LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексика сімейних обрядів у говірках Донеччини

лексико-семантичної мікрогрупи найменувань жінки, яка має народити, народжує чи народила, розмита. На те, що семантика цих лексем диференціювалася за ознаками 'вагітна'/ 'народжує'/ 'народила', чітко вказують мотиваційні зв'язки лексем – елементів мікрогрупи. Так, найменування бе|ремена, ва|г'ітна мотивуються лексемами бе|ремйя, ва|га "тягар", що підтверджує їх зв'язок з допологовим періодом. Лексема поро|д'іл':а – |жінка по |родах, |п'ісля |род'ів, де по означає "після" (пор. поро|дила 'народила'), виявляє зв'язок з післяпологовим етапом. Найменування |рожениц'а похідне від ро|жати і першопочатково означало 'жінка, яка народжує', тобто стосувалося власне пологового періоду, лексема несво|бодна "вагітна", утворює мотиваційну пару з назвою освобо|дитис'а (освобо|диц':а) "народити". Найменування жінки, яка народжує, функціонально диференціюються за віковою ознакою діалектоносіїв.

Руйнування структури мікрогрупи найменування жінки, яка народжуватиме / народжує / народила, відбулося, як можна припустити, під дією двох чинників: 1) змішування семантики лексем, які прийшли з різних говірок в умовах новоствореного діалектного масиву; 2) табу на називання жінки, яка народжуватиме, народжує чи народила дитину, та обмежене вживання у зв'язку з цим спеціалізованих найменувань.

У досліджуваних говірках до мікрогрупи назв на позначення жінки, яка приймає пологи входять такі лексеми: пови|туха, аку|шерка, |бабка, |баба, ба|бус'а, |бабушка, |бабушка-шепту|шиха, |бабушка Хве|дора, |бабушка Ко|за, оку|шерка, пови|вал'на |бабка, |бабка, пови|туха, |знахарка, |знахор'ка, |баба-пови|туха, ста|рушка, |бабка-пови|тушка, |бабушка-спови|туха, |бабушка-пови|туха, ба|бун'а, |моша. Тут функціонують також описові конструкції: |бабка / шо |роди прий|майе, |бабка / шо прий|ма |роди і освобож|дайе |м'істо, |бабка / шо ло|вила, |ж'інка / йа|ка бабу|вала, |бабка / шчо бабу|вала. Деякі лексеми на позначення жінки, що приймає пологи, зазнали процесу перерозподілу значень (|баба, |бабка, |бабушка, ста|рушка) та прирощення значення (|бабушка, |д'адина) у результаті появи інноваційної семи. У функціонуванні аналізованої лексико-семантичної мікрогрупи спостерігаються прояви народної етимології (|бабушка-шепту|шиха) та перехід власних назв до апелятивної лексики |бабушка Ко|за).

Просторова поведінка найменувань жінки, яка приймає пологи, здебільшого сприймається як мозаїчна, однак можна виділити мікроареали: |баба – на заході; |бабка – на півдні; складна назва |баба-пови|туха переважає у центрі області та у говірках у напрямку з центру на північ, а також у східних говірках. Лексема пови|туха відома говіркам північного заходу, центру, сходу області, але вона не зафіксована у говірках центрального заходу і крайнього півдня досліджуваного регіону.

Картографування найменувань реалій, використовуваних у родильній обрядовості, виявило такі типи їх ареальної поведінки: 1) мінімальне ареальне протиставлення лексем, яке не має значення для диференціації досліджуваного регіону (найменування пелюшки, повивача, купелі, крижма); 2) утворення диференціюючих мікроареалів (ко|лиска ~ |л'ул'ка – к. 1.20, |ночви ~вага|ни ); 3) існування залишкових мікроареалів як відбиття відмінних етнографічних моделей (найменування предметів, на яких відтинали пуповину: гре|б'інка / те / шо кле|пат' ко|су; гре|б'інка / со|кира; |греб'ін'; назви матеріалу, яким перев'язували пуповину: су|рова |нитка, сиро|ва |нитка, |нитка з коно|пел' і шов|кова |ниточка, ган|ч'ірка – к. 1.18; 4) утворення інноваційних ареалів внаслідок зміни реалемного плану (|ван:очка "посудина для купання дитини"; |бинтик, |нитка з ка|тушки "матеріал, яким перев'язували пуповину"; тка|нинка, ма|тер'ійа, поло|тенце і |б'іла ру|башка "найменування тканини, яку приносить хрещена мати дитині") або під деструктуючим впливом російського мовлення промислових центрів (пе|л'ушка ~ пе|л'онка).

До наддіалектної моделі назв на позначення прийняття дитини під час пологів бабою-повитухою належать однослівні варіанти реалізації – пови|вати, бабу|вати, а також словосполучення - прий|н'ат' ре|б'онка, прий|мати |роди, прий|н'ати |роди, прин'і|мат' |роди, прий|н'ати ро|дину, ло|вити д'і|тей.

Найбільш поширеними у говірках досліджуваного регіону є найменування з першим компонентом прий|мат' (прий|мати, прин'і|мат'), який поєднується з елементами |роди, ди|тину, ро|дину, д'і|тей - 87 н.п. Конструкції з дієсловом ло|вит' (ло|вити, уло|вит', вп'ій|мат', п'ій|мат') утворюють мікроареали на північному заході ближче до центру і на півдні. На заході локалізується мікроареал лексем бабу|ват' і пови|ват' "бути повитухою" і "приймати дитину".

Серед найменувань очищення, першого приходу породіллі до церкви можна виділити побудови кількох типів: 1) найменування, мотивовані лексемою мо|литва, мо|леб'ін': мо|леб'ін' най|мат' (нан'і|мат'); брат' (|брати, заби|рат') мо|литву (мо|л'ітву); най|мати (най|мат') мо|литву; при|н'ат' мо|литву; 2) назви, пов'язані з лексемою при|част'а (прич'а|ш'ч'ац':а, і|ти прич'а|ш'ч'ат'); 3) найменування обрядодії сповідання (і|ти на |спов'ід', спов'і|датис'а, і|ти поспов'і|датис'а); 4) назва обрядодії у|веден':а; 5) найменування, мотивоване лексемою благослов|л'ат' (благосло|вен':а полу|ч'ат'); 6) описові назви і|ти |ставити |св'ічку, і|ти на о|чишчен':а.

До післяпологових належить обряд провідування породіллі , який має назви про|в'ідувати, пере|в'ідувати, од|в'ідуват', і|ти про|в'ідуват', і|ти на од|в'ід. Ареальна поведінка найменувань відвідин породіллі мозаїчна, що можна пояснити тим, що назви обрядодії збігаються із загальними найменуваннями дії "відвідувати кого-небудь", які виявляють словотвірну варіативність. Лише два елементи цієї мікрогрупи спеціалізовані: і|ти на од|в'ід, і|ти на од|в'ідини "провідувати породіллю".

Святкування року дитині супроводжується обрядом першого постригу дитини, який у досліджуваному регіоні об'єднує назви |стрижка, |стрижки (с|трижк'і), |стрижини, по|стрижини, по|стрижка: |Через р'ік при|ходит' |кресний |бат'ко з |креснойу |мат'ір'йу// |кресний |держит' ди|тину/ а |кресна йо|го стри|же |ножниц'ами наго|ло//. Найменування цієї лексико-семантичної мікрогрупи за семантикою не розрізняються, не спостерігається й чіткої їх територіальної диференціації.

Назви відрізків часу та місця, які актуалізуються у родильній обрядовості, мають практичне або символічне значення. Це назви термінів відвідування породіллі повитухою, першого приходу породіллі до церкви, час хрещення дитини, місця виливання води після купання тощо.

Другий розділ "Весільна обрядовість та її вербальний компонент" складається з підрозділів: "структура весільної обрядовості на Донеччині, її ареальне варіювання", "Лексика весільної обрядовості, її ареальна варіативність".

Дослідження показало, що традиційний весільний обряд на досліджуваній території має три етапи: передвесільний (схема 2.1), власне весільний та післявесільний.

Важливим елементом передвесільного етапу є сватання, ареальні моделі якого розрізняються за складом людей, які йшли сватати, традиційною