LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Філологічні науки → Лексика сімейних обрядів у говірках Донеччини

формулою сватання, поведінкою дівчини на сватанні та ін. Картографування виявило 8 моделей складу людей, які йшли сватати: 1) два – три чоловіки і молодий; 2) хрещений батько і чоловік хрещеної матері й молодий; 3) родичі й батьки молодого; 4) хрещений батько і дядьки; 5) родичі молодого і родичі молодої; 6) кілька пар сватів; 7) жінка - свашка, - з яких найширше представлено першу модель старостів.

Варіюються ролі, які виконують старости: 1) люди, які шукають худобу; 2) мисливці шукають голубку або куницю; 3) купці хочуть купити товар; 4) перехожі, що просяться переночувати.

Найменування хлопця і дівчини у традиційних формулах початку сватання утворюють опозиції: 1) кн'аз' / кн'а|гин'а; 2)|д'івчина / |хлопец'; 3) д'і|виц'а / ко|зак.

Поведінка дівчини під час сватання найчастіше визначається діалектоносіями так: 1) колу|пати п'іч - по всій території області; 2) захо|вац':а - на заході і сході; 3) ла|мати с'іл'|нич'ниц'у – один н.п.

Особливістю передвесільного етапу на досліджуваній території є те, що заручини, як елемент обрядовості, не мали певного місця у структурі передвесільного етапу. Специфічним є те, що заручини іноді ототожнювалися із сватанням, збігалися з ним за часом, подекуди передували сватанню. Вузьколокальним елементом передвесільного етапу є обр'і|зан':а ко|си. Зберігся звичай, за яким наречені-сироти йдуть на могилу до батьків, щоб просити благословення.

У другому підрозділі "Лексика весільної обрядовості та її ареальна характеристика" описуються ЛСГ весільної обрядовості, до яких належать найменування на позначення учасників обряду (головні / супровідні / другорядні особи), назви обрядів та обрядодій, найменування обрядових реалій, темпоральна лексика. Протягом усієї весільної обрядовості діють такі головні особи: дівчина та хлопець, які одружуються. Сема "хлопець, який одружується" репрезентована такими лексемами: же|них, же|н'іх; моло|дий - по всій території області; наре|чений - у центрі, у напрямку з центру на південь, на південному заході, на північному сході; кн'аз' – на центральному сході, з центру на південь, на південному заході, у одному н.п. центру; моло|дик - у одному н.п. на північному заході. Найменування нареченої (н'і|в'еста, моло|да, кн'а|гин'а), старостів (сва|ти, старос|ти, свата|ч'і) не диференціюються.

Лексеми на позначення головних осіб мають прозору семантику, чітку мотивацію, пов'язану з обрядом чи обрядодією, характеризуються емоційною забарвленістю, відбитою у фонетико-морфологічних варіантах, вживанням лексем свояцтва і кількісною розгалуженістю.

Найменування супровідних осіб мінімально диференціюються: на позначення неодруженого хлопця, запрошеного на весілля, функціонують лексеми бо|йарин - найчастіше вживана назва на Донеччині, ба|йарин, дру|жок, то|вар'іш'ч' - зрідка зустрічаються на півночі, ще рідше – на центральному півдні області. Сема "неодружена дівчина, запрошена молодою на весілля" репрезентується лексемами |дружка - по всій території Донеччини; по|дружка - північний захід, центр, схід, південний захід області, по|друга – північ, північний захід, центральний схід, у напрямку з центру на південь, |дружен'ка - на північному заході і на південь від центру.

ЛСГ назв жінок, що випікали весільне печиво складають лексеми: |свашки; ж'ін|ки; по|други; |л'ітн'і ж'ін|ки; кара|вайниц'і; ши|ш'іл'ниц'і; голов|на коро|вайниц'а; той / хто |вм'ійе пек|ти; спец'і|ал'н'і майст|рин'і. В усьому досліджуваному ареалі найчастіше вживаними є лексеми |свашки, ж'ін|ки. Лексема |свашки є полісемічною у весільній обядовості. Нею називалися особи жіночої статі, які брали участь не тільки у випіканні весільного хліба, але й під час викупу як нареченої, так і її приданого; під час зміни головного убору молодої; під час вручення подарунків; особи, які супроводжували молоду до спальні тощо. Лексеми по|други, спец'і|ал'н'і майст|рин'і, голов|на коро|вайниц'а поширені на північному заході області. Лексема ши|ш'іл'ниц'і представлена тільки в одному н.п. Лексема кара|вайниц'і зафіксована в центрально-південній частині області.

Серед другорядних осіб виокремлюються наймолодші учасники обряду, назви яких зафіксовані в різних обрядодіях: викуп на порозі хати – |д'іти на чо|л'і з |меншим |братом ( у одному н.п. північного заходу); викуп безпосередньо в хаті – |хлопчики; сест|ричка чи |брат'ік ма|л'і (у центрі та на схід від центру); викуп місця біля молодої за весільним столом – ма|лен'кий |хлопчик (центр області); ма|лен'ка сест|ричка або пле|м'ін:ичка (у напрямку з центру на південь); сест|ра |менша, брат |менший (на центральному сході); продаж приданого – |д'евочка (на південному заході); маленька дівчинка з боку молодої / молодого, яка бере участь на весіллі – "світилка" – сест|ра ма|лен'ка, пле|м'ін:ичка, св'і|тилка (у всіх н.п. області); |хлопчик |менший (у одному н.п.). Полісемічною виступає лексема св'і|тилка: маленька дівчинка / маленький хлопчик з боку молодого, яка / який несе фату нареченої, тримає мечик, свічку з букетиком або гільце; світить дорогу молодим; неодружена дівчина з боку молодого.

Кожний із учасників весільної обрядовості виконував свої функції відкрито, неприховано, на очах у всіх. Однак були ще учасники, роль яких в обрядодії приховувалася. Так, лексема раз|в'еч':ік позначала особу, яка таємно дізнавалася, яким буде ставлення батьків дівчини до сватання, чи не да|дут' гарбу|за. Таку саму семантику має лексема ла|зутч'иік. Його функція полягала у вмінні і потай домовитися про менший розмір викупу за молоду. На межі між особами, які виконують свої "легальні" / "нелегальні" функції стоїть особа, що повинна була виглядати весільний поїзд молодого: гості молодого не знали про цю особу, а учасники з боку молодої знали про дію вигл'а|дал'ш'ч'иіка. Ці лексеми є вузьколокальними, виявленими відповідно в центрі та на північному заході області.

ЛСГ на позначення реалій складають найменування весільного деревця; предмета, який тримають над головами молодих під час вінчання; назвами весільного хліба та ін.

До ЛСГ назв предмета, який тримають над головою молодого / молодої під час вінчання входять лексеми: в'і|нец' - на всій території області; ви|нец' - у напрямку з центру на південь; в'і|н'ец – у центрі області; в'е|н'ец – на центральному сході; ко|рона - центр, на центральному сході, у напрямку з центру на південь, на півдні області; ка|рона – на північному заході, на північ від центру, на центральному сході, у напрямку з центру на південь. Сема "весільний хліб, який несуть старости на сватання" репрезентована лексемами: бу|ханка |хл'іба - у напрямку з центру на північ і на схід, на південному та північному заході області; хл'і|бина - у напрямку з північного заходу до центру, у центрі, на центральному сході, у напрямку з центру на південь області; |хл'еб – на північному заході, на центральному сході; |хл'іб - по всій території області; кара|вай – в окремих н.п. від центру на північ; бу|ханка – в окремих н.п. на південному заході; бу|ханочка |хл'іба - від центру на північ; пал'а|ниц'а - в окремих н.п. від центру на північний