і – по одному н.п.); обов'язкові страви під час провідування породіллі (вино|град – один н.п. на північному сході; |пш'інка - у одному н.п. на південному заході; |каша - у н.п. центру області; пиро|ги –на всій території Донеччини); подяка бабі – повитусі (подарунок, перев'язування).

Термін хрещення коливається від одного - трьох днів до двох місяців. У більшості випадків вибір кумів не обмежується зв'язками спорідненості і свояцтва, обирають одну або кілька пар кумів. Стрічних кумів обирали, коли дитина хворіла.

У одному н.п. зафіксовано звичай брати до церкви, крім хлібини, ц'і|лушку "зрізана верхня частина хлібини". Повертаючись з церкви, куми повинні викинути цю цілушку за селом на межі. Подібний звичай зустрічаємо у центрі області: на роздоріжжя виносили і викидали калачі: |Пот'ім |кожен да|йе в'ідп'іч|ний ка|лач/ не|сут' на роздо|р'іж':а/ а|би у|з'ав хто го|лодний/ і перед|бав б'і|ду на|родженика на |себе//.

Варіативністю відзначаються дії хрещених батьків після повернення з церкви: 1) покласти дитину на кожух – найбільш поширена модель; 2) танцювати з дитиною – у двох н.п. північного заходу; 3) віддати матері, яка повинна поцілувати дитину – центр, схід; 4) передати діду і бабі - один н.п. на сході.

Мікроареали утворюють місця зберігання волоссячка дитини після пострижин: дес' у |матер'і ле|жит' (всюди, крім північного заходу), йо|го за|копуйут' у |земл'у / шоб н'і|де |в'ітер йо|го не но|сив// (центр), |кидайут' на |бистру |воду/ шоб |добре рос|ло (південний захід), хо|вайут' у |лутку две|рей (північний захід), за|капуйут' у |земл'у п'ід дере|винку (північний захід і південь). На означення місця зберігання волосся використовується пропозитивна номінація, у якій, крім найменування дії та її місця, визначається мета або причина такої дії: зако|пат' п'ід куче|р'аву |вишен'ку/ шоб куче|р'авий був//.

Третій підрозділ присвячений описові складу, семантичної структури та ареальної поведінки елементів ЛСГ назв осіб – учасників родильних обрядів, ЛСГ назв обрядових реалій, ЛСГ найменувань обрядів та обрядодій, а також ЛСГ найменувань часових відрізків та ЛСГ назв місця, які актуалізуються в контексті родильної обрядовості.

Протягом всієї родильної обрядовості головними є такі особи: жінка, яка народжує; дитина, яка щойно народилася; жінка, яка приймає пологи. На досліджуваній території на позначення семи "жінка, яка має народити, народжує чи народила" функціонують найменування: б'е|р'ем'ен:а (б'і|р'ем'ен:а, бе|ремена), ва|г'ітна, |ходе на |муках, |ходе в поло|жен'ійі, |ходе ди|тинойу, при на|д'ійі, |рожениц'а (|рожиниц'а, |роженец'а, |рожаниц'а, |рожен'іца), поро|д'іл':а, моло|диц'а (моло|дичка), |мати (|мама, |мамка). На позначення стану вагітності у минулому, жінки найчастіше вживають описову формулу йак хо|дила (першим, другим) |сином /доч|койу, йак ходила + ім'я в О.в. Записані нами матеріали показують, що у говірках Донеччини немає чіткого розрізнення назв вагітної жінки, жінки під час пологів і відразу після пологів: лексеми |рожениц'а (|рожиниц'а, |роженец'а, |рожаниц'а, |рожен'іца), поро|д'іл':а полісемічні і мають значення "вагітна жінка", "жінка під час пологів" та "жінка, яка щойно народила".

У говірках Донеччини найбільш поширеною виявилася лексема |рожениц'а (53 н.п.) та її фонетичні варіанти (10 н.п.). Другою за поширенням у досліджуваних говірках є лексема поро|д'іл':а (37 н.п.), яка функціонує в основному на північному заході, у центрі та на півдні області. Ця назва суцільного ареалу не утворює, але можна провести умовну смугу її побутування у напрямку з північного заходу на південь, яка переривається у Красноармійському та Ясинуватському р-нах. Менш представлене найменування ва|г'ітна (19 н.п.), зафіксоване найбільш компактно у південних р-нах області, що пояснюється походженням говірок, які зберегли лексичну ознаку говірок – основ.

Структура