LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Філологічні науки → Лексика творів Уласа Самчука: народнорозмовні джерела, семантична структура та стилістичні функції

концептуально-знаковому і часовому вимірі" відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України.

Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні положень рівневої стилістики щодо виявлення структурно-семантичних і стилістичних різновидів лексики в ідіостилі письменника; у встановленні зв'язку світобачення письменника з мовою його творів та з національною мовною картиною світу, у висвітленні ролі художньої особистості в мовно-літературному процесі.

Практична цінність одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані в теоретичних курсах лінгвостилістики, у спецкурсах із лінгвостилістичного аналізу тексту, у практичній лексикографії під час укладання словників мови письменників. Практичне значення роботи пов'язане також з потребою оновлення курсу історії української літературної мови.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію загалом і окремі її розділи обговорено на засіданні кафедри стилістики та лінгводидактики Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського, а також на засіданні відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України. Основні положенняі результати дослідження викладено на VІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції "Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість" (Київ, 2004), Міжнародній науковій конференції "Семантика мови і тексту" (Кам'янець-Подільський, 2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 праць, з них – 4 статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (268 позицій). Повний обсяг дисертації – 195 сторінок.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, розглянуто стан вивчення проблеми в сучасному мовознавстві, відзначено зв'язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, описано джерельну базу, сформульовано об'єкт, мету і завдання, методи, наукову новизну роботи, окреслено теоретичну і практичну цінність одержаних результатів та форми їх апробації, зазначено кількість публікацій, що відображають основні результати дослідження.

Перший розділ "Аспекти вивчення лексики художньої прози" складається з двох підрозділів. У першому підрозділі "Загальна характеристика структури словникового складу української мови" подано аналіз лексики української мови з погляду системності номінативних одиниць.

Системний характер лексики виявляється в різнопланових зв'язках і відношеннях між одиничними словами і групами слів, що об'єднуються у часткові підсистеми за певними ознаками – формально-структурними, лексико-семантичними, генетично-історичними, функціональними тощо.

Функціональний підхід зумовлює диференціацію лексичних одиниць за ступенем уживаності (розмежування активного і пасивного словникового складу), за комунікативними сферами вживання (поділ лексики на загальновживану, обмежену певними територіями поширення, закріплену за певними професійними або соціальними групами носіїв мови), за стилістичними ознаками (розмежування нейтральної і стилістично маркованої лексики).

Лексика, співвідносячись із предметами і явищами позамовної дійсності, відображає цю дійсність у мовній картині світу. І хоч лексичний склад мови становить відкриту незамкнену систему, лексичні одиниці підлягають дії певних законів: вони об'єднуються в тематичні групи, виявляючи тим самим найтісніший зв'язок із позамовною дійсністю.

У другому підрозділі "Специфіка дослідження мови художньої прози" висвітлюється питання зв'язку художнього стилю із світоглядом автора, взаємодія загальновживаної і авторської мови. Наголошено на специфіці індивідуалізації мови персонажів, активному введенні розмовних висловів у пряму мову, невласне пряму мову та невласне авторську мову. Виявляючи різні типи авторського стилю у мові художньої прози, дослідник враховує співвідношення епічної, ліричної, інтимізованої оповіді.

Відзначено, що в досліджуваних текстах Уласа Самчука відсутнє протиставлення мови персонажів і мови автора. Фактично маємо справу з авторською мовою, оскільки письменник не вирізняв себе із середовища персонажів.

Другий розділ має назву "Лексикапрози Уласа Самчука у функціонально-стильовому аспекті".

У першому підрозділі "Народнорозмовне джерело мовної творчості У. Самчука" зазначено, що для індивідуального стилю Уласа Самчука показове активне використання народнорозмовного слова, увага до колоритного побутового малюнка.

Кількість, правила і прийоми вживання у художньому творі народнорозмовних елементів залежать від ідейно-художнього спрямування твору, від світогляду письменника.

Природніша сфера функціонування розмовної лексики – пряма мова персонажів. Наприклад: - Смали додому, поки заповзеш - смеркне, - каже Василь; - Ось руки геть чисто пограбіли, ще зашпори зайдуть, така та їзда, що хорони Боже, ледве-ледве тими шкапами доповзли додому, цілу дорогу хода сунулись ["Волинь"]. Розмовні дієслова, іменникові номінації, усталені фраземи характерні для емоційно-експресивного висловлювання думки, для безпосереднього спілкування учасників побутової комунікативної ситуації.

Мова творів У. Самчука "Волинь", "Марія", "Дермань" має виразне говіркове забарвлення. Діалектна лексика становить невіддільний компонент художнього мислення письменника, відтворює народне світобачення, служить для змалювання картин господарювання селян, мовних портретів, побутових сцен.

У підрозділі "Термін "народнорозмовність" в українському мовознавстві"зосереджено увагу на народнорозмовних елементах літературної мови, зафіксованих у досліджуваних текстах і відбитих у загальномовних словниках.

У другому підрозділі йдеться про те, що дослідники історії літературної мови називають живу усну мову – "народна мова", "загальнонародна мова", "народнорозмовна мова", "жива народна мова", "усне побутове мовлення", "усне літературно-розмовне мовлення" і под. (І.К. Білодід, А.П. Грищенко, М.А. Жовтобрюх, І.Г. Матвіяс, П.Ю. Гриценко, В.В. Німчук, В.М.Русанiвський, І.Г. Чередниченко).

У стилістиці термін "розмовна мова" використовується як узагальнене поняття. Співвідносне з цим терміном поняття "розмовна лексика" охоплює як стилістично нейтральні слова, так і слова з додатковим стилістичним значенням.

Народнорозмовність як стилістична категорія репрезентована в досліджуваних художніх текстах У.Самчука різними тематичними групами розмовної лексики, лексикою територіальних діалектів, найрізноманітнішими групами назв, пов'язаних із побутом, господарським життям селян Волині, лексикою виразної суб'єктивної оцінки.

Більшість діалектизмів у творах У. Самчука художньо виправдані: вони перебувають у